4. Економічний розвиток сша

З моменту відкриття Нового Світу наприкінці XV ст. і до війни з Англією за незалежність наприкінці XVIII ст. (1775-1783 р.) американські землі були колоніями різних європейських держав.

За своїми природними географічними особливостями і внутрішній соціально-економічній структурі ці володіння можна віднести до трьох типів:

1. Північні колонії або Нова Англія (Род-Айленд, Массачусетс, Нью-Йорк і Нью-Гемпшир). Основну частину населення становила заповзятлива торгово-промислова буржуазія. Великого розвитку досягли рибні промисли, торгівля хутрами (які звичайно вимінювалися за горілку в індіанців), а також так звана трикутна торгівля по формулі «патока - ром - раби». На Кубі, Гаїті й у Пуерто-Ріко скуповувалася патока, з якої в Новій Англії виробляли ром. В Африці північні работоргівці в обмін на ром одержували чорних рабів у вождів негритянських племен, а потім продавали цих рабів південним плантаторам. Торгівля ця, яка приносила величезні прибутки, була одним із джерел первісного нагромадження капіталу.

У північних колоніях існував більш демократичний суспільно-політичний лад. Влада англійських чиновників, носила в значній мірі примарний характер, основну роль грало місцеве самоврядування на виборних початках. Саме північні колонії зіграли роль авангарду в боротьбі за звільнення від панування Англії й за створення незалежності держави. Промисловість на півночі досягла найбільшого розвитку.

2. Середнеатлантичні або центральні колонії (Пенсільванія, Коннектикут, Нью Джерсі).

Центральні області були районом вільної селянської й фермерської колонізації. Тут були винятково сприятливі умови для розвитку різних галузей сільського господарства, полювання й рибальства. Користування землею здійснювалося або на засадах вільної заїмки, або шляхом надання переселенцям-селянам землі за невисоку плату. До кінця XVII ст. центральні області були оголошені власністю англійської корони й керування ними перейшло до парламенту.

3. Південні колонії (Віргінія, Меріленд, Північна Кароліна, Південна Кароліна, Джорджія).

Південні колонії, розташовані в жаркому й вологому кліматі, де переважали тютюнові, рисові й очеретяні плантації, стали основою рабовласницького плантаторського господарства.

Найбільший розвиток у США одержали галузі господарства:

• сільське господарство

• суднобудування

• рибальство

• морська торгівля

• текстильна промисловість. У середині XVII ст. починається масове виробництво сукна в мануфактурах;

• лляне виробництво

• металургійне виробництво.

Із другої половини XVIII ст. підсилилися протиріччя між північноамериканськими колоніями, які швидко розвивалися в економічному відношенні, Англії й метрополією.

Англійський уряд розглядав американські колонії як сировинний придаток Великобританії, який поставляв корабельний ліс і деревне паливо, овечу вовну й бавовну. В 1750 році був прийнятий «залізний закон» (Айрон-акт), який забороняв вироблення тонких сукон, ввіз у колонії прядильних і ткацьких машин.

Так званими "хлібними законами" фактично заборонявся ввіз в Англію з колоній зерна, м'яса й м'ясних продуктів. Серією навігаційних актів (1651 р. та ін.) колоніям заборонялося безпосередньо торгувати з іншими країнами, а всі торговельні перевезення між Англією й колоніями й у зворотному напрямку повинні були здійснюватися тільки на англійських кораблях.

"Грошовий закон" 1764 р. забороняв випуск паперових грошей у всіх північноамериканських колоніях: недостача засобів обігу завдавала великого удару по розвитку колоніальної промисловості й торгівлі, а також по фермерах-боржниках. У березні 1765 р. британський парламент прийняв закон про гербовий збір, відповідно до якого податками обкладали всі друковані видання і юридичні документи: шлюбні контракти, торговельні угоди, папери про спадщину й ін.

