- •Глава 2. Виникнення держави
- •1.Загальна характеристика первісного суспільства
- •2. Влада і органи управління в первісному суспільстві
- •3. Соціальні норми первісного суспільства
- •4. Передумови виникнення держави
- •Глава 3. Теорії походження держави
- •1. Іригаційна теорія
- •2. Патріархальна теорія
- •3. Теологічна теорія
- •4. Теорія насилля
- •5. Расова теорія
- •6. Органічна теорія
- •7. Класова теорія
- •8. Договірна теорія
- •Глава 4. Поняття держави та її характеристики
- •1. Плюралізм у розумінні держави
- •2. Територія держави
- •3. Населення і громадянство
- •4. Економічна і фінансова система держави
- •5. Способи виникнення, реорганізації і припинення сучасних держав
- •Глава 10. Функції держави
- •1. Функції держави: поняття і ознаки
- •2. Класифікація функцій держави
- •Глава 12. Форма державного правління
- •1. Поняття форми державного правління
- •2. Поняття монархії
- •3. Абсолютна монархія
- •4. Конституційна монархія
- •5. Поняття республіки
- •6. Президентська республіка
- •7. Змішана (напівпрезидентська) республіка
- •8. Парламентська республіка
- •9. Радянська республіка
- •10. Нетипові форми правління
- •Глава 13. Форма державного устрою
- •1. Поняття державного устрою
- •2. Унітарна держава
- •3. Федеративна держава
- •4. Конфедерація
- •Глава 14. Державний режим
- •1. Поняття державного режиму
- •2. Тоталітарний режим
- •3. Авторитарний режим
- •4. Демократичний режим
- •Право §2. Поняття форми (джерела) права.
- •§3. Закон.
- •§4. Підзаконні акти.
- •Глава 7. Норми права §1. Поняття норми права.
- •§2. Структура правової норми.
- •Глава 8. Правовідносини. §1. Поняття правовідносин.
- •§2. Види правовідносин.
- •§3. Суб`єкти правовідносин.
- •§4. Об`єкти правовідносин.
- •§5. Суб`єктивне право.
- •§6. Юридичний обов`язок.
- •§7. Юридичні факти та їх класифікація.
- •Глава 12. Правопорушення і юридична відповідальність. §1. Поняття і ознаки правопорушення.
- •§2. Склад правопорушення.
- •§3. Поняття, ознаки і підстави юридичної відповідальності.
- •§4. Види юридичної відповідальності.
3. Авторитарний режим
Авторитарним можна назвати такий державний режим, за якого джерелом державної влади виступає лише частина населення, правляча група, партія, рух або армія. Поряд з цим, відсутність демократичних механізмів не поєднується з крайніми проявами тоталітаризму. Авторитарний режим завжди характеризує ту країну, в котрій перетворення ведуть від тоталітаризму до демократії чи навпаки. Про це свідчать і його ознаки:
1) розподіл державної влади проведено лише умовно, а юридично і фактично домінує виконавча влада на чолі з сильним президентом чи надзвичайним органом;
2) роль парламенту, як і інших представницьких органів, зведено нанівець, хоча вони й функціонують; вибори цих органів не є регулярними і повністю контролюються владою;
3) занадто велику роль, в тому числі політичну, в суспільстві відіграють багаточисельні "силові структури" – армія і правоохоронні органи;
4) формально існує багатопартійна система, але державна влада відверто опирається і підтримує одну або декілька політичних партій;
5) мають місце порушення прав і свобод людини, ускладнений порядок їх реалізації та застосування, проте відсутні масові репресії;
6) держава здійснює контроль за інформаційним простором (наприклад, будучи власником більшості засобів масової інформації);
7) обмежується діяльність опозиції;
8) органи державної влади при прийнятті рішень більше зважають на політичну доцільність, ніж на закон;
9) при прийнятті та реалізації політичних рішень рідко застосовується принцип знаходження компромісу інтересів;
10) державний апарат функціонує в режимі напівтаємності, в умовах, за яких контроль за ним з боку громадськості виключається.
11) виконавчо-розпорядчі органи наділені широкими законодавчими повноваженнями;
12) в центрі і на місцях має місце концентрація і централізація реальної влади в руках одного або кількох тісно взаємозв’язаних органів, рішення яких безумовно виконуються, нерідко такі органи володіють дискреційними повноваженнями, тобто правом, виходячи з власного розуміння політичної доцільності, діяти на свій розсуд, в тому числі з порушенням норм закону.
В юридичній науці виділяють й цілий ряд інших ознак авторитаризму. Київський вчений В. Якушик у праці “Проблеми теорії революційно-демократичної держави” відзначає, зокрема, що авторитаризм у найширшому розумінні – це метод управління, котрий характеризується: 1) наявністю центру управління, що володіє владними повноваженнями; 2) субординацією суб’єктів суспільних відносин; 3) нав’язуванням чиєї-небудь волі іншим особам тощо.
Авторитарний режим, відзначимо, істотно відрізняється від тоталітаризму. По-перше, за авторитаризму держава і громадянське суспільство все таки відокремлені, держава не дуже інтенсивно втручається в життя громадянського суспільства, хоч і здійснює за ним жорсткий контроль. Громадянське суспільство у певній мірі залишається автономним, хоч і не здатним здійснювати серйозний вплив на державу. По-друге, за авторитаризму нерідко самостійну політичну роль відіграє армія, що є неможливим у тоталітарних режимах. Авторитарні режими, які опираються на армію, у ХІХ-ХХ ст. мали місце в Європі (Іспанія, Португалія), а в Латинській Америці стали закономірністю.
Можна виділити два різновиди авторитарного режиму: авторитарно-лібералізований та авторитарно-радикальний. Перший із них позначається тим, що намагається використовувати переважно ненасильницькі методи управління та зберігаючи при цьому видимість законності. Другий же, навпаки, опирається на силу й намагається поставити громадянське суспільство під жорсткий контроль.
Авторитарний режим залишається поширеним і на початку ХХІ ст. Більше того, кількість держав з таким режимом збільшується. Якщо в 1950 р. їх нараховувалося всього 10 (проживало 5,1% населення світу), то станом на 2000 р. – вже 39 країн, що становить п’яту частину всіх держав світу. У них сьогодні проживає третина населення планети. До таких держав, зокрема, належать КНР, Іран, Ірак, Сирія, Судан, Пакистан, Перу. Із країн-членів СНД авторитарними залишаються Азербайджан, Бєларусь, Казахстан та Туркменістан.