65. Документальне оформлення та облік використання робочого часу.

Облік робочого часу — це фіксування відомостей про явку працівників на роботу і виконання ними встановленої тривалості робочого часу. Облік робочого часу ведеться в табелях встановленої форми.

У складі відпрацьованого працівником часу окремо вра­ховуються надурочні роботи, чергування, відрядження тощо.

Облік робочого часу буває поденним і підсумованим. При поденному обліку підраховується робочий час протягом кож­ного дня. Така система обліку робочого часу застосовується при точно встановленому робочому часі, який має однакову щоденну тривалість. При поденному обліку переробка про­тягом робочого дня не може бути компенсована недоробкою в інші робочі дні.

Облік фактичного часу перебування працівників на підприємстві називаються табельним обліком.

Завдання табельного обліку:

1). Забезпечення контролю заявками на роботу і закінчення роботи;

2). Одержання даних про фактично-відпрацьований працівниками час і передача даних у бухгалтерію для розрахунків з ними;

3). Виявлення причин запізнень або неявки на роботу;

4). Складання звітності про наявність працівників, їх рух і стан трудової дисципліни

Облік відпрацьованого часу має важливе значення для визначення продуктивності праці, яка встановлюється шляхом ділення обсягу продукції за місяць на число відпрацьованих днів і годин. Такий показник точніше характеризує продуктивність, ніж показник виробітку продукції на одного працюючого. Доцільно також при калькулюванні собівартості продукції визначити кількість витраченого сукупного робочого часу на виробництво однієї одиниці продукції та аналізувати динаміку цього показника. Він краще характеризує процеси виробництва, ніж вартісні показники, на які великій вплив справляє інформація.

Отже, відпрацьований час треба ретельно фіксувати в табелях, аналізувати втрати робочого часу та використовувати інформацію для пошуків резервів підвищення продуктивності праці та зниження собівартості продукції.

66.Методика нарахування заробітної плати персоналу підприємства.

Нарахування оплати праці працівникам підприємства залежить від її системи. За умови відрядної оплати праці її розмір залежить від виробітку, який характеризується обсягом господарської діяльності (кількістю виготовленої продукції, виконаними роботами, наданими послугами, вартістю проданих товарів тощо) та розцінок, визначених на підприємстві. При погодинній оплаті праці її розмір визначається у відповідності до відпрацьованого часу і тарифної ставки (окладу).

За умови помісячної оплати праці місячний заробіток працівника визначається твердою місячною ставкою (окладом). У цьому випадку заробіток не залежить від кількості робочих днів за календарем або графіком роботи. Якщо працівник не відпрацював повний розрахунковий період, оплата проводиться пропорційно фактично відпрацьованому часу.

При погодинній оплаті праці робітників і службовців встановлюються норми обслуговування закріплених за ними верстатів, агрегатів або нормовані виробничі завдання на певний період часу, або нормативи чисельності працівників для виконання окремих функцій чи обсягів робіт. За нормами обслуговування встановлюється чисельність робітників і кількість устаткування (верстатів, агрегатів), яку вони повинні обслужити при нормальному навантажені кожного робітника протягом робочої зміни.

Конкретний заробіток кожного працівника визначається шляхом множення розцінки на фактичний виробіток.

Методика нарахування оплати праці залежить від її форми і визначається наступним чином:

1.             Пряма відрядна

ОП=В*Р, де ОП – нарахована оплата праці; В – виробіток; Р – розцінка.

2.             Відрядно-прогресивна

З метою стимулювання виконання та перевиконання норм виробітку та виробничих завдань слід застосовувати різні тарифні ставки при оплаті результатів праці. Там, де за умовами виробництва можливе перевиконання норм виробітку і виробничих завдань, застосовується відрядно-прогресивна система оплати праці.

При рівні виконання норм виробітку і виробничих завдань нижче 100 відсотків оплата праці здійснюється за погодинними тарифними ставками (розцінками), а при виконанні на 100 і вище відсотків – за відрядними (розцінками). Отже,

ОП = (Вн*Рн) + (Впн*Рпн), де Вн – виробіток в межах норми; Р – розцінка за виробіток в межах норми; Впн – виробіток понад норму; Рпн – розцінка за виробіток понад норму.

3. Непряма відрядна

Конкретний заробіток працівника визначається за формулою: ОП= Во * Рд, де де Во – виробіток робітників, яких обслуговує працівник; Рд – розцінка для оплати праці допоміжних і підсобних працівників.

4.             Відрядно-преміювальна: ОП = (В * Р) * (( 1+ Пв) : 100) + Пп * (В : ВН – 1)), де де Пв – розмір премії в % до розцінки за виконання умов преміювання (виконання норми виробітку); Пп – розмір премій за кожний відсоток перевиконання умов преміювання (виконання норми виробітку); ВН – виробіток за нормою.

5. Акордно-відрядна

Оплата праці визначається з розрахунку калькуляції (домовленості) за всю роботу перед її початком, між замовником і працівником (колективом працівників). Якщо робота виконується тривалий час, то за поточний місяць працівникам видається аванс з урахуванням виконаного обсягу роботи. Як правило, акордно-відрядна оплата праці є колективною. В такому разі заробіток розподіляється між працівниками, які виконують роботу, пропорційно відпрацьованому кожним працівником часу та згідно з присвоєним йому розрядом.

6.    Погодинна оплата праці провадиться на основі тарифної ставки (окладу):

ОП= В*Р, де ОП – нарахована оплата праці; В – відпрацьований час, годин; Р – розцінка.