VIII. Логічна структура питання.

Запитання – це логічна форма, яка включає вихідну або базисну інформацію з одночасною вказівкою на її недостатність з метою отримання нової інформації..

Види запитання:

І тип – уточнюючи,

ІІ тип – доповнюючи (невизначені, непрямі)

Вони включають до свого складу питальні слова: “Де?”, “Коли?”, “Хто?”, “Що?”, “Чому?”, тощо.

Передумова питання (базис) - вихідне знання, неповноту або невизначеність якого потрібно усунути.

Правила, яких необхідно дотримуватись при формулюванні запитань:

1. Запитання має бути осмисленим, коректним.

2. Запитання треба формулювати якомога коротше і ясніше.

3. Складні запитання доцільно розбити на прості.

4. У розділових судженнях треба називати всі можливі альтернативи.

Правильно сформульоване запитання є необхідною умовою ефективних пошуків відповіді.

Контрольні запитання.

1. Що таке судження? Чим воно відрізняється від речення?

2. Які види простих суджень Ви знаєте?

3. Перерахуйте всі види категоричних суджень залежно від їх кількості або якісної характеристики.

4. Які види складних суджень Ви знаєте?

5. Яким чином можна встановити значення істинності складного судження?

Література.

1. Жеребкін В.Є. Логіка. Розділ ІІІ. Харків, 1999 р.

2. Тофтул М.Г. Логіка. Розділ ІІІ. К., 2002 р.

3. Гетманова А.Д. Логика. Учебник для пединститутов. – М., 1994 г.

Тема IV. Закони формальної логіки

План лекції:

1. Загальна характеристика законів логіки.

2. Закон тотожності.

3. Закон суперечності (несуперечності).

4. Закон виключеного третього.

5. Закон достатньої підстави.

Основні поняття:

Тотожність, суперечність, закон, логічний закон, підстава, логічна символіка.

І. Загальна характеристика законів логіки

Закони логіки за своїм змістом є узагальненим відображенням зовнішнього світу.

Закони логіки носять об’єктивний характер, діють незалежно від волі людей.

У логічних законах виражені стійки риси внутрішньої структури мислительного процесу.

Відображаючи закономірний порядок зовнішнього світу, людське мислення здобуло свої специфічні, необхідні для будь – якого правильного мислення риси:

• визначеність;

• логічну несуперечливість;

• послідовність і обґрунтованість.

У законах логіки виражені необхідні умови, за яких результати інтелектуальної діяльності узгоджуються з реальною дійсністю.

Закони логіки застосовуються тільки у сфері мислення. Тут вони мають всезагальне значення, діють у всіх сферах абстрактної думки, є загальною властивістю її змісту.

Закон логіки – це внутрішній, необхідний, суттєвий зв’язок між думками (міркуваннями).

Сучасна логіка визначає закон мислення як “завжди істинне” висловлювання (формулу).

Виникнення законів логіки матеріалістична діалектика пов’язує з людською практикою. Практика переконувала людей, що речі мають певні властивості і певним чином пов’язані між собою і мислення правильно відображає ці предмети лише тоді, коли думки пов’язуються відповідно до того, як пов’язані самі предмети в дійсності.

Закони логіки є знаряддям пізнання дійсності, необхідною умовою точного, адекватного відображення мисленням зовнішнього світу.

Порушення вимог законів логіки призводить до того, що мислення стає неправильним, нелогічним.

Софізм – логічна помилка допущена навмисно.

Паралогізм – логічна помилка допущена ненавмисно.