Ііі. Версія в судовому дослідженні

Гіпотези в судовому дослідженні іменуються версіями.

Версія – це одне із можливих припущень, які пояснюють злочинну подію в цілому або окрему його обставину.

Судове дослідження здійснюється не інакше, як у формі висування і доведення версій.

Логічна структура версії така ж, як і логічна структура гіпотези. У цьому плані версія від гіпотези на відрізняється, вона є лише її різновидом.

Предметом версії є окремі одиничні явища і факти.

Висуваючи і доводячи версії, керуються не тільки логічними законами, а й законами юриспруденції. Факти, на підставі яких будуються версії та факти, за допомогою котрих доводиться істинність якоїсь однієї та хибність інших версій, мають бути виявленні, зібрані і закріплені із дотриманням кримінально – процесуальних законів.

Іv. Висування версій

Процес побудови версії розпочинається із виявлення і закріплення фактів, що відносяться до злочинної події та особи, котрі вчинила. Факти, на підставі котрих висувається версія здобуваються різним шляхом, а саме, оглядом місця події, допитом свідків, потерпілих, обвинувачених та за допомогою інших слідчих дій.

Унаслідок логічного опрацювання фактичного матеріалу, зібраного у справі, висувається ряд версій, котрі пояснюють подію злочину і окремі його обставини.

Висуваючи версії, використовують різні логічні засоби. Версія може бути висунута за аналогією, індуктивно або дедуктивно.

V. Перевірка версій

Висунута версія має бути перевірена. Перевірка й доведення правильності версії є найважливішою і відповідальною стадією в побудові й обґрунтуванні версії.

Перевірка версії складається з таких моментів:

1. Дедуктивного виведення наслідків із висунутої версії.

2. Співставлення цих наслідків із дійсністю, перевірка їх на практиці.

3. Логічного доведення істинності або хибності версії (спростування версії).

У цілому логічну схему висування версії і виведення із неї наслідків можна записати так:

1. Висування версії (припущення):

У цьому випадку виявлені факти АВС.

Факти АВС є ознаками злочину N.

Отже, в цьому випадку, очевидно має місце злочин.

2. Висування наслідків із висловленого припущення:

Злочин N, окрім ознак АВС, містить і такі ознаки (факти), як ДEIK.

У цьому випадку допускається злочин N.

Отже, у цьому випадку окрім ознак (фактів) АВС мають мати місце і факти ДEIK.

Виведені із версії наслідки (факти) необхідно виявити і зібрати. Ці факти надалі стають аргументами, за допомогою котрих доводиться істинність чи хибність версії.

Щоб спростувати версію, необхідно встановити, що виведені з неї наслідки насправді не існують.

У вигляді схеми це можна записати так:

Якщо мала місце причина А, то мають бути а, в, с…

Факти а, в, с… відсутні._________________________

Отже не існувало й причини А.

Доведення істинності версії відбувається прямо і непрямо.

Пряме доведення версії відбувається шляхом виведення із версії наслідків і перевірка їх у дійсності.

Логічно цей висновок відбувається за такою схемою:

Якщо А, то В

_____ В ____

Отже, А

Від наявності (істинності) наслідків робиться перехід до існування (істинності) гаданої причини (версії).

Висновок у таких умовиводах є правильним тому, що більшим засновком у них беруться одиничні умовиводи судження.

Непряме доведення версії проводиться шляхом спростування всіх висунутих версії, окрім однієї, котра й визнається правильною.

Схематично цей умовивід можна записати так:

Х (пояснювальне явище) є або А, або В, або С.

____________Х не є ні В, ні С______________

Отже Х є А

Висновок про те, що “Х є А” буде істинним тільки тоді, коли більший засновок перелічує всі можливі версії, всі випадки.

Контрольні запитання:

1. Яке значення має термін “гіпотеза”?

2. Що характерне для гіпотези як форми розвитку знань?

3. Яким умовам повинна відповідати гіпотеза?

4. Які види гіпотез ви знаєте?

5. Що таке версія?

6. Яка будова гіпотези (версії)?

7. Що означає висунути версію?

8. Як відбувається перевірка версії?

9. У чому полягає спростування версії?

10. Яку роль відіграє версія у судовому дослідженні?

Рекомендована література:

1. Жеребкін В.Є. Логіка. – К., 1998, с. 224-239

2. Тофтул М.Г. Логіка. – К., 1999, с. 225-238