53.Основні етапи процесу інституціоналізму

54.Соціальні інститути

Соціальні інститути(СІ) – це стійкі види соціальних взаємодій, які склалися історично, само відтворюються і задовольняють певні життєво важливі потреби людей. Роберт Мертон виділяє такі соціальні інститути:-соц освіти;-соц культури;-соц науки та ін. Поняття «СІ» запровадив Г. Спенсер, який виділив основні СІ, які сьогодні певним чином визначаються як основні:1)сімейний – відповідає за опіку і виховання дітей, їх соціалізацію, впорядкування сімейного життя;2)обрядовий – встановлює звичаї, обряди, регулює щоденну поведінку людей;3)політичний – відповідає за організацію і розподіл влади в суспільстві;4)релігійний – згуртовує суспільство, встановлює моральні норми і принципи людського життя;5)економічний – регламентує соціальні відносини в сфері в-ва, розподілу і споживання матеріальних благ та послуг.

55.Соціальні функції культури

В широкому розумінні культура – це те, що створене людиною над власне природою. Культура – це система вартостей, уявлень про життя і кодів поведінки, спільних для людей, пов’язаних певним способом життя. Культура формує особистість людини. Вона одночасно обмежує людську свободу і сприяє людській свободі.

Соціальні функції культури:1)Соціальної пам’яті. Культура зберігає, передає і вдосконалює людський досвід.2)Освітньо-виховна. Індивід стає особистістю, членом суспільства в процесі соціалізації, тобто засвоєння знань, мови, символів, вартостей, звичаїв, традицій свого народу, своєї соціальної групи і всього людства.3)Комунікативна. Культура – засіб спілкування людей, дозволяє їм пізнати і зрозуміти один одного.4)Інтегративна і дезінтегративна.Засвоєння культури створює у людей – членів певної соціальної групи відчуття спільноти. Таким чином культура згуртовує людей, інтегрує їх, забезпечує цілісність спільноти. Але згуртовуючи людей на базі якої-небудь однієї субкультури, вона тим самим протиставляє їх іншим, роз’єднуючи ширші спільноти. Всередині цих ширших культурних спільнот можуть виникати конфлікти на культурному грунті.5)Регулююча. У ході процесу соціалізації вартості, ідеали, норми, зразки поведінки стають частиною самосвідомості особистості. Вони формують і регулюють її поведінку. Культура визначає певні рамки в яких може і повинна діяти людина.

56.Соціальні типи суспільств

Типологія – виділення певних типів суспільств за певними подібними ознаками або критеріями.

За писемністю – дописьменні (доцивілізовані) і письменні.

За способом добування засобів існування:

1. мисливці і збирачі;

2. скотарі і городники;

3. землероби (традиційне суспільство);

4. індустріальне суспільство;

5. постіндустріальне суспільство.

За способом виробництва і формою власності (запропонована К. Марксом) – первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капітал. і комуністична.

Уолт Уїтмен Ростоу (нар. 1916 р.) – американський учений, запропонував типологізацію суспільств за стадіями економічного росту. 1)традиційне суспільство ( період до завершення феодалізму);2)перехідне суспільство (зростання продуктивності сільського господарства, ріст націоналізму, який намагається забезпечити економічний фундамент національної безпеки, поява централізованої держави);3)стадія зрушення (період промислової революції і переходу до модерного суспільства);4)стадія зрілості (індустріальне суспільство, бурхливий розвиток промисловості, виникнення нових галузей виробництва (металургія, залізничний транспорт і т. ін.), широке впровадження досягнень науки і техніки, зростання міського населення);5)ера масового споживання (основні проблеми суспільства – проблеми споживання, а не виробництва; основні галузі господарства – сфера послуг, виробництво товарів масового споживання та інформаційна сфера.

Сучасна соціологія використовує всі типології, поєднуючи їх у синтетичну модель. Її автором вважають амер. соціолога Деніелла Белла. Він поділив усю історію людства на три стадії: доіндустріальну, індустріальну і постіндустріальну. Коли одна стадія приходить на зміну іншій, змінюються технології, спосіб виробництва, форма власності, соціальні інститути, політичний режим, культура, спосіб життя, чисельність населення, соціальна структура.

Традиційне суспільство (доіндустріальне) – це суспільство з аграрним укладом, малодинамічними соціальними структурами і з заснованим на традиції способом соціокультурної регуляції. Йому властива інерційність, низьке сприйняття нововведень.

Індустріальне суспільство – йому властиве машинне виробництво, національна система господарювання, вільний ринок. Зникають станові перегородки, зростає соціальна мобільність (вирівнювання людських можливостей, внаслідок загальної доступності освіти);зміцнення національної ліберально-демократичної держави.

Постіндустріальне суспільство (автори концепції Деніелл Белл, Збігнєв Бжезінський, Олівер Тоффлер, Реймон Арон, Уолт Ростоу та ін.):різкий ріст значення знання та інформації, наука перетворюється в безпосередню виробничу силу суспільства.