VI. Поділ понять та їх класифікація.

Поділ – це логічна операція, завдяки якій обсяг ділимого поняття розподіляється на ряд підкласів за допомогою вибраної основи поділу.

Види поділу:

1. За видотвірною ознакою, згідно з якою утворюються видові поняття; ця ознака є видоутворюючою.

2. Дихотомічний поділ.

Обсяг ділимого поняття має два суперечливих поняття А і не-А.

Наприклад: “Речовини поділяються на органічні і неорганічні”.

Класифікація – це особлива різновидність поділу, де кожен клас має своє постійне, визначене місце.

Класифікація здійснюється за двома ознаками:

1. За істотними – природна.

2. За неістотними – допоміжна.

Правила поділу понять:

1. Поділ понять повинен здійснюватися за однією основою.

2. Поділ повинен бути співмірним, тобто сума обсягів членів поділу має дорівнювати обсягові поділюваного поняття.

3. Члени поділу повинні виключати один одного, тобто не мати спільних елементів.

4. Поділ повинен бути безперервним (поступовим). Не повинно бути стрибка у поділі.

Поділ понять необхідно відрізняти від мисленого розчленування відповідних предметів.

Контрольні запитання.

1. Що таке поняття і як воно висловлюється в мові?

2. Які основні логічні прийоми формування понять Ви знаєте?

3. Що таке зміст і обсяг поняття?

4. Які типи сумісних і несумісних понять Ви знаєте? Чим вони відрізняються один від одного?

5. Що означає “визначити поняття”?

6. Що означає дати “широке” або “вузьке” визначення?

7. Яку логічну операцію називають поділом поняття?

8. Сформулюйте правила поділу і наведіть приклади їх порушення.

9. Що таке класифікація і які її види Ви можете назвати?

Рекомендована література.

1. Жеребкін В.Є. Логіка. Х., 1999р., розділ ІІ.

2. Тофтул М.Г. Логіка. К.,1999р., розділ ІІ.

3. Гетманова А.Д. Логика. Учебник для пединститутов. – М.,1994 г.

Тема III. Судження

План лекції:

1. Загальна характеристика судження

2. Просте судження, види і структура.

3. Категоричні судження та їх види.

4. Розподілення термінів у категоричних судженнях.

5. Відношення між судженнями за значенням істинності. “Логічний квадрат”.

6. Поняття модального судження.

7. Складні судження, їх види.

8. Логічна структура питання.

Основні поняття:

Формула, суб’єкт, предикат, зв’язка, квантор, диз’юнкція, імплікація, еквіваленція.

І.Загальна характеристика суджень

Судження – форма мислення, в якій що-небудь стверджується або заперечується про існування предметів, про наявність або відсутність в них яких-небудь властивостей, про стан, види діяльності, або про відношення між предметами.

В простому судженні є суб’єкт, предикат і зв’язка.

Суб’єкт судження – це знання про предмет думки.

Предикат судження – це поняття про ознаку предмета, яке розглядається в судженні.

Суб’єкт позначається літерою S (від латинського – subjectum);

Предикат – літерою Р (від лат. – pracdicatum).

Зв’язка може бути виражена одним словом (є, суть) або групою слів, або тире.

Іі. Просте судження, види і структура

Просте – судження, в якому є один суб’єкт і один предикат. Наприклад: криміналістика – юридична наука, S – криміналістика, Р – юридична наука.

Види простих суджень:

1. Судження властивості (атрибутивні) – це судження в якому стверджується або заперечується належність предмету визначених властивостей, станів, видів діяльності.

Наприклад: “У троянди приємний запах”. Структура цього виду судження: “S є Р” або “S не є Р”.

2. Судження з відношеннями – у цих судженнях говориться про відношення між предметами, або їхніми ознаками.

Наприклад: “Степан старший за Петра”. Формула, яка виражає такі судження, записується: а R b або Р(а, b), де а і b – імена предметів, а R – ім’я відношення.

3. Судження існування (екзистенціальні) – у цих судженнях стверджується або заперечується сам факт існування предметів, чи їх не існування.

Наприклад: “Вічних двигунів не існує”, “Русалка існує”.