13.2. Системи знЕдимлюВальНої вентиляції 1-4
У невентильованому будинку навіть невеличка пожежа може спричинити швидке задимлення всього будинку, що в значній мірі перешкоджає її гасінню. Гарячі гази, які виділяються при пожежі, скупчуються в пристельовій і придаховій зонах будинку.
Для очищення повітря нижніх поверхів будинку від диму в покрівлю часто умонтовують димовипускні клапани 1, через які видаляються гарячі гази і пара (виділяється за дії спринклерної ситеми пожежогасіння). При цьому полегшується виявлення джерела пожежі і його ліквідація. Такий спосіб вентилювання неефективний в будинках, де зберігаються вогненебезпечні матеріяли і де розповсюдження полум΄ я неминуче. Другим недоліком цієї системи є те, що виникають сприятливі умови для загоряння сусідніх будинків. Тому в знедимлювальних СВ з димовипускними клапанами потрібно, щоби одночасно з відкриванням клапанів автоматично включались світловий або звуковий сигнали тривоги.
Димовипускні клапани оснащуються регуляторами з топкими вставками, або виготовляються із пластмаси з низькою температурою топлення. В першому випадку система важілів втримує клапан в закритому положенні (за допомогою припою з низькою температурою топлення).
Бажано, щоби при пожежі гарячі гази (дим) розповсюджувались вертикально, а не горизонтально. Горизонтальне розповсюдження газів може бути обмежене вогнетривкими екранами, які розміщені з інтервалами поперек горища (стриху), або в пристельовій зоні великорозмірного в плані приміщення. За наявності таких екранів швидше спрацьовує спринклерна система пожежогасіння.
Димовипускні клапани треба розміщувати в найвищій точці кожної із контрольованих зон горища таким чином, щоби їх подовжна вісь була паралельною до гребеня даху. Бажано встановлювати декілька невеликих клапанів, рівномірно розмістивши їх по всій площі даху, замість одного великого клапана. Така вимога пов΄язана з потребою наближення клапана безпосередньо до зони пожежі. Крім цього, наявність декількох клапанів в більшій мірі гарантує увімнення в дію системи знедимлювальної вентиляції, ніж наявність одного.
Треба забезпечувати можливість притікання в будинок незадимленого зовнішнього повітря. Для цього передбачають спеціальні отвори в зовнішніх стінах, причому їх розміщують, по можливості, ближче до першого поверху. Плоша цих отворів не повинна бути меншою від загальної площі дахових димовипускальних клапанів. До цих отворів треба забезпечити вільний доступ.
Розподілення притікального (зовнішнього) повітря в системах знедимлювальної вентиляції, для створення підпору, повинно передбачатись зосереджено зверху в сходові приміщення і шахти ліфтів (рис 13.1). Отвори повітрозабору для системи притікальної вентиляції необхідно розташовувати так, щоб уникнути попадання в них продуктів горіння. Конструкція венткамери повинна забезпечувати зручність і технологічність монтажу, обслуговування і ремонту вентагрегатів. Огороджувальні конструкції венткамер повинні мати межу вогнетривкості не менше ніж 0,5 год.
Рис. 13.1.Схеми систем притікальної вентиляції плюсового надлишкового тиску
сходового приміщення і шахти ліфта:
1 - сходове приміщення; 2 – ліфтова шахта; 3 – вентиляторний агрегат;
4 – канал для притікання зовнішнього повітря; 5 – розсічка; 6 – клапан
Продукти згорання видаляють з поверхових коридорів через клапани в стінах шахт димовидалення. Кількість отворів на поверсі необхідно приймати з розрахунку один отвір на відсік коридору довжиною до 30 м.
Отвори систем димовидалення необхідно передбачати ближче до дверною прорізу між поверховим коридором і об’ємом захисту на відстані не більше ніж 0,15 м від перекриття. Розмір горизонтального димовипускного клапана повинен перевищувати розмір вертикального клапана; площу його прохідного перерізу необхідно вибирати з ряду 0,3 0,5 0,7 м2, а також за умови швидкості руху газів не більше ніж 20 м/с.
Шахта системи димовидалення повинна поєднувати поверхові отвори для димовидалення з відсіків коридорів будинку, розташованих безпосередньо один над одним, і обслуговувати тільки ці відсіки. Стіни шахти димовидалення повинні мати межу ногнетривкості не менше 1 год. Розміри внутрішнього поперечного перерізу шахти димовидалення необхідно вибирати за умови швидкості руху газів до 10 м/с.
В системах димовидалення необхідно передбачати тільки димові (термостійкі) радіальні вентилятори. Один вентилятор повинен обслуговувати тільки одну шахту димовидалення. На тракті димовидалення забороняється встановлення запірно-регулювальних пристроїв.
Вентилятори систем димовидалення необхідно розташовувані на горищах або на покрівлі будинку в окремому приміщенні. Викид диму повинен бути факельним (через конфузор) зі швидкістю не менше ніж 20 м/с. Розвіювач (викидну трубу) системи димовидалення необхідно встановлювати вертикально. Отвір розвіювача необхідно розташовувати вище 3 м від отвору повітрозабору системи притікальної вентиляції; відстань між цими отворами в плані повинна перевищувати 5 м (рис. 13.2 ).
Рис. 13.2. Схеми взаємного розташування повітрозабірного та диморозвіювального отворів
систем знедимлювальної вентиляції з вентиляторами, які встановлені на покрівлі будинку
у венткамері, що розділена неспалимою перегородкою (а), і в окремих венткамерах на технічному поверсі (горищі) будинку (б):
1 – повітрозабір; 2 – вентилятор системи притікальної вентиляції;
3 – огорожа венткамери; 4 – покрівля будинку; 5 – суцільна неспалима перегородка;
6 – покрівля венткамери; 7 –розвіювач (викидна труба) системи димовидалення;
8 – міжповерхове перекриття; 9 – лючки для замірів.
У трубопроводах систем димовидалення і притікальної вентиляції не допускається прокладання будь-яких комунікацій. Не допускається розташування вентагрегатів систем димовидалення і притікальної вентиляції в загальній камері.