Іі. Закон тотожності

Закон тотожності: кожна думка має бути чіткою за обсягом, ясною за змістом і залишатися незмінною в ході одного й того ж міркування.

Закон логіки можна сформулювати максимально абстрактно: “Будь – яке висловлювання є тотожним самого себе”.

Записується закон тотожності таким чином:

- для суджень – “а приводить а”;

• для понять – “А є А”;

• в математичній логіці – А = А^*.

Тотожність є рівність, схожість предметів у будь – якому відношенні. Наприклад: “Всі метали – електропровідні”.

У мисленні закон тотожності виступає у якості нормативного правила. Він позначає, що у процесі міркування не можна ототожнювати різні думки, і не можна тотожні думки розглядати як нетотожні, відмінні. Як нелогічне ототожнення відмінного, так нелогічне і розрізнення тотожного.

Порушення закону тотожності призводить до двозначності. Іноді люди говорять про різні речі, думаючи, що вони мають на думці одне і те ж . результат: логічна помилка.

Ототожнення (або ідентифікація) широко використовується у слідчій практиці, наприклад, для упізнавання предметів, речей, людей, документів тощо.

Ііі. Закон суперечності

Два протилежних судження не можуть бути істинними в одному і тому ж відношенні.

Щоб правильно пізнавати дійсність судження не повинні суперечити один одному. Суперечності руйнують думку, утруднюють процес пізнання.

Якщо людина, стверджуючи що – не будь, заперечує те ж саме або стверджує щось несумісне з першим, в наявності логічна суперечність.

Думка є суперечливою, якщо про один і той же предмет, в один і той же час, і в одному і тому ж відношенні щось ми стверджуємо і щось заперечуємо. Наприклад: Т.Шевченко – автор “Заповіту”.

Т.Г.Шевченко – не є автором “Заповіту”.

Не можуть бути істинними одночасно такі чотири типи простих суджень:

1. “Дане S є Р” і “Дане S не є Р”.

2. “Жодне S не є Р” і “Всі S є Р”.

3. “Всі S є Р” і “Деякі S не є Р”.

4. “Жодне S не є Р” і “Деякі S є Р”.

Формально – логічна суперечність визначається як кон’юнкція судження і його заперечення.

А Λ Ā (А і не – А)

Якщо в думках (і мові) людини виявлена формально – логічна суперечність, то таке мислення вважається неправильним, а судження, з якого витікає суперечність, заперечується і вважається хибним.

IV. Закон виключеного третього

Із двох суперечних суджень одне неодмінно є істинним, друге – хибним, а третього і бути не може.

Закон виключеного третього ґрунтується на тому, що судження може мати тільки одне з двох значень істинності: “істина” або “хиба”. Приклад: “Дана людина є юристом”, “Дана людина не є юристом”.

Визначення: а і ā.

Приклади:

1. “Це S є Р” і “Це S не є Р” – одиничні судження.

2. “Всі S є Р” і “Деякі S не є Р”.

3. “Жодне S не є Р” і “Деякі S є Р”.

У думках закон виключеного третього передбачає чіткий вибір однієї з двох взаємовиключних альтернатив.

Схема закону: А V Ā (“або А, або не – А”).

V. Закон достатньої підстави.

Будь – яка істинна думка повинна бути достатньо обґрунтованою.

Формули для цього закону немає, оскільки він має змістовний характер.

Достатньою підставою якої-небудь думки може бути будь-яка інша думка, уже перевірена і визнана істинною.

Аргументи для цього закону:

• істинні судження;

• фактичний матеріал;

• закони науки;

• аксіоми;

• теореми.

Закон достатньої підстави вимагає обґрунтування істинних суджень, доказовості наших думок..