9.Функції соціології

Функція– обов’язок, значення, призначення, роль. Зв’язки соціології з життям суспільства, її соціальна роль визначається насамперед тими функціями, які вона виконує. Найважливішими з них є наступні:

1. Теоретико-пізнавальна. Забезпечення приросту нового знання про всі сфери суспільного життя, узагальнення суспільних явищ та процесів.

2. Описово-інформаційна. Систематичний опис і накопичення матеріалу на основі якого робляться практичні висновки, приймаються управлінські рішення і т. ін.

3. Прогностична. Соціологічні дослідження завершуються обгрунтуванням коротко- або довготермінового прогнозу розвитку досліджуваного об`єкта.

4. Соціального планування і соціальної технології. Визначення оптимального шляху виршення соціальних проблем та методів і прийомів процедури управлінських рішень.

10.Соціалізація становлення соціального «я»

Соціалізація – це засвоєння культури (норм поведінки, вартостей, ідей, правил, стереотипів позуміння). Це процес формування соціальних якостей завдяки яким людина стає дієздатним учасником соціальних зв’язків, інститутів і спільнот.

В процесі соціалізації виділяють три стадії:

• дотрудова (раннє дитинство, період навчання;

• трудова (активна участь у трудовій діяльності);

• післятрудова.

На кожній стадії існують свої особливі соціальні інститути, які “відповідають” за соціалізацію – сім’я, дошкільна установа, школа, трудовий колектив і т. ін.

Відбувається поетапне формування власного “Я” особи. В основі цього процесу – перехід від світу дитинства, коли особа перебуває під опікою, її поведінка є повністю контрольована ззовні до здобуття рис ідейно-моральної особистості, котра розвивається на основі особистого переконання, саморегуляції і самоуправління.

Американський дослідник Л. Кольберг виділяє три основних рівні морального самоусвідомлення особистості:

1. доморальний рівень, коли дитина ще не засвоїла понять про “добре” і “погане” і керується у своїх вчинках власними егоїстичними бажаннями;

2. рівень конвенційної моралі – орієнтація на задані ззовні норми і вимоги, бажання отримати схвалення від “авторитетних інших” і сором, викликаний їх осудом; Установка на дотримання правил і підтримання заведеного порядку;

3. Рівень автономної моралі – орієнтація на внутрішньо сприйняту систему принципів, вищою стадією даного рівня є вироблення стійких моральних принципів, дотримання яких забезпечується власною совістю, незалежно від зовнішніх обставин і раціональних міркувань. Цієї стадії досягають одиниці: Христос, Будда, Махатма Ганді, мати Тереза і т. ін.

11.Методи соціології

У соціологічних дослідженнях розрізняють методи теоретичні й емпіричні (практичні).

а) Теоретичні методи

Їх ще називають загальнонауковими, оскільки ними послуговуються усі без винятку наукові дисципліни: і хімія, і математика, і фізика, і астрономія, історія та ін. Вони включають у себе основні процедури логіки, вимоги до обгрунтування знання, правила виведення висновків і т. ін.

До теоретичних методів, наприклад, можна віднести наступні:

абстрагування – сходження від конкретного до абстрактного, від емпіричного до теоретичного, конструювання ідеальних об`єктів;

системно-структурний метод – розгляд об’єкта пізнання як системи, що складається зі структурних елементів з визначеними функціями;

порівняльний (компаративний) – встановлення подібності на підставі конкретних фактів;

типологічний – групування фактів у якісно визначені типи на підставі властивих їм спільних ознак ) та ін.

б) Емпіричні (практичні) Саме вони складають науковий аппарат для вивчення конкретних соціальних подій і фактів.

При зборі первинних даних використовують чотири основних методи, кожен з яких має по два основних різновиди:

Опитування (анкетування та інтерв`ювання),

Аналіз документів ( якісний і кількісний (контент-аналіз),

Спостереження (невключене і включене),

Експеримент (контрольований і неконтрольований).