Виробнича потужність підприємства

Під виробничою потужністю розуміють максимально можливий випуск продукції певної номенклатури, асортимен­ту та якості за певний період часу (рік, квартал, добу, зміну тощо) за умови найбільш повного завантаження обладнання та виробничих площ [39, 46, 77].

На величину виробничої потужності підприємства впливає багато різноманітних факторів. Основними серед них є такі [46, 65, 68, 77]:

- кількість та склад встановленого обладнання, розміри виробничих площ;

- прийнятий режим роботи підприємства;

- продуктивність обладнання або трудомісткість продук­ції, яка виготовляється на цьому обладнанні, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу;

- номенклатура, асортимент та якість продукції, що виго­товляється підприємством;

- застосування прогресивних норм продуктивності та ви­користання обладнання;

- структура основних фондів підприємства.

Підприємства різних галузей обчислюють виробничу по­тужність на основі відповідних галузевих інструкцій, де вра­ховано особливості їхнього функціонування. Однак у загальному вигляді величина виробничої потужності (ВП) може бути визначена за такими формулами:

(2.38)

(2.39)

де ВП_і - виробнича потужність і-ї групи обладнання;

q_і - продуктивність і-го виду обладнання за годину у відпо­відних одиницях;

п_обл.і - кількість обладнання і-го виду;

ФРЧ_і - плановий або фактичний фонд робочого часу оди­ниці обладнання і-го виду, год;

t_вир - трудомісткість виготовлення одиниці виробу, н.-год.

3. ОБОРОТНІ АКТИВИ ПІДПРИЄМСТВА (поняття та структура: нормування запасів та готової продукції: ефективність використання)

Оборотні кошти — це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробниц­тва, реалізації продукції та отримання прибутку.

До оборотних виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні й швидкозношувані предмети, незавершене виробниц­тво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу - це залишки готової продукції на складах підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів під­приємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебітор­ській заборгованості, а також вкладені в короткострокові цінні папери.

Склад оборотних коштів - це сукупність вартості окремих елемен­тів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Оборотні кошти підприємств класифікуються ознаками:

1. ЗА ХАРАКТЕРОМ УЧАСТІ В ОПЕРАЦІЙНОМУ ЦИКЛІ:

Оборотні фонди і фонди обігу.

Оборотні засоби за характером участі в операційному циклі поділяють на дві групи: оборотні засоби, які об­слуговують виробничий цикл підприємства (оборотні фонди,) і оборотні засоби, що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл (фонди обігу).

До оборотних фондів відносять виробничі запаси, незавершене виробницт­во, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу - готова продукція, грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість. Встановлення оп­тимального співвідношення цих фондів сприяє ефективному їх викорис­танню. Важливим напрямом підвищення ефективності використання оборотних засобів на підприємствах є удосконалення їх розподілу за ста­діями операційного циклу, зниження питомої ваги фондів обігу.

2. ЗА ХАРАКТЕРОМ ФІНАНСОВИХ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ:

Валові, чисті і власні оборотні засоби.

За характером фінансових джерел формування розрізняють валові, чисті і власні оборотні засоби. Валові оборотні засоби характеризують загальний їх обсяг, який сформований як за рахунок власних, так і залучених коштів.

Чисті оборотні засоби утворені як за рахунок власних коштів підприємства, так і його довгострокових зобов'язань.

Власні оборотні засоби формуються виключно за рахунок власних коштів підприємства. Очевидно, якщо підприємство не використовує залучені кошти для фінансування оборотних засобів, то сума чистих і власних оборотних засобів співпадає.

3. ЗА ПЕРОДОМ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ:

Постійна і змінна частина оборотних засобів.

За періодом функціонування оборотні засоби розподіляють на постійну і змінну частину.

Постійна частина оборотних засобів представляє собою незмінну частину їх розміру, яка не залежить від сезонних чи інших коливань виробництва і не пов'язана з формуванням виробничих запасів, їх цільовим призначенням, тобто це та мінімальна величина оборотних засобів, яка необхідна підприємству для виробництва продукції.

Змінна частина коливається відповідно до сезонних змін обсягу виробництва і реалізації продукції, необхідністю формування в окремі періоди господарської діяльності запасів сезонного зберігання.

4. ЗА РІВНЕМ ОХОПЛЕННЯ НОРМУВАННЯ:

Нормовані і ненормовані оборотні засоби. За рівнем охоплення нормуванням оборотні засоби поділяють на нормовані і ненормовані.

До нормованих належать ті елементи оборотних засобів, мінімальні запаси яких можуть бути розраховані з достатнім ступенем точності. До нормованих належать виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція на складі, витрати майбутніх періодів.

До ненормованих - ті елементи оборотних засобів, мінімальні запаси яких буває складно визначити.

5. ЗА РІВНЕМ ЛІКВІДНОСТІ:

Високоліквідні, швидколіквідні, повільноліквідні оборотні засоби. За рівнем ліквідності розрізняють оборотні засоби:

високоліквідні (грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції);

ті, що швидко реалізуються (дебіторська заборгованість та інші оборотні засоби);

ті, що повільно реалізуються (запаси).

