- •Глава 2. Виникнення держави
- •1.Загальна характеристика первісного суспільства
- •2. Влада і органи управління в первісному суспільстві
- •3. Соціальні норми первісного суспільства
- •4. Передумови виникнення держави
- •Глава 3. Теорії походження держави
- •1. Іригаційна теорія
- •2. Патріархальна теорія
- •3. Теологічна теорія
- •4. Теорія насилля
- •5. Расова теорія
- •6. Органічна теорія
- •7. Класова теорія
- •8. Договірна теорія
- •Глава 4. Поняття держави та її характеристики
- •1. Плюралізм у розумінні держави
- •2. Територія держави
- •3. Населення і громадянство
- •4. Економічна і фінансова система держави
- •5. Способи виникнення, реорганізації і припинення сучасних держав
- •Глава 10. Функції держави
- •1. Функції держави: поняття і ознаки
- •2. Класифікація функцій держави
- •Глава 12. Форма державного правління
- •1. Поняття форми державного правління
- •2. Поняття монархії
- •3. Абсолютна монархія
- •4. Конституційна монархія
- •5. Поняття республіки
- •6. Президентська республіка
- •7. Змішана (напівпрезидентська) республіка
- •8. Парламентська республіка
- •9. Радянська республіка
- •10. Нетипові форми правління
- •Глава 13. Форма державного устрою
- •1. Поняття державного устрою
- •2. Унітарна держава
- •3. Федеративна держава
- •4. Конфедерація
- •Глава 14. Державний режим
- •1. Поняття державного режиму
- •2. Тоталітарний режим
- •3. Авторитарний режим
- •4. Демократичний режим
- •Право §2. Поняття форми (джерела) права.
- •§3. Закон.
- •§4. Підзаконні акти.
- •Глава 7. Норми права §1. Поняття норми права.
- •§2. Структура правової норми.
- •Глава 8. Правовідносини. §1. Поняття правовідносин.
- •§2. Види правовідносин.
- •§3. Суб`єкти правовідносин.
- •§4. Об`єкти правовідносин.
- •§5. Суб`єктивне право.
- •§6. Юридичний обов`язок.
- •§7. Юридичні факти та їх класифікація.
- •Глава 12. Правопорушення і юридична відповідальність. §1. Поняття і ознаки правопорушення.
- •§2. Склад правопорушення.
- •§3. Поняття, ознаки і підстави юридичної відповідальності.
- •§4. Види юридичної відповідальності.
Глава 13. Форма державного устрою
1. Поняття державного устрою
Державний (територіальний) устрій – це поняття, що виражає, якщо коротко, поділ держави на складові частини та взаємостосунки між державою в цілому та її складовими частинами.
Проблему удосконалення державного устрою мають сьогодні не лише нестабільні Росія чи Грузія, а й розвинуті та економічно благополучні Великобританія, Канада, Іспанія. У деяких таких країнах (як Бельгія) за останнє десятиліття кардинально змінився спосіб територіальної організації державної влади – з унітарної ця держава перетворилася у федеративну. Тому поняття державного устрою є актуальним і одним із ключових у науці теорії держави і права.
На думку українського дослідника проблем державного устрою С. Телешуна, слід розмежувати поняття “адміністративно-територіального устрою” як його складової і “державного устрою” як більш широкого поняття, що включає також інші аспекти державного будівництва, зокрема організацію вертикальної системи влади і місцевого самоврядування, а також національно-державну організацію населення. Відтак основною метою поділу території будь-якої держави, зокрема України, на складові частини є якомога повніша самореалізація нації шляхом адекватного її цілям оптимального управління державою.
Поняття державного устрою слід відокремлювати також від ще одного поняття – “державного ладу”, позаяк зміщення їх зустрічається навіть в фахових дослідженнях. Державний лад – поняття ширше за державний устрій і охоплює основи організації державної влади загалом, включно з формою державного правління та формою державного устрою. Відокремлення поняття державного ладу від поняття державного устрою і розуміння місця державного устрою в системі державного ладу дає можливість більш плідно використовувати їх як у теоретичних дослідженнях, так і політичній практиці, зокрема при розробці законодавства про державний устрій України.
