- •1.Основні етапи становлення соціології
- •2.Соціальна мобільність та її види
- •3.Структура соціологічного знання
- •4.Мікросоціологічні концепції особистості
- •5.Обєкт соціології
- •6.Макросоціологічні концепції особистості
- •7.Основні трактування предмета соціології
- •8.Соціальний статус і соціальна роль
- •9.Функції соціології
- •10.Соціалізація становлення соціального «я»
- •11.Методи соціології
- •14.Основні види культури
- •12.Культура як соціологічна категорія
- •13.О.Конт – основоположник соціології
- •15.Соціологія г. Спенсера
- •16.Проблеми шлюбно-сімейних відносин в Україні
- •17.Натуралістичний напрям у соціології
- •18.Основні теорії мотивації праці
- •19.Психологічний напрям (пн) у соціології
- •20.Соціологія релігії
- •21. Соціологія е. Дюркгайма
- •22. Соціологія конфлікту
- •24.Девіантні субкультури
- •25.Соціологія к.Маркса
- •27.Глобалізаця як соціальний процес
- •28.Соціологія в. Парето
- •29.Порівняйте первинну і вторинну групу
- •30. Структурний функціоналізм
- •31.Соціологія п.Сорокіна
- •32.Конфліктологія
- •33. Соціальна структура та її основні компоненти
- •34.Соціальний біхевіоризм
- •35. Етноцентризм і Культурний релятивізм
- •36.Теорія обміну
- •37.Передумови виникнення соціології як самостійної дисципліни.
- •38.Символічний інтеракціонізм
- •39.Структура соціальної дії, за т.Парсонсом
- •39.М.Грушевський як соціолог
- •40.Основні різновиди системних уявлень про суспільство
- •41.Поняття суспільства
- •42.Циклічні і лінійні концепції сус-ва
- •43.Основні теорії походження сус-ва
- •44.Вклад з.Фройда у соціологічну теорію
- •45.Розвиток суспільства
- •46.Теорії потреб Маслоу-Альдерфера. Руйнування суспільства.Аномія
- •47.Теорія соціальної установки
- •48.Квазі – групи
- •49.Стилі лідерства, за к.Левіним
- •50.Соціальні групи та їх типи
- •51.Основні етапи розвитку соціологічної думки в Україні
- •53.Основні етапи процесу інституціоналізму
- •54.Соціальні інститути
- •55.Соціальні функції культури
- •56.Соціальні типи суспільств
- •57.Соціальна роль і соціальний статус
- •58.Феноменологічна соціологія
- •59.Основні етапи процесу соціологізації.
50.Соціальні групи та їх типи
СОЦІАЛЬНА ГРУПА
Соціальна група – сукупність людей, виділена за соціально значимими критеріями (стать, вік, раса, національність, професія, місце проживання, дохід, влада, освіта та ін.).
Класифікація соціальних груп –
І рівень -- малі групи (від 2 до 20 чол.,які добре знайомі між собою, об’єднані спільними цілями, інтересами і постійно взаємодіють між собою) і великі групи.
Великі групи поділяють на НОМІНАЛЬНІ (їх виділяють тільки для потреб статистики, напр.: споживачі прального порошку “Аріель”, пасажири приміських поїздів, ті, що стоять на обліку в лікарні і т. ін.) і РЕАЛЬНІ (критерієм їх виділення є реально існуючі істотні ознаки – стать, дохід, раса, національність, місце проживання, професія та ін.).
Реальні групи – реальні проблеми для суспільства, номінальні ж – не створюють подібного за масштабом і характером спектру соціальних проблем.
51.Основні етапи розвитку соціологічної думки в Україні
Соціологічна думка в Україні розвивається як частина світової соціологічної думки. В розвитку соціологічної думки в Україні можна виділити три основні етапи: перший – з кінця 70-х рр. ХІХ ст. до 1918 р.; другий – з 1918 р. до кінця 80-х рр. ХХ ст. і третій – з кінця 80-х рр. ХХ ст. до наших днів.
Перший етап пов’язаний насамперед з діяльністю т. зв. “Женевського гуртка”, таких видатних вчених, як Михайло Грушевський (1866-1934), Михайло Туган-Барановський (1865-1919), Богдан Кістяківський (1868-1920). Для цього етапу характерним є те, що українська соціологія перебуває під впливом західної соціологічної думки, а також те, що українські вчені не були фаховими соціологами і займалися соціологічною наукою принагідно, в руслі своїх філософських, історичних, правових чи економічних досліджень, досліджуючи тільки окремі проблеми суспільного життя. Жоден з українських вчених в той час не створив власної цілісної теорії
Другий етап розвитку української соціології охоплює період від листопада 1918 р. до поч. 90-х рр. ХХ ст. В листопаді 1918 р. відбулося академічне оформлення української соціології: була створена Всеукраїнська академія наук у структурі якої діяла кафедра соціології (керівник – Богдан Кістяківський).Початок 90-х рр. ХХ ст. – час занепаду Радянського Союзу і початок якісно нового етапу у розвитку українського суспільства. В рамках цього періоду вирізняються дві течії в українській соціологічній науці – соціологія в УРСР і українська соціологія в еміграції.
Третій етап у розвитку української соціології починається з часу проголошення України самостійною державою. Це час рішучого поступу та визнання соціології важливою фундаментально-прикладною наукою з конструктивним світоглядним потенціалом. У !993 р. Міністерство освіти України надало соціології статус базової навчальної дисципліни, тобто обов’язкової для викладання і сьогодні в Україні немає ВНЗ, у якому би студенти не вивчали цю науку. Створено десятки науково-дослідних та комерційних закладів, що забезпечують зрослу потребу суспільства в соціологічній інформації (Соцінформ, “Українська перспектива”, Соціс-Геллап та ін.).
52.Соціальні організації
Соціальні організації—це штучно сконструйовані спільноти людей длявиконання певної легітимної цілі, напр. виробництва товарів чи надання послуг. Соц. організаціями є підприємство, школа, ресторан, банк, контора і т. ін. (їх ще називають формальними рупами).
Відповідно до виконуваних завдань та шляхів їх досягнення, розрізняють такі типи соціальних організацій: бюрократичні, добровільні асоціації і тоталітарні.
Бюрократичним О властиві (за М. Вебером):
-
розподіл праці;
-
ієрархія влади;
-
штат співробітників-фахівців;
-
формалізована процедура фахової підготовкм функціонерів;
5.писані правила, якими регулюється режим роботи функціонерів;
6.спеціальне приміщення – офіс;
7.лояльність кожного співробітника до організації.
ДОБРОВІЛЬНИМ АСОЦІАЦІЯМ ( Напр.: Соціологічне товариство України чи яке-небудь товариство філателістів, різного роду громадські організації) притаманні наступні ознаки:
-
Вони створюються для захисту інтересів їх членів;
-
членство у них є добровільним, його не присвоюють від народження, як, наприклад, громадянство, і воно не передбачає жорстких вимог, правил (як, наприклад, в армії чи в лікарні);
-
вони не пов’язані з місцевими чи державними органами влади
ТОТАЛІТАРНІ ОРГАНІЗАЦІЇ виникають для забезпечення специфічних потреб суспільства, захисту інтересів суспільства від деструктивних дій окремих його членів, а також для блага тих окремих членів суспільства, які потребують постійного і пильного нагляду. До тоталітарних організацій відносять:
-
карні заклади (тюрми, табори);
-
військові частини і закриті навчальні заклади;
-
монастирі;
-
установи для людей, яким потрібна постійна допомога: інваліди, хворі, особи похилого віку.