Облік робочого часу

Облік робочого часу — це фіксування відомостей про явку працівників на роботу і відпрацювання ними встановленої три­валості робочого часу. Облік робочого часу ведеться в табелях встановленої форми. У складі відпрацьованого працівником часу окремо врахову­ються надурочні роботи, чергування, відрядження тощо. Розрізняють такі види обліку робочого часу: поденний, щотиж­невий і підсумований. При поденному обліку підраховується робочий час протягом кожного дня. Поденний облік полягає в тому, що встановлена законом тривалість щоденної роботи реалізується за розпоряд­ком або графіком роботи без відхилень у кожний робочий день. Застосовується при 6-денному робочому тижні. Щотижневий облік означає, що норма робочого часу реалі­зується в рамках одного тижня з повною кількістю робочих днів, водночас тривалість щоденної роботи може мати відхилення в окремі дні тижня. В такому разі переробка годин вважається надурочною роботою. Підсумований облік робочого часу означає, що встановлена законом тривалість робочого дня і робочого тижня реалізується за графіком у середньому за обліковий період. При цьому три­валість робочого дня і робочого тижня може відхилятися від нормальної. Недоробка чи переробка робочого часу балансуєть­ся в рамках облікового періоду, з тим, щоб було додержано нор­ми. Обліковим періодом може бути тиждень, місяць, квартал. Підсумований облік робочого часу вводиться на безперервних виробництвах, коли за умовами виробництва не може бути збе­режено щотижневу норму робочого часу. Такий облік вводить­ся відповідно до спеціального законодавства, наприклад, для водіїв і кондукторів трамваїв, тролейбусів, автобусів; працівників будівельних організацій; працівників театрів; працівників сільського господарства та ін. У таких галузях приймаються спеціальні положення про робочий час і час відпочинку. На підставі цих актів рішення приймається на конкретному під­приємстві за погодженням з виборним органом профспілки. Забороняється застосовувати підсумований облік робочого часу для працівників-неповнолітніх; вагітних жінок; матерів, які го­дують груддю; для працівників зі шкідливими умовами праці, котрим встановлено скорочений робочий день, та ін. Працівникам, для яких встановлено підсумований облік ро­бочого часу, щотижневі дні відпочинку можуть встановлювати­ся в різні дні тижня відповідно до графіків змінності. Працівники зобов'язані своєчасно виходити на роботу, додер­жувати встановленої тривалості робочого часу і використовува­ти його тільки для продуктивної праці. Водночас роботодавець зобов'язаний забезпечити умови для такої праці, надати необхід­ну сировину, матеріали для праці, забезпечити справність ме­ханізмів тощо. Забороняється відволікання працівників від роботи для вико­нання громадських обов'язків і громадських справ. Не допускаєть­ся залучати працівників до сільгоспробіт, до проведення зборів, семінарів, змагань, художньої самодіяльності тощо. Роботодавець зобов'язаний вести облік робочого часу, при цьо­му окремо ведеться облік відпрацьованого і невідпрацьованого робочого часу. Окремо також ведеться облік надурочних робіт, відряджень, часу простою. До фактичного робочого часу нале­жить не лише час безпосередньої роботи, а й час підготовки до роботи і закінчення роботи. До фактичного часу не включаєть­ся проїзд від житла до роботи; час від прохідної до робочого місця; на реєстрацію приходу і виходу з підприємства, якщо таке правило встановлене Облік робочого часу ведеться у спеціальних табелях, а також у річних табельних картках. Облік організовується за однією з таких схем: карткова, же­тонна, пропускна, рапортно-відомча. Він ведеться шляхом від­мічання у табелях всіх явок або шляхом реєстрації відхилень. В Україні ведеться державна статистична звітність про вико­ристання робочого часу, яка регулюється Інструкцією щодо за­повнення форм державної статистичної звітності використання робочого часу, затвердженою наказом Держкомстату України від 4 січня 2000 р. У західних країнах значно поширений підсумований облік ро­бочого часу. При цьому має місце гнучкий розподіл робочого часу протягом облікового періоду, тобто мо­більний режим праці. Такий режим може бути зафіксований в індивідуальному трудовому договорі, що нашим законодавством не передбачено. При укладенні трудового договору узгоджується тижнева, місячна, квартальна чи річна тривалість робочого часу, яка може змінюватися за розсудом наймача в межах встановле­ного максимуму протягом облікового періоду. Є й інший варі­ант, коли в трудовому договорі не встановлюється конкретна три­валість робочого часу. Передбачається лише, що наймач вправі залучати працівника "за викликом" у разі необхідності з за­значенням або без зазначення тривалості робочого дня. У цьо­му випадку заробітна плата залежить від фактично відпрацьо­ваних годин. Донедавна нові режими робочого часу не передбачалися за­конодавством, а іноді були закріплені спочатку в правилах вну­трішнього трудового розпорядку, а пізніше — в колективному договорі. Сьогодні мобільні графіки режиму робочого часу пе­редбачено законодавством Франції, ФРН, Бельгії. Цікавий приклад щодо нового підходу до регулювання робо­чого часу наводиться у пресі. Американські компанії, які відчу­вають гострий дефіцит у висококваліфікованих спеціалістах, оголосили про перехід до нової політики time-off — вільного часу.

Питання для перевірки поточного контролю знань

1.Визначення робочого часу?

2.Види обліку робочого часу

3.Що тижневий облік – це…

Отже, студенти поділяються на чотири експертні групи, які мають свої номера № 1, № 2, № 3, № 4. Протягом 10-15 хвилин кожна експертна група – працює в домашніх умовах. Потім викладач об’єднує студентів в експертні групи, де кожен номер стає експертом питання, яке вони вивчили в домашній групі. Після 5-6 хвилин відбувається навчання кожної експертної групи, у якій працюють по одному студенту із експертних груп (наприклад, в експертній групі № 1 працюють експерти з групи № 2, № 3, № 4 і присутній експерт «домашньої « групи.

Потім йде перевірка і оцінювання експертних груп шляхом відповідей на запитання: