38. Екологічні повноваження місцевих державних адміністрацій

Місцеві державні адміністрації здійснюють виконавчу владу в об­ластях і районах, м. Києві, Севастополі. їх компетенція визначається Кон­ституцією України і Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року. До екологічних повноважень місцевих державних адміністрацій належать:

— забезпечення на певній території виконання державних і регіо­нальних програм охорони довкілля;

— забезпечення на певній території взаємодії з органами місцевого самоврядування з екологічних питань;

— здійснення державного екологічного контролю;

— вжиття заходів щодо відшкодування екологічної шкоди;

— екологічне інформування населення;

— розпорядження природними ресурсами державної власності;

— внесення пропозицій органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення;

— забезпечення раціонального використання природних ресурсів;

— сприяння впровадженню нових екологічно безпечних технологій;

— участь в утворенні курортів;

— прийняття рішень про обмеження чи зупинення діяльності екологічно небезпечних підприємств у разі порушення ними екологічного законодавства;

— сприяння міжнародній екологічній співпраці;

— вжиття заходів щодо усунення наслідків надзвичайних екологічних ситуацій тощо.

39. Екологічні повноваження органів місцевого самоврядування

Органи місцевого самоврядування - це місцеві ради та їх ви­конавчі органи, які реалізують повноваження територіальної громади самостійно керувати питаннями місцевого значення. їх повноваження регулюються конституцією України і Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року, а також «Про органи самоорганізації населення» від 11 липня 2001 року. До їх повноважень належить:

— забезпечення реалізації екологічної політики та екологічних прав громадян;

— прийняття рішень з екологічних питань, які є нормативно-правовими актами місцевого рівня, обов'язковими до виконання;

• затвердження з урахуванням екологічних вимог містобудівної документації;

• затвердження місцевих екологічних програм; затвердження відповідно до закону розміру зборів за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення; прийняття рішень про організацію територій та об'єктів природ­но-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні;

• надання відповідно до законодавства згоди на розміщенні на відповідній території нових об'єктів, що є забруднювачами до­вкілля;

• здійснення контролю за додержанням екологічного законодав­ства;

• вжиття заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні екологічні ситуації;

• створення системи поводження з побутовими та іншими від­ходами;

• організація опорядження населених пунктів; розгляд екологічних суперечок відповідно до законодавства; обмеження чи зупинення діяльності підприємств, установ, ор­ганізацій у разі порушення ними законодавства щодо охорони довкілля;

• розпорядження природними ресурсами комунальної власності; здійснення екологічної освіти та екологічного виховання громадян тощо.

40. Повноваження спеціалізованого центрального органу державної влади з управління у царині екології

Спеціалізованим центральним органом державної влади у царині екології є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. На підставі ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року Кабінет Міністрів України своєю постановою від 2 листопада 2006 року № 1524 затвер­див Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди) здійснює:

— комплексне управління у царині охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

— прийняття підзаконних нормативних актів з екологічних питань;

— видачу дозволів і ліцензій на здійснення екологічно небезпечних видів діяльності;

— розробку і реалізацію державних екологічних програм;

— екологічний моніторинг;

— державний екологічний контроль;

— державну екологічну експертизу;

— ведення природоресурсних кадастрів;

— ведення Червоної та Зеленої книг;

— екологічне інформування та екологічну просвіту населення;

— екологічне нормування тощо.