Ці й інші дискримінаційні міри призвели в підсумку до війни колоній за незалежність від Англії (1775-1783), яка мала назву Американської революції.

4 липня 1776 р. II Континентальний конгрес від імені 13 штатів прийняв "Декларацію незалежності". Вона сповістила світ про утворення нової держави - Сполучених Штатів Америки.

У вересні 1783 р. у Версалі був підписаний мирний договір з Англією, який юридично закріпив незалежність Сполучених Штатів Америки.

Черговим найважливішим кроком на шляху до становлення незалежності США було прийняття Конституції (1787), яка юридично закріплювала буржуазну республіканську форму правління, вільну від федерально-монархічних порядків; вводила єдину федеральну владу, але із широкими повноваженнями штатів у рішенні багатьох соціально-економічних і господарських питань.

До числа найважливіших економічних підсумків Війни за незалежність 1775-1783 р., яка носила характер буржуазної революції, можна, віднести наступні:

1. ліквідовано феодальні порядки (припинена сплата фіксованої ренти;

2. ліквідовано право майорату, на якому ґрунтувалося здійснення великої земельної аристократії, і т. ін.);

3. західні землі оголошувалися державними й надходили в розпорядження Конгресу США для наступного розпродажу (закон 1784-1787 р.);

4. ліквідовано численні перешкоди для розвитку промисловості й торгівлі, уведені у свій час Англією;

5. установлено контроль за природними ресурсами, який переходив від англійського короля до держави й приватного підприємця.

6. сформовано єдину транспортну й грошову системи, утворений єдиний внутрішній ринок США;

7. закладено правові основи розвитку реформ і напрямків підприємницької діяльності американських громадян і державного регулювання в розвитку економіки країни. Це в першу чергу такі галузі права, як трудове, договірне, торговельне, фінансове, податкове, авторське й патентне; право, що регулює порядок спадкування й розпорядження власністю.

8. встановлено прямі зв'язки із країнами Західної Європи, Росією, Китаєм, Японією й ін.

Однак наслідки революції й Війни за незалежність 1775—1783 р. торкнулися головним чином північних і центральних штатів країни, не пов'язаних із системою плантаційного рабства. На Півдні плантаційне рабство як і раніше було оплотом старого соціально-економічного порядку, гальмом для розвитку капіталізму в США в цілому.

Кінець XVIII і початок XIX ст. були переломним моментом в економічній історії США. Скинення панування англійців позбавило американські землі від колоніального гноблення й створило умови для швидкого розвитку американського капіталізму.

Особливості процесу первісного нагромадження капіталу в США:

• По-перше, цей процес носив міжнародний (тобто європейсько-англо-американський) характер. Накопичені кошти переправлялися в Англію й лише частково перетворювалися в капітал у самих англійських колоніях.

• По-друге, для Північної Америки були характерні експропріація місцевого населення, тобто індіанців, відтискування їх у глиб континенту, масове фізичне винищування або спекуляція їхніми землями. На відміну від англійського селянина індіанці не попадали на фабрику й не перетворювалися в найману робочу силу. Головним же резервом робочої сили в промисловості США аж до середини XIX в. залишалася європейська імміграція.

• По-третє, характерним моментом для первісного нагромадження капіталу в США була работоргівля, яка перетворила Африку в заповідне поле полювання на чорних людей. Перші раби-негри були завезені в Північну Америку в 1619 р., в 1790 р. у США було вже 697 тис. рабів-негрів, а в 1861 р. - близько 4 млн. В 50-і рр. XIX ст. раба продавали по 1000-1500 дол. Дохідною статтею були також операції по транспортуванню в Америку з Європи швидких рабів ("кабальних слуг"), неоплатних боржників, злочинців, узятих з в'язниць, повій і т. ін.

• По-четверте, важливими джерелами нагромадження капіталу в англійських колоніях була нееквівалентна торгівля з індіанцями, а також контрабандна торгівля, піратство, експлуатація дрібного виробника торговельним капіталом і т. ін.

