Розрахунок природного освітлення

Розрахунок природного освітлення виконують за методикою СниП-ІІ-4-79. Площа пройомів для забезпечення бічної природної освітленості знаходять за формулою:

;

а площа пройомів при верхній освітленості визначається за формулою:

;

де S_o – площа підлоги приміщення;

e_н – нормоване значення коефіцієнта природної освітленості;

k_3д – коефіцієнт запасу, k_3д=1...1,7 – коефіцієнт, який враховує затінення проти стоячим спорудам;

– світлові характеристики бічних і верхніх пройомів;

r₁ і r₂ – коефіцієнти, які враховують відображення світла при бічній і верхній освітленості;

k_ф – коефіцієнт, який враховує тип ліхтаря.

Значення коефіцієнтів r₁ і r₂ вибирають також з таблиць СНиП ІІ-4-79. Межа зміни коефіцієнта r₁=0...10, а r₂= –0,25...2;

k₃=–1,2...1,8 – коефіцієнт запасу;

– загальний коефіцієнт світлопропускання:

;

де =0,5...0,9 – коефіцієнт світлопропускання матеріалу;

=0,5...0,9 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в переплетіннях світлопройоми;

=0,8…0,9 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в несучих конструкціях;

=0,6...1 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в сонцезахисних пристроях;

=0,9 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в захисній сітці, яка встановлена під ліхтарями.

Розрахунок штучного освітлення.

Розрахунок штучного освітлення виконують в основному методом визначення коефіцієнту використання світлового потоку за формулою:

;

де Е – норма освітленості (додаток 23), лк;

S – площа приміщення, м²;

К – коефіцієнт запасу, К=1,3...1,5

(менші значення для ламп розжарювання, більші – для

газорозрядних ламп);

Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення змінюється в межах

Z=1,1...1,5 (у середньому 1,2);

 – коефіцієнт використання освітлювальної установки;

n – число ламп.

Методи та засоби кількісної оцінки факторів освітленості та їх впливу

Вимірювання освітленості здійснюється люксметрами Ю5; Ю15.

Люксметр проградуйовано в люксах.

Примітка: Необхідно пам’ятати про те, що в процесі користування вище вказаними приладами необхідно застосовувати поправочні коефіцієнти в залежності від джерела світла згідно з паспортом приладу.

Тема 7. Захист від іонізуючого і електромагнітного випромінювання Іонізуючі випромінювання

Іонізуючим випромінюванням (ІВ) є будь-який вид випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до виникнення зарядів різних знаків. До ІВ належать -випромінювання, потоки нейтронів та інших ядерних часток.

ІВ проникаючи до організму людини та проходячи через біологічну тканину, викликають в ній появу заряджених часток і вільних електронів. Вільні електрони, які взаємодіють із сусідніми атомами, іонізують їх, що супроводжується змінами структури молекул: порушення міжмолекулярних зв'язків і веде до загибелі клітин. Зміни у біохімічному складі клітини та обміні речовин порушують функції центральної нервової системи, що в свою чергу викликає порушення функції залоз внутрішньої секреції, зміни судинної проникності.

Радіоактивні речовини широко використовуються в машино- і приладобудуванні, в гірничій і вугільній промисловості, металургії та в інших галузях народного господарства.

- випромінювання – потік - часток позитивно заряджених ядер атомів гелію, який випромінюється речовиною при радіоактивному розпаді ядер.

Швидкість окремих часток досягає 20000км/с. Відстань проникнення від 12 см до 2 м.

- частки мають високу іонізуючу властивість і сильно поглинаються. При потраплянні на шкіру, глибоко не проникають, але при попаданні всередину організму дія їх нещадна.

- випромінювання – це потік електронів і протонів, які утворюються при розпаді природних і штучних радіоактивних речовин і рухаються з великою швидкістю.

Бета частки мають більшу проникну властивість і менші іонізуючі властивості, ніж - частки. Максимальний шлях - часток в повітрі складає до 18 м, а в живих тканинах до 2,5 см.

Нейтронне випромінювання – потік нейтронів. Це випромінювання не маючи заряду може глибоко проникати у речовини і тканини організму.

- випромінювання – електромагнітне (фотонне) випромінювання з дуже короткими хвилями.

- випромінювання має високу проникну властивість і малу іонізуючу дію. Це високочастотне випромінювання виникає в процесі ядерних реакції або радіоактивного розпаду.

Рентгенівське випромінювання – виникає при бомбардуванні речовин потоком електронів, є також електромагнітним випромінюванням.

Воно може виникати в будь-яких електровакуумних установках. Іонізуюча дія рентгенівського випромінювання виникає за рахунок вибивання електронів з ядер інших елементів.