Основні заходи запобігання травматизму та захворюванням на виробництві

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» власник розробляє (за участю профспілок) і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Комплексні заходи є основою для складання розділу «Охорона праці» у колективному договорі, в якому обумовлюється сума коштів з фонду ОП підприємства на їх виконання.

Організаційні заходи:

– проведення навчання та інструктажів з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки;

– робота щодо професійного відбору;

– здійснення контролю за дотриманням вимог з охорони праці;

Технічні заходи:

– модернізація обладнання, перепланування дільниць;

– впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим обладнанням.

Санітарно-виробничі заходи:

– придбання або виготовлення пристроїв, які додатково захищають працюючих від випромінювань , пилу , газів, шуму, тощо;

– улаштування нових і реконструкція діючих вентиляційних систем, опалення, кондиціювання повітря;

– реконструкція та переобладнання душових, гардеробних, тощо;

Медико-профілактичні заходи:

– придбання молока, миючих та знешкоджуючих засобів;

– організація профілактичних медичних оглядів;

– організація лікувально-профілактичного харчування.

Тема 4 Санітарно гігієнічні умови на виробництві Терміни та визначення:

Виробнича санітарія – це система заходів і технічних засобів, які запобігають або зменшують вплив на працюючих шкідливих виробничих факторів.

Виробничі фактори поділяються на: – небезпечні; шкідливі.

Небезпечний виробничий фактор – це виробничий фактор, дія якого на працюючого веде до травми або раптового різкого погіршення здоров’я.

Шкідливий виробничий фактор – це виробничий фактор, дія якого на працюючого в визначених умовах веде до захворювання або зниження працездатності.

Всі небезпечні та шкідливі виробничі фактори можна поділити на 4 групи:

– фізичні (машини, шум, вібрація, інфразвук, ультразвук, іонізуючі випромінювання, забрудненість повітря , води тощо);

– хімічні (гази, шкідливі речовини,…);

– біологічні (макро і мікроорганізми,…);

– психофізіологічні (промислова естетика, ритм і темп роботи, виробнича гімнастика, кімнати психологічного розвантаження).

Гігієна праці – це наука, яка вивчає наслідки впливу трудового процесу та навколишнього середовища на організм працюючих з метою розробки санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, які спрямовані на забезпечення найбільш сприятливих умов праці, збереження здоров'я і високого рівня працездатності колективу.

Гігієна праці включає:

– забезпечення метеорологічних умов;

– забезпечення чистоти повітря та захист працюючих від шкідливих та небезпечних речовин та матеріалів.

Засоби індивідуального захисту поділяються на:

– ізолюючі костюми (пневмокостюми, скафандри)

– засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори, пневмошлеми, пневмомаски);

– спеціальний одяг (комбінезони…);

– спеціальне взуття;

– засоби захисту рук (рукавиці);

– засоби захисту очей (окуляри);

– засоби захисту голови (каски, шоломи, шапки);

– засоби захисту обличчя (маски, щитки);

– засоби захисту від падіння (огорожі сигналізації, обмежувачі, запобіжники);

– засоби захисту органів слуху (антифони – внутрішні і зовнішні);

– засоби захисту шкіри (змиваючі розчини, пасти, креми).

Колективні засоби захисту:

– від випромінювання, шуму, вібрацій (огорожі, раціональне розміщення обладнання, сигналізації, обмежувачі, запобіжники);

– забезпечення освітленості робочих місць;

– захист від теплового, іонізуючого і електромагнітного випромінювання;

– забезпечення допустимого рівня шуму на робочому місці;

– захист від ураження електричним струмом;

– забезпечення умов праці у відповідності до гігієнічних, ергономічних, фізіологічних та психологічних потреб працюючого.