Класи небезпеки шкідливих речовин

Показник	Норми для шкідливих речовин класу небезпеки
	1	2	3	4
Гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони, мг/м.куб.	Менше 0,1	0,1…1,0	1,0…10	Більше 10,0
Середня смертельна доза при введенні до шлунку, мг/кг.	Менше 15	15…150	151…5000	Більше 5000
Середня смертельна доза при нанесенні на шкіру, мг/кг.	Менше 100	100…500	501…2500	Більше 2500
Середня смертельна концентрація в повітрі, мг/м.куб.	Менше 500	500…5000	5001…50000	Більше 50000

Засоби захисту працівників проти виробничих шкідливостей

Основні методи: заміна отруйних виробничих речовин неотруйними (заміна свинцевого білила на цинкові, етильованого бензину на неетильований); удосконалення технологічних процесів; обладнання і апаратури; вентиляція.

Колективні засоби захисту:

– регулярний контроль за станом атмосфери;

– організація прибиральних робіт;

– вентиляція;

– кондиціювання.

Індивідуальні засоби захисту:

– протигази, респіратори;

– протипилові окуляри;

– спецодяг.

Тема 5. Вентиляція і опалення на виробництві Вентиляція виробничих приміщень

Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітря, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам.

Основне завдання вентиляції – вилучити з приміщення забруднення повітря та подати свіже.

Призначення і класифікація вентиляції

Для забезпечення сприятливих умов праці ефективним методом є вентиляція.

В залежності від способу переміщення повітря розрізняють:

– природну вентиляцію;

– штучну вентиляцію.

За напрямком потоку повітря:

– приливна;

– витяжна;

– приливно-витяжна.

За місцем дії:

– загальнообмінна;

– місцева;

– комбінована.

Вентиляція може бути призначена для:

– розчинення шкідливих речовин до допустимих концентрацій;

– усунення з приміщень залишків тепла, пилу або вологи.

Характеристика вентиляції

Природна вентиляція може здійснюватися силами, які створюються напором повітря, і природними (гравітаційними) силами.

На рис. наведена схема природної вентиляції повітряним тиском. Вітер, омиваючи споруду, з боку свого направлення руху створює залишковий тиск, а з протилежного боку виникає певне розрядження.

Рис. 1. Схема природної вентиляції.

Під дією напору повітря крізь вікна проникає в приміщення , а під дією розрядження забруднене повітря також крізь вікна і щілини виходить зовні.

Природна вентиляція під дією теплового напору може бути неорганізованою і організованою.

Неорганізований повітрообмін здійснюється при потраплянні і виході повітря через випадкові і нерегульовані отвори.

Організований повітрообмін аерацією здійснюється крізь спеціально обладнанні в зовнішніх стінах споруд пройми із спеціальними створами для регулювання площі отвору пройми.

Природна вентиляція під дією теплового напору здійснюється природними (гравітаційними) силами, які викликаються силами земного тяжіння. Повітря приміщення, більш тепле, ніж зовнішнє, підіймається уверх, створюючи розрідження в нижній зоні, а верхній підвищений тиск, за рахунок якого він виходить через пройми у даху зовні. В нижню зону потрапляє свіже зовнішнє повітря. Тиск повітря, який виникає в результаті перепаду температур, називають тепловим, або гравітаційним.

Штучна вентиляція

Штучна вентиляція приміщень здійснюється з використанням (рис. 2):

1 – очисних пристроїв;

2 – витяжних повітропроводів;

3 – вентиляторів;

4 – витяжних патрубків з насадками.

Рис. 2. Схема штучної вентиляції.

Схема штучної вентиляції представлена на рисунку (рис. 3).

Рис. 3. Основні схеми вентиляції приміщень.

Схеми зверху вниз (а) та зверху вверх (б) доцільно застосовувати у випадку, коли приливне повітря в холодний період року має нижчу температуру приміщення. Приливне повітря, перш як досягти робочої зони, нагрівається за рахунок повітря приміщення.

Інші дві схеми (в, г) рекомендується використовувати тоді, коли припливне повітря в холодний період року підігрівається і його температура вища внутрішнього повітря.