59

Змістовий модуль VIII: Право екологічної безпеки

Тема 44: механізм правового забезпечення екологічної безпеки

217. Поняття та види екологічної безпеки

У ст. 50 Конституції України проголошено право кожного на безпечне, для життя та здоров'я довкілля, та на відшкодування завданої порушен­ням цього права шкоди. Цьому праву кореспондує закріплений у ст. 16, Конституції обов'язок держави щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, а також подо­лання наслідків Чорнобильської катастрофи.

На підставі Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року екологічну безпеку можна визначити як стан захищеності природних об'єктів і комплексів, життя й здоров'я людини, її майна та господарської діяльності від екологічних загроз.

Структура екологічної безпеки охоплює: а) об'єкти екологічної безпе­ки; б) екологічні загрози; в) систему захисту об'єктів екологічної безпеки від екологічних загроз. Об'єкти екологічної безпеки є тими цінностями, що підлягають охороні екологічним правом України. Такими цінностями є не тільки здоров'я людини, але й природні об'єкти та комплекси, майно та господарська діяльність людини. Система захисту об'єктів еколо­гічної безпеки від екологічних загроз становить державно-правовий механізм убезпечення об'єктів екологічної безпеки від екологічних загроз.

Екологічні загрози - це будь-які наявні чи потенційні негативні впливи довкілля на об'єкти екологічної безпеки, а також екологічно небезпечної діяльності людини на довкілля.

Екологічну безпеку можна поділити на види за різними підставами:

І. За видами екологічних загроз:

— ядерна безпека - захищеність від ядерної та радіаційної загрози;

— хімічна безпека - захищеність від хімічних загроз;

— біологічна безпека - захищеність від біологічних загроз;

— фізична - захищеність від небезпечних фізичних чинників тощо.

II. За територіальною ознакою:

• глобальна - екологічна безпека всього людства;

— національна - екологічна безпека окремої нації;

• регіональна - екологічна безпека відповідної області чи району;

• місцева - екологічна безпека у межах окремого населеного пункту.

ТЕМА 45: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАХИСТУ, ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ

218. Правовий захист екологічних прав споживачів

Захист екологічних прав споживачів регулюється Законами України «Про захист прав споживачів» у редакції від 1 грудня 2005 року, «Про лі­карські засоби» від 4 квітня 1996 року, «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небез­печної продукції» від 14 січня 2000 року, «Про питну воду та питне водо­постачання» від 10 січня 2002 року, «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» від 6 лютого 2003 року, «Про молоко та молочні продукти» від 24 червня 2004 року, «Про безпечність та якість харчових продуктів» у редакції від 6 вересня 2005 року, «Про дитяче харчування» від 14 вересня 2006 року тощо.

Управління захистом прав споживачів здійснюють Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики та Дер­жавна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ України.

Екологічні права споживачів - це права на екологічну безпечність про­дукції. Відповідно до ст. 4 Закону «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на безпеку продукції. Під безпекою продукції Закон розуміє відсутність будь-якого ризику для життя, здоров'я, майна споживача і до­вкілля при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції. Споживачі також мають право на від­шкодування шкоди, заподіяної їм екологічно небезпечною продукцією. Вимоги до екологічної безпечності продукції визначаються екологічним законодавством, а також у ході екологічного нормування і стандартизації. У разі відсутності таких вимог у зазначених документах органи Держспоживстандарту України, відповідно до ст. 14 Закону «Про захист прав спожива­чів» зобов'язані негайно заборонити випуск і реалізацію такої продукції.

Виробники продукції, яка може бути екологічно небезпечною після за­кінчення певного терміну придатності, зобов'язані наносити на пакування термін придатності такої продукції. Якщо продукція потребує особливих правил поводження з нею для забезпечення екологічної безпеки - ви­робник повинен інформувати споживачів про такі правила в інструкціях з користування, які повинні додаватися до цієї продукції. Продукція, щодо якої актами екологічного законодавства чи екологічними стандартами встановлено вимоги екологічної безпечності, має пройти екологічну сертифікацію.

Якщо буде встановлено, що навіть при додержанні встановлених пра­вил використання певної продукції вона все одно може бути екологічно небезпечною, виробник відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону «Про захист прав споживачів» зобов'язаний негайно припинити її виробництво і реалізацію, а у необхідних випадках - вжити заходів щодо вилучення її з обігу і від­кликання у споживачів. У разі виявлення екологічно небезпечної продукції вилучення її з обігу здійснюється відповідно до Закону «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції».

При розробці нової продукції проводиться екологічна експертиза у порядку, визначеному Законом України «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 року.

Відповідно до ст. 15 Закону «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на інформацію про продукцію, в тому числі щодо показників ЇЇ екологічної безпечності, зокрема, про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів.

Відповідно до ст. 22 Закону «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.