- •Підготовка викладача до проведення заняття
- •План інтерактивної лекції на тему: "Режим роботи. Правове регулювання надурочних робіт"
- •Етапи проведення лекційного заняття з дисципліни «Трудове право» на тему: «Режим робочого часу. Правове регулювання надурочих робіт».
- •IV етап: закріплення теми.
- •V етап: заключний інструктаж – підсумок заняття.
- •Режим робочого часу. Порядок розподілу і використання робочого часу протягом доби, тижня, інших календарних днів
- •Питання для перевірки поточного контролю знань
- •Види робочого часу. Індивідуалізація і персоналізації режиму праці
- •Надурочні роботи
- •Облік робочого часу
- •1.Як ви розумієте обмеження надурочних робіт? Шо зазначено в статті 62 кЗпП України?
- •2. Яких осіб заборонено залучати до надурочих робіт? Ознайомтеся зі ст63 кЗпП України.
- •3.Які граничні норми зазначені в статті 65 кЗпП України?
- •4.Які нормативи робочого часу застосовуються в законодавстві України?
- •5. З якою метою встановлюється скорочений робочий день для неповнолітніх? Який робочий день встановлюється для неповнолітніх?
- •6. Які ви знаєте види обліку робочого часу?
- •7.Якими юридичними ознаками характеризується скорочений робочий час?
- •8.Поняття підсумкового обліку робочого часу, що зазначено в статті 61 кЗпП України.
- •9.У яких випадках власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи?(ст. 62 кЗпП України).
- •10. Якими нормативно правовими актами дозволяється використання режиму підсумованого обліку робочого часу і визначені умови такого використання?
- •Самостійна робота студентів
- •1.1 Чергування
- •Список використаних джерел :
- •Також до обліку робочого часу входять:
- •Надурочні роботи
- •Поняття робочого часу
Питання для перевірки поточного контролю знань
-
Види робочого часу?
-
На кого поширюється гарантії робочого часу?
-
Режими праці, що встановлюється при робочому часі, можуть пнрндбачати……
Види робочого часу. Індивідуалізація і персоналізації режиму праці
У країнах Заходу спостерігається тенденція до індивідуалізації персоналізації режиму праці. Це розглядається як найважливіша риса сучасного виробництва, що набуде поширення у XXI столітті. При цьому будуть ширше враховуватися вік, сімейний стан, психіка, особисті вподобання, навіть біологічний ритм кожного окремого працівника. На такій основі визначатимуть особисте трудове навантаження працівника. Очікується, що це дасть змогу збільшити продуктивність праці й буде відповідати життєвим потребам працівників (Киселев И.Я. Цит. соч. — С. 198). Режим роботи з роздробленим робочим днем передбачає поділ робочого дня на частини, між якими є перерва тривалістю більше годин, або є дві та більше перерв, включаючи й перерву на обід. При цьому загальна тривалість робочого дня не може бути більшою від встановленої законодавством або графіком змінності (ст. 60 КЗпП). Такий режим роботи рекомендується вводити для зручності обслуговування населення, зокрема на підприємствах, де обсяг робіт нерівномірно розподіляється протягом дня: підприємствах торгівлі, громадського харчування, комунального та побутового обслуговування населення, підприємствах зв'язку, для водіїв міського транспорту та ін. Роздроблений режим роботи встановлюється роботодавцем за згодою з виборним органом профспілки. За роботу в таких умовах встановлюється доплата до заробітної плати. Умови її надання визначаються у відомчих нормативно-правових актах про особливості оплати праці в окремих галузях або колективному договорі підприємства, установи, організації.
Австрія |
40 |
38—38,5 |
Великобританія |
Щ І |
37—39 |
Данія |
48 |
37,5 |
Іспанія |
40 |
38—40 |
Канада |
40 |
35—40 |
Португалія |
48 |
35—44 |
СІЛА |
40 |
5—40 |
Франція |
39 |
35—39 |
Швейцарія |
45 |
41,6—42,3 |
Швеція |
40 |
35—40 |
Японія |
44 |
40—48 |
Режим ненормованого робочого дня відповідно до Рекомендацій про порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р. № 7 встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. Міра праці таких працівників визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов'язків і обсягом виконаних робіт. У разі необхідності ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу. На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу. У зв'язку з цим власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу. Обов'язки працівників з ненормованим робочим днем мають бути зафіксовані в трудовому договорі, посадових інструкціях, правилах внутрішнього трудового розпорядку таким чином, щоб була передбачена можливість виконувати ці обов'язки, як правило, в межах нормального робочого часу. Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності може застосовуватися для керівників, фахівців і робітників, а саме: для осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі; осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство); осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з відповідними галузевими профспілками можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем. На підприємствах, в установах, організаціях список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором. Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів. Колективним договором встановлюється конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки з кожного виду робіт, професій та посад. Додаткова відпустка надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.Ненормований робочий день потрібно відрізняти від надурочної роботи. Режим з вахтовим методом організації робіт регламентується Основними положеннями про вахтовий метод організації робіт, затвердженими постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС, Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1987 р. № 794/33-82, а також Тимчасовим положенням про вахтовий метод організації робіт на підприємствах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженим наказом МНС України 20 травня 1999 р. № 147; Постановою Кабінету Міністрів України "Про надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний характер від 31 березня 1999 р. № 490. Установлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України. У разі коли робота працівників постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний характер за межами України, граничні розміри надбавок працівникам за день не можуть перевищувати 80 % граничних норм добових витрат, установлених для відряджень за кордон Кабінетом Міністрів України. Вахтовий метод — це особлива форма організації робіт, що ґрунтується на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умов, коли щоденна доставка працівників до місця роботи і назад до місця постійного проживання неможлива. Вахтовий метод організовується за допомогою підсумованого обліку робочого часу, а міжвахтовий відпочинок надається працівникам у місцях їх постійного проживання. На роботу вахтовим методом можуть переводитись як підприємства в цілому, так і їх окремі підрозділи або створюватися комплексні бригади для виконання визначеного обсягу робіт. До робіт, що виконуються вахтовим методом, забороняється залучати осіб віком до 18 років, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, а також осіб, які мають медичні протипоказання для такої роботи. Обліковий період охоплює весь робочий час, час у дорозі та час відпочинку, який припадає на цей календарний відрізок часу. Робочий час і час відпочинку регламентуються графіком змінності, затверджуються власником за погодженням з профспілковим комітетом і доводяться до відома працівників не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію. Тривалість вахти не може перевищувати 1 місяця, а в окремих випадках, з дозволу міністерства та відповідної профспілки, 2 місяців. Тривалість робочого дня не повинна перевищувати 10 годин. Власник зобов'язаний забезпечити працівникам соціально- побутові умови проживання, транспорт, спецодяг, щоденне гаряче харчування, медичне обслуговування.
Питання для перевірки поточного контролю знань
1.Якими нормативно правовими актами регулюються режим з фаховим методом організації робіт?
2.Що таке вахтовий метод?
3. Яких осіб забороняється залучати до вахтового методу?