IV етап: закріплення теми.

V етап: заключний інструктаж – підсумок заняття.

Структура заняття

Вступний інструктаж

Перевірка присутності студентів на занятті

Відповіді на можливі запитання студентів

Актуалізація опорних знань

1. Що розуміється під робочим часом?

2. Яка тривалість робочого тижня в окремих країнах світу за законом і колективним договором?

3. Що таке робочий день?

4. Що таке робочий тиждень?

5. Що таке робоча зміна ?

6. Яка тривалість нормального робочого часу?

7. Які існують 2-ва види робочого тижня ?

8. Яка тривалість робочого дня на передодні св’яткового , або вихідного?

9. Якими юридичними ознаками характеризується скорочення робочого часу?

10. Як встановлюється неповний робочий час?

Повідомлення теми, формування мети та основних завдань, визначення місця теми навчальному курсі та встановлення міжпредметних зв 'язків. Мотивація навчальної діяльності (питання, задачі проблемні ситуації)

Робочий час - це інститут трудового права який є сукупністю юридичних норм, які регулюють тривалість робочого часу, його види, режим і облік робочого часу. Джерелами таких норм виступають Конституція України, КЗпП, законі та підзаконі нормативно правові акти, норми колективних договорів.

Поточний контроль виконання роботи з елементами методу калейдоскопу «ажурної пилки»

Режим робочого часу. Порядок розподілу і використання робочого часу протягом доби, тижня, інших календарних днів

Під режимом робочого часу розуміється установлений зако­нодавством або локальним нормативно-правовим актом порядок розподілу і використання робочого часу протягом доби, тижня, інших календарних періодів. Елементами режиму робочого часу є такі: час початку і закінчення роботи; час і тривалість перерв; тривалість і правила чергування змін. Слід розрізняти режим робочого часу працівників і режим роботи підприємства. Зокрема підприємство може працювати у цілодобовому режимі, а працівники — за змінами. Окрім того, може встановлюватися єдиний режим робочого часу, а також індивідуальний режим — для окремих працівників.

Розрізняють також загальні й спеціальні режими. До загальних режимів належать п'ятиденний тиждень і шес­тиденний тиждень. За загальним правилом, встановленим у за­конодавстві, в Україні установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При цьому тривалість що­денної роботи визначається у правилах внутрішнього трудового розпорядку або графіках змінності, які затверджує роботодавець за погодженням з виборним профспілковим органом. На тих підприємствах, де за характером виробництва та умовами робо­ти запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихід­ним днем (ст. 52 КЗпП).

До спеціальних режимів робочого часу належать такі: змінна робота; гнучкий графік роботи; роздроблений робочий день; ненормований робочий день; вахтовий метод організації роботи. При режимі змінної роботи працівники чергуються в змінах рівномірно. Найбільш поширена робота у дві зміни, на деяких підприєм­ствах робота провадиться в три і більше змін. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, повинен проводитися через кожний робочий тиждень у години, встановлені графіками змінності (див. ст. 58 КЗпП). Тривалість перерв у роботі між змінами відповідно до ст. 59 КЗпП має становити не менше подвійної тривалості роботи в попередній зміні. Це правило було сформульовано ще постановою РНК СРСР від 24 вересня 1929 р. У тих випадках, коли тривалість зміни більше 8 годин, міжзмінний відпочинок компенсується збільшенням тривалості щотижневого безперервного відпочинку. Не допускається призначення працівника на роботу протягом 2 змін підряд. Графіки змінності встановлюються роботодавцем за погодженням з виборним органом профспілкової організації і є обов'язковими для сторін трудового договору. На Заході спостерігається тенденція зростання застосування багатозмінних робіт. Найбільш поширена робота у дві зміни, хоча застосовується навіть 5-змінна робота. Багатозмінна робота за­безпечує велику ефективність і рентабельність виробництва, але викликає опір з боку працюючих. Тому передбачається значне стимулювання багатозмінного режиму. Перш за все це підви­щена оплата у вигляді надбавки в розмірі від 10 до ЗО % залежно від виду зміни. Встановлено додаткову відпустку за роботу у ве­чірню чи нічну зміну, скорочену тривалість нічної зміни, забо­рону залучення до таких робіт осіб похилого віку. Подальше по­ширення такого режиму пов'язується з необхідністю скорочення тривалості робочого тижня до 30—20 годин на тиждень (Кисе- лев И.Я. Цит. соч. — С. 115). Гнучкий графік роботи — форма організації робочого часу, за якої для окремих працівників або колективів підрозділів до­пускається саморегулювання початку, закінчення і загальної тривалості робочого дня. При цьому вимагається повне відпра­цювання сумарної кількості робочих годин протягом облікового періоду (робочого дня, робочого тижня, робочого місяця). Упер­ше такий режим роботи передбачався Положенням про поря­док і умови застосування змінного графіка роботи для жінок, що мають дітей, затвердженим постановою Держком-праці СРСР і ВЦРПС від 6 червня 1984 р. Неодмінною умовою має бути дотримання річного балансу робочого часу, максималь­на тривалість робочого часу — не більше 10 годин, а час пере­бування на підприємстві — не більше 12 годин, включаючи пе­рерви. Наступного року цей режим роботи було рекомендовано за­стосовувати й для інших працівників.

Елементами гнучкого графіка є такі:

1.перемінний робочий час — початок і закінчення робочого дня;

2.фіксований час — час обов'язкової присутності на роботі;

3.перерви для відпочинку і харчування;

4.тривалість облікового періоду.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 4 жовтня 2006 р. № 359 затверджено Методичні рекомен­дації щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу. Ці ре­комендації можуть бути використані підприємствами, устано­вами, організаціями незалежно від організаційно-правової фор­ми, форми власності та господарювання, галузевої належності з метою більш ефективного використання робочого часу та засобів виробництва. Правовою підставою для встановлення гнучкого режиму ро­бочого часу є положення ст. 13 КЗпП та ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди", згідно з якими питання режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку встанон люються у колективному договорі. Згідно з вказаними Методичними рекомендаціями гнучкий режим робочого часу — це така форма організації праці, за якою для деяких категорій працівників, для працівників окремих підприємств або їх структурних підрозділів, встановлюється режим праці з саморегулюванням часу початку, закінчення та тривалості робочого часу впродовж робочого дня. Гнучкий ре­жим переважно передбачає підсумований облік робочого часу. В цих умовах обов'язковою вимогою є повне відпрацювання працівником встановленої законодавством кількості робочих годин в обліковому періоді, який прийнято для підсумованого обліку робочого часу Гнучкий режим може бути застосований на підприємствах в різних варіантах щодо початку та закінчення робочого дня, його тривалості, перерви на харчування та відпочинок залежно від виробничих та інших умов. Застосуван­ня гнучкого режиму не тягне змін в нормуванні та оплаті праці працівників, не впливає на порядок нарахування та розмір до­плат, премій, не надає пільг при обчисленні стажу роботи та інші трудові права працівників. Гнучкий робочий час встановлюється у правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства. При цьому регламентації підлягає: час початку та закінчення щоденної роботи як в цілому для підприємства, так і для окремих категорій пра­цівників або структурних підрозділів (ст. 57 КЗпП); розподіл робочого дня на частини (ст. 60 КЗпП); час початку та закінчення перерв для відпочинку і харчування (ст. 66 КЗпП).Працівникам надається право використовувати час перерви для відпочинку і харчування на свій розсуд з відсутністю в цей час на своєму робочому місці (ст. 66 КЗпП). Рішення роботодавця щодо можливості запровадження гнуч­кого режиму роботи має бути узгоджено з виборним органом первинної профспілкової організації або обумовлене колектив­ним договором. Гнучкий режим роботи може встановлюватись за угодою між працівником і роботодавцем як при прийнятті на роботу, так і згодом, у процесі трудової діяльності. Його за­провадження може бути здійснене також за колективною зая­вою працівників підприємства або його структурного підрозді­лу, виборним органом первинної профспілкової організації. Пе­реведення працівників на такий режим роботи здійснюється за їх згодою і оформлюється відповідним наказом роботодавця із зазначенням конкретних термінів і умов його застосування.Організація праці працівників в умовах гнучкого режиму ро­боти передбачає три складові робочого часу, на які може поді­лятися робочий день: фіксований час — це час, коли працівник обов'язково по­винен бути на робочому місці і виконувати безпосередньо свої виробничі функції змінний час — це час, коли працівник на свій розсуд може починати та закінчувати свій робочий день Це, як пра­вило, одна-дві години перед початком зміни та час перерви на відпочинок і харчування; час перерви на відпочинок і харчування, який може скла­дати від ЗО хвилин до двох годин на зміну. Цей час працівник використовує на свій розсуд і може бути відсутнім на робочому місці. В умовах гнучкого режиму роботи тривалість робочого часу не може перевищувати 12 годин на добу.