За своїм змістом державний устрій – це певний механізм держави та її функції, тобто організаційні й функціональні основи держави. За своєю формою державний устрій — територіальна або національно-територіальна організація публічної влади в державі, що поділена на окремі складові частини, які перебувають в тісному зв’язку як між собою, так і з вищими органами держави. Тобто це поняття охоплює все коло питань про внутрішній поділ території держави на складові частини, їх правове положення, взаємовідносини між державою в цілому та її складовими. Отже, С. Телешун визначає, що державний устрій — це організація території і населення, визнання за ними або надання їм певного статусу в здійсненні державної влади. Саме державний устрій визначає межі централізації та децентралізації державної влади.
Основною метою поділу будь-якої держави, зокрема України, на складові частини є організація оптимального управління державою і суспільством.
До елементів поняття форми державного устрою належать такі:
1) адміністративно-територіальний чи політико-територіальний поділ країни, що виражається у поділі єдиної держави на певну кількість територіальних одиниць визначеного рівня (області, райони, округи, комуни тощо):
2) взаємовідносини між центральними та місцевими органами державної влади, котрі уособлюють відповідно державу загалом і її складові частини;
3) спосіб регулювання центральною владою правового статусу складових частин держави та їх владних органів;
4) правові стосунки між територіальними одиницями держави;
5) правові відносини між органами державної влади (центральними і місцевими) та органами місцевого самоврядування, ступінь розвитку та правового захисту самоврядування;
6) спосіб участі складових частин держави у вирішенні загальнодержавних справ;
7) характер фінансової системи держави (централізований чи децентралізований), роль складових частин держави у формуванні бюджету та його здійсненні.
Враховуючи наведене можна визначити державний (територіальний) устрій у будь-якій країні за існуючими нині науковими класифікаціями – він може бути унітарним, федеративним чи конфедеративним. Серед конфедеративних утворень, які формуються на наших очах, слід назвати Союз Росії і Білорусі, укладений в 1997 р. і особливо Європейський союз.
Крім наведеного класичного підходу в класифікації держав за їх територіальним устроєм, існують й альтернативні класифікації “складних держав”. Так наприклад, російський вчений Ю. А. Тихомиров виділяє серед них такі види: а) співдружність націй (типу Британської співдружності); б) співтовариства конфедеративного типу (двох- чи чотирьохсторонні об’єднання Росії з іншими державами); в) співдружність незалежних держав (СНД і Європейський союз з конфедеративними елементами); г) конфедерації (в минулому США, Швейцарія, в останні десятиліття – Сенегамбія); д) універсальні об’єднання держав (типу ООН); е) інституційні міжнародні об’єднання (типу Міжпарламентського союзу); є) функціонально-цільові об’єднання держав (типу Ради Європи); ж) федерації – національні, національно-територіальні, етнічні. Відзначимо, що такий розширений підхід відображає дискусію вчених про відмінність “складних” держав від міжнародних організацій.
Які фактори впливають на характер державного устрою в тій чи іншій країні?
По-перше, спосіб утворення держави. Ті з них, які утворилися на базі кількох держав, як правило, мають складну форму (наприклад, Німеччина). Навпаки, ті, котрі утворилися шляхом відокремлення частини з іншої держави частіше мають унітарний устрій (наприклад, республіки колишнього СРСР).
По-друге, національний склад населення держави. Якщо в одній державі кілька етнічних груп є корінними і не виступають діаспорою державотворчих націй - такі держави, як правило, будуть мати складну форму.
По-третє, державний режим, існуючий в країні. В умовах недемократичних режимів державна влада завжди монополізована центральними органами і тому устрій має централізований характер (колишні СРСР, ЧССР, СФРЮ).