Одиниці активності і дози ів

Активність А радіоактивної речовини – це кількість спонтанних ядерних перетворень dN в цій речовині за малий проміжок часу dt:

;

Одиницею вимірювання активності є бекерель (Бк).

1 Бк – одне ядерне перетворення за секунду.

Кюрі (Кі) – спеціальна одиниця активності: 1 Кі=3,7×10¹⁰ Бк.

Ступінь іонізації оцінюється за експозиційною дозою рентгенівського або гамма-випромінювання.

Експозиційною дозою називається повний заряд dQ іонів одного знаку, що виникають в повітрі при повному гальмуванні всіх вторинних електронів, котрі були утворені фотонами в малому об’ємі повітря з масою dm, Кл(1 кулон)/кг:

,

Позасистемна одиниця – рентген (Р); 1 Р=2,58×10^-4 Кл/кг.

Поглинута доза D – це середня енергія dE, яка передається випромінюванням речовині в деякому елементарному об’ємі , поділена на масу речовини в цьому об’ємі, (Гр):

;

Одиниця поглинутої дози – грей (Гр), дорівнює 1 ДЖ/кг. Позасистемна одиниця – рад; 1 рад=0,01 Гр.

В зв’язку з тим, що однакова поглинута доза різних видів випромінювання викликає в організмі різний біологічний ефект, введене поняття еквівалентної дози Н, котра дозволяє визначити радіаційну небезпеку впливу випромінювання довільного складу і визначається за формулою:

H=D K_я;

де K_я – безрозмірний коефіцієнт якості.

Одиницею вимірювання еквівалентної дози є Зиверт (Зв); 1 Зв=100 бер (біологічний еквівалент Рада) – спеціальна одиниця еквівалентної дози.

Методи вимірювання:

Іонізаційний – експозиційна доза – дозиметри.

Фотографічний – еквівалентну дозу.

Хімічний – експозиційну дозу.

Калориметричний – експозиційну дозу.

Біологічна дія ів на організм людини

В результаті дії ІВ на організм людини в тканинах відбуваються складні хімічні, фізичні і біохімічні процеси. ІВ іонізує молекули тканин, це веде до розривів молекулярних зв'язків, змінам хімічної структури речовин. Тому таку дію називають пряму. Є ще непряма дія, вона полягає в іонізації молекул води (70% тканин людини), які вступають в хімічну реакцію з киснем, іншими елементами. Непряма дія ІВ несе більшу шкоду.

Особливістю ІВ - воно не діє на органи відчуття людини і виявляється вже після хімічної дії.

Можливе внутрішнє і зовнішнє опромінювання. Різна дія. Найбільшу небезпеку представляють ізотопи з великим періодом розпаду, які повільно виводяться з організму і накопичуються в ньому.

Дія на організм тим сильніша, чим більша іонізація молекул, тим більший біологічний ефект. Гострі ураження наступають при опроміненні великими дозами на протязі короткого часу, хронічні ураження при опроміненні невеликими дозами на протязі довгого часу.

Променева хвороба, яка може бути гострою, хронічною, у вигляді місцевих або загальних уражень. Запальні ураження викликають лейкемію (білокрів'я), місцеві – до захворювань шкіри або злоякісних пухлин.

Періодичне попадання радіоактивних речовин в середину організму призводить до їх накопичення і в кінці кінців до променевої хвороби.

Дія на шкіру – опіки, очі – катаракту, випадіння волосся, сухість шкіри, ломкість нігтів...

Променеву хворобу розділяють на 3 стадії :

I – розвивається поступово. Характеризується головними болями, слабістю, порушенням сну. При своєчасному лікуванні відбувається повне одужання.

II – характеризується порушенням обміну речовин, судинними і серцевими змінами, розладом травлення, змінами крові...

III – сама тяжка характеризується змінами в центральній нервовій системі, крововиливи в серцеві м’язи. Гостра променева хвороба наступає при поглинутих дозах 4...6 Дж/кг і закінчується в перші 30 діб з 50% смертельних випадків.