6. Господарські засоби (активи) як об'єкт бухгалтерського обліку, їх класифікація за функціональною роллю в процесі відтворення капіталу.

Активи підприємства поділяють на оборотні, необоротні та залучені. Оборотні активи — грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати Балансу. Необоротні активи — всі активи, що не є оборотними. Залучені активи — активи, що не належать підприємству. З погляду економічної теорії необоротні активи належать до засобів праці. Засоби праці беруть участь у процесі виробництва неодноразово і переносять вартість на знову створений продукт частинами. За функціональною роллю у процесі відтворення господарські засоби

підприємства поділяють на такі групи:

· засоби у сфері виробництва;

· невиробничі засоби;

· засоби у сфері обігу;

· вилучені засоби.

До виробничих засобів належать засоби підприємства, які беруть безпосередню участь у процесі виготовлення продукції чи надання послуг. Це виробничі будівлі та споруди, машини та механізми, транспорт, сировина, матеріали, паливо, незавершене виробництво тощо. До невиробничих засобів підприємства належать засоби, які не беруть безпосередньої участі у виробництві продукції, але їх використовують для створення нормальних умов праці й відпочинку працівників підприємства. До невиробничих засобів підприємств належать житлові будинки, гуртожитки, готелі, дитячі садки, амбулаторії, клуби, бібліотеки з обладнанням та інвентарем у них тощо, які перебувають на балансі підприємства. До засобів підприємства у сфері обігу належать предмети обігу (готові вироби, призначені для реалізації), грошові кошти, кошти в розрахунках та засоби, які обслуговують сферу обігу. До засобів, які обслуговують сферу обігу, належать торгово-складські

споруди з торгово-складським обладнанням, устаткуванням та інвентарем (торгівельні приміщення, склади готової продукції, вагове господарство тощо). Вилучені засоби — це кошти, які вилучені з обороту підприємства, але протягом певного періоду перебувають на його балансі (авансові відрахування та платежі з прибутку).

7. Джерела господарських засобів (капітал, зобов'язання) як об’єкт бухгалтерського обліку, їх класифікація за призначенням.

За джерелами утворення засоби господарства поділяються на власний капітал та зобов’язання.

Власний капітал включає статутний капітал, резерви, додатковий вкладений капітал, нерозподілений прибуток тощо.

Зобов’язання складаються з кредитів, кредиторської заборгованості, зокрема перед постачальниками, та зобов’язань перед бюджетом, з оплати праці, страхування тощо.

Класифікація господарських засобів за джерелами утворення і цільовим призначенням (власний капітал, забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання, доходи майбутніх періодів).

8. Метод бухгалтерського обліку і його складові частини.

Бухгалтерський облік як невід’ємна частина системи народногосподарського обліку ґрунтується на наукових основах – діалектичному методі й економічній теорії. Науковий зміст методу бухгалтерського обліку визначається підходом до явищ господарської діяльності підприємств, розгляду всіх засобів і процесів у безперервному їх русі і розвитку, єдності, взаємозв’язку і взаємозумовленості.

Метод бухгалтерського обліку — це система прийомів, що забезпечують отримання, обробку та надання облікової інформації. Основними елементами методу бухгалтерського обліку є документація, інвентаризація, подвійний запис, оцінка, калькуляція, баланс і звітність. Практичне використання кожного з них зумовлюється відповідними положеннями, інструкціями, вказівками, розробленими та затвердженими державними органами. Документація — відображення господарських операцій на бланках документів або технічних носіях (наприклад, магнітних або оптичних дисках).

Інвентаризація — перевірка фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів за допомогою перерахування, зважування та вимірювання.

Подвійний запис — тотожне відображення господарських операцій двічі: у дебеті та кредиті одного чи кількох рахунків.

Всі елементи тісно пов’язані між собою.

Оцінка — відображення у грошовій формі об’єктів обліку для їх узагальнення.

Калькуляція — грошова оцінка об’єктів, вартість яких може бути визначена тільки після відображення всіх витрат.

Система рахунків — це спосіб групування господарських засобів та їх джерел за економічно однорідними ознаками та поточ­ний облік їх змін у кількісному і вартісному параметрах. Для групування господарських засобів використовують активні рахун­ки, для обліку джерел — пасивні.

Подвійний запис — процес відображення господарських операцій та викликаних ними змін одночасно на двох рахунках бухгалтерського обліку в одній і тій самій сумі.

Баланс — метод групування й відображення в грошовій оцінці на певну дату господарських засобів та їхніх джерел, при якому сума господарських засобів дорівнює сумі їхніх джерел.