• По-п'яте, успіхи в промисловому розвитку США багато в чому пов'язані із широким залученням європейського, особливо англійського, капіталу. За 1790-1860 р. ввіз іноземного капіталу в США перевищив 500 млн. дол. При цьому найбільший потік закордонних інвестицій довівся на 30-і рр. XIX ст., що було пов'язано в першу чергу із широким будівництвом залізниць.

Матеріальною базою для промислової революції в США, як й в Англії, з'явилася мануфактурна організація бавовняної галузі.

Особливості промислового перевороту в США: на континенті були відсутні феодальні пережитки; приплив переселенців забезпечував більшу армію найманої робочої сили; бурхливий розвиток внутрішнього ринку; швидкі темпи стандартизації виробництва, деталей, механізації й автоматизації технологічних процесів, оперативне використання винаходів і відкриттів, включаючи досягнення й інших країн.

США з'явилися батьківщиною пароплава, телефонного зв'язку, швейної машини, друкарської машинки, револьвера, гуми, жниварки, культиватора, цілого ряду верстатів і механізмів. Імена Р.Фултона, Дж.Генрі, С.Морзе, А.Белла, Т.А.Едисона й ін. увійшли в аннали світової науково-технічної думки.

Переломним моментом в американській соціально-економічній історії стала Громадянська війна 1861 -1865 р. Протиріччя між капіталістичною системою на Півночі й рабовласницькому плантаційному господарстві на Півдні на початку 60-х рр. XIX ст. прийняли непримиренний характер. Розвиток промислової Півночі вимагало різкого розширення внутрішнього ринку - ринку товарів і робочої сили, а це у свою чергу впиралося в існування рабовласництва. Наявність в економічній системі рабовласницького сільськогосподарського сектора перетворювалося в усе більше гальмо на шляху розвитку продуктивних сил США.

Перемога А. Линкольна на президентських виборах 6 листопада 1860 р. означала перехід влади в руки політичних кіл Півночі, які виступили проти плантаційного рабства й за капіталістичний шлях розвитку всієї країни. Плантатори-рабовласники відповіли на це сецесією (відділенням): до весни 1861 р. 11 південних штатів вийшли із Союзу й проголосили створення Конфедерації рабовласницьких штатів. 12 квітня 1861 р. лідери заколотної Конфедерації почали воєнні дії й відкрито заявили про кінцеву мету - знищення системи найманої праці на Півночі й введення рабства в загальнонаціональному масштабі.

15 квітня 1861 р. президент А.Линкольн оголосив заколотним штатам війну.

Громадянська війна 1861 -1865 р. у США скінчилася повною перемогою Півночі.

Економічні результати Громадянської війни 1861-1865 р.:

1. знищення рабства й перші реальні кроки до рішення негритянської проблеми в масштабі країни. Відповідно до прокламації уряду А.Линкольна від 22 вересня 1862 р. рабство на території заколотних штатів знищувалося з 1 січня 1863 р. У лютому 1864 р. Конгрес США прийняв 13-у статтю до Конституції (набутила чинності в грудні 1865 р.), що рабство заборонялося на всій території країни. Звільнення рабів створювало умови для залучення до активного економічного й суспільно-політичного життя найбільшої етнічної групи країни.

2. рішення аграрного питання на користь фермерів. Прийнятий у травні 1862 р. федеральним урядом Гомстед-акт давав будь-якому громадянинові США право одержання практично безкоштовно 160 акрів землі. Боротьба за повну реалізацію цього закону об'єднала всі сили революції.

3. упорядкування й зміцнення грошового обігу й банківської системи. До 1862 р. у США налічувалося близько 1500 банків.

У політичному плані закінчення Громадянської війни призвело до переходу влади на всій території США в руки торгово-промислових кіл Півночі.