Така класифікація застосовується при аналізі ліквідності балансу, який полягає у порівнянні ліквідних засобів із зобов'язаннями підприємства, згрупованими за термінами погашення. Ліквідність характеризує час, необхідний для перетворення окремих видів оборотних засобів в готівку. Чим швидше той чи інший вид може набути грошової форми, тим вища його ліквідність. Основне завдання аналізу ліквідності - перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розраховуватися за зобов'язаннями у визначені терміни.

6.ЗАЛЕЖНО ВІД СТУПЕНЯ РИЗИКУ:

Оборотні засоби з мінімальним, малим і великим ризиком.

Залежно від ступеня ризику розрізняють такі групи оборотних засобів:

перша - з мінімальним ризиком вкладень (грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення);

друга - з малим ризиком вкладень (дебіторська заборгованість (без врахування сумнівної), виробничі запаси, залишки готової продукції і товарів (за винятком тих, що не користуються попитом);

третя - з великим ризиком вкладень - сумнівна дебіторська заборгованість, залежалі виробничі запаси, готова продукція і товари, що не користуються попитом.

Класифікація оборотних засобів підприємства не обмежується вище переліченими ознаками, однак їх можна вважати найважливішими.

Визначення потреби в оборотних коштах

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їхнє нормування (розрахунок нормативів). У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в по­стачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та при­бутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші нега­тивні явища в господарській діяльності підприємств. Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмір­них запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; ство­рення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Норматив оборотних засобів - це їхній мінімальний пла­новий розмір у вартісному вираженні, необхідний для забезпе­чення нормальної роботи підприємства.

Для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції на підприємстві створюються виробничі запаси. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й покупні напівфабрикати.

Норматив оборотних засобів у виробничих запасах () обчислюється за формулою:

(3.1)

де М_д - середньодобові планові витрати певного виду матеріаль­них ресурсів (у натуральних вимірниках);

Ц- ціна одиниці матеріальних ресурсів, грн.;

Д₃- норма запасу матеріальних ресурсів, дні.

Середньодобові планові витрати матеріальних ресурсів (М_д) визначаються так:

(3.2)

де М_річ - річні витрати матеріалів у попередньому періоді (у натуральних вимірниках);

Д_к - кількість календарних днів у плановому році;

k_q - коефіцієнт, що враховує зміни умов виробництва. Він обчислюється як індекс динаміки обсягів виробництва продукції:

(3.3)

де Q_пл та Q_баз - обсяги випуску продукції у плановому та базо­вому році відповідно (у натуральних вимірниках).

Норма запасів матеріальних ресурсів (Дз) - це мінімально необхідна кількість днів, на яку треба передбачити запас мате­ріалів для забезпечення нормального функціонування підпри­ємства.

Норма запасу певного виду матеріальних ресурсів (Д₃) включає транспортний (Д_тр), підготовчий (Д_підг), технологіч­ний (Д_техн), поточний (Д_пот) та страховий запаси (Д_стр), обчис­лені у днях:

Д₃ = Д_тр + Д_підг + Д_техн + Д_пот + Д_стр (3.4)

Транспортний запас створюється на період між моментом переказування коштів підприємства постачальнику за матеріаль­ні ресурси та часом їх отримання на підприємстві.

Підготовчий запас створюється на період, необхідний для комплектації, лабораторного аналізу, приймання, підготовки матеріалів до виробничого споживання (вимірювання щільнос­ті, сортування тощо). Його обчислюють з урахуванням специ­фіки конкретного підприємства та технологічних особливостей обробки сировини.

Технологічний запас створюється у випадках, коли матері­альні ресурси, що надходять на підприємство, не відповідають вимогам технологічного процесу і до видачі у виробництво потребують попередньої обробки (наприклад, сушіння, роз­крою тощо). Його розмір, так само, як і розмір підготовчого запасу, визначається конкретними умовами технологічного процесу виготовлення продукції на підприємстві.

Поточний запас забезпечує роботу підприємства у період між двома черговими поставками матеріальних ресурсів на підприємство. Поточний запас певного виду матеріальних ре­сурсів у натуральних вимірниках (З_пот) можна обчислити за формулою

З_пот=Д_пот * М_д, (3.5)

де Д_пот - період між двома черговими поставками матеріаль­них ресурсів на підприємство, дні;

М_д — середньодобові планові витрати матеріалів на підпри­ємстві (у натуральних вимірниках).

Страховий запас складається на випадок порушення по­стачальником запланованого режиму поставок матеріальних ресурсів на підприємство. Як правило, він приймається в роз­мірі, що не перевищує половини поточного запасу. Величина страхового запасу (З_стр) в натуральних вимірниках обчислю­ється за формулою:

З_стр = 0,5 * З_пот (3.6)

Таким чином, величина необхідного запасу матеріальних ресурсів певного виду (З_мр) в натуральних вимірниках