14.1.2. Водорозподільні системи

З погляду щодо забезпечення успішного експлуатаційного задіяння СВ дуже важливими є системи постачання устатковання СВ охолодженою водою (первинні, які обслуговують повітроохолодники, і вторинні, які обслуговують ежекційні і вентиляторні кліматконвектори); охолодження конденсаторів холодильних машин; теплопостачання калориферів первинного і вторинного (повторного) нагрівання повітря; рециркуляційні, зрошувані теплообмінники і ті, які обслуговують камери зрошення.

В часі монтажу трубопроводи і устатковання захищають від забруднення і проводять часткові випробування окремих елементів СВ тисковим методом. По закінченні монтажу систему промивають. Перед цим її оглядають і переконуються в тому, що всі спускні крани закриті, а відповідна трубна арматура відкрита або закрита в залежності від того, що вимагається для заповнення системи водою. За від’ємних зовнішніх температур треба передбачати захист окремих частин систем від замерзання в них води. Системи належить заповнювати водою знизу, що забезпечує видалення повітря з верхніх їх точок.

Для видалення забруднень із систем водопостачання за допомогою регулювальних і запірних клапанів їх розділяють на окремі ділянки, які спорожнюють через спускні труби. Чутливе до засмічення устатковання (теплообмінники з трубками малих діаметрів, вентилі, насоси і тощо) відокремлюють від системи за допомогою запірних вентилів (кранів) або заглушок. Основний принцип промивання системи – це забезпечення організованого руху водних потоків від верхніх точок системи до нижніх. Промивальну воду пропускають в максимально можливих кількостях до тих пір, аж доки витікальний потік не стане прозорим. Хімічне очищення проводять за участю досвідченого фахівця.

Систему водопостачання задіюють аналогічно як і СВ, тобто проводять попередні статичні перевірки, після чого систему запускають і регулюють. При регулюванні особливо важливо враховувати проєктні пропозиції, які стосуються вирівнювання втрат тиску в циркуляційних кільцях.

Особливу увагу треба приділяти наступним аспектам:

а) точно визначити розрахункові витрати води в окремих циркуляційних кільцях та їх допускні відхилення;

б) передбачити точки заміру тисків і витрат води, а також засоби регулювання витрати (діафрагми, витратоміри, калібровані дроселювальні вентилі), точки приєднання переносного оснащення, приладів, тощо.

Для ув’язання витрат води використовують описаний вище пропорційний метод (правда, можливість застосування цього методу залежить від конструкційних особливостей системи). Застосовують і тепловий метод , при якому ув’язання витрат води в циркуляційних кільцях проводиться за величинами температурних перепадів.

14.1.3. Системи холодопостачання

Головну увагу приділяють заповненню систем холодоагентами, виявленню місць їх протікань, осушенню устатковання і його змащуванню. Зазвичай ці холодоагенти вибухобезпечні, не горять, практично без запаху, нетоксичні, не подразнювальні (за винятком великих концентрацій або розкладу за наявності відкритого полум΄я, при якому виділяються токсичні речовини, що легко виявляються за інтенсивним запахом).

Холодоагент поставляється хімічно чистим і сухим в герметичних контейнерах. Щоби уникнути попадання забрудників в систему, а також із поглядів безпеки, слід дотримуватись певних правил: заповнювати систему тільки холодоагентом, який передбачений проєктом; користуватись тільки відповідним інструментом; забирати контейнер з холодоагентом, якщо він в даний момент непотрібний або порожній; зберігати контейнери згідно встановлених правил.

Забороняється: відбирати із контейнерів більше холодоагента, ніж допускається згідно міток на них (маса нетто); користуватись ними поблизу відкритого полум’я; перекачувати холодоагент із одного контейнера в другий без відповідного оснащення; кидати, пошкоджувати або інакше неправильно користуватись контейнерами; уможливлювати парі холодоагента попадати в зону відкритого полум’я, оскільки при цьому можуть утворюватись токсичні речовини. Комплектні холодильні машини збираються на місці монтажу, а їх комплектність перевіряють на заводі – виробнику.

Перед первинним задіянням системи холодопостачання повинні бути чистими від забрудників і сухими. Попадання в них забрудників, наприклад вологи і повітря, флюсів, які використовують при паянні, пари розчинників, металевих частинок або пилу приводить до незадовільної роботи системи або навіть до повного виходу з ладу окремих її складових частин. Якщо не передбачені запобіжні заходи, то виникає корозія і окиснення мідних деталей, система може замерзнути і забруднитись.

Для післямонтажних методів випробувань переважно застосовують тискові методи:

• метод плюсового надлишкового тиску, за якого систему заповнюють холодоагентом або його сумішшю з інертним газом, створюють надлишковий тиск і щільність системи визначають за падінням тиску;

• вакууметричний метод, при якому в системі створюють розрідження (вакуум) і щільність визначають за підвищенням тиску.

По успішному завершенні випробувань система осушується. Для цього застосовують такі методи:

а) метод розчинення домішків, які не конденсуються, і вологи парою холодоагента, яку потім випускають із системи; цю процедуру повторюють до того часу, аж доки система не вивільниться від забруднень;

б) метод глибокого вакууму, за якого волога випаровується і видаляється із системи; залишкова кількість газів, які не конденсуються, дуже мала.

Наступний крок – заповнення системи холодоагентом в потрібній кількості. Зменшення маси холодоагента щодо проєктного рівня спричиняє зниження холодопродуктивності системи, а її перевищенння - підвищення тиску і температур, що може спричинити аварію. Рідким холодоагентом заповнюють систему безпосередньо із контейнера на стороні високого тиску; заповнення парою холодоагента (зазвичай в невеликих системах) є дуже сповільненим процесом, але забезпечує точний контроль її витрати, причому затікання холодоагента , як правило, передбачається на стороні високого тиску системи. Застосовують такі методи визначення витратного об’єму пари холодоагента при заповненні системи: за масою; за рівнем, який зазначений на оглядовому склі; за співвідношенням тиску і температури; за рівнем рідини біля контрольних кранів; за спеціальними номограмами.

Рівень заповнення компресора мастилом і його гатунок повинні відповідати вимогам заводу – виробника.

Задіяння холодильних систем треба проводити, дотримуючись таких правил:

- трубо, - повітропроводи і устатковання повинні бути чистими від забрудників;

- пов’язані з холодильними машинами системи водо – і повітропостачання потрібно підготувати до задіяння;

- холодильні машини треба перевіряти в статичному стані, випробувати тисковим методом на щільність та заповнити холодоагентом, а компресор заповнити відповідним мастилом;

- все електроустатковання, електропроводи і засоби безпеки повинні перевірятись в статичному стані.

Наступний крок – це первинне задіяння системи і її налагодження, включаючи задіяння засобів автоматичного регулювання. Потім система діє деякий час у випробному режимі і виконується її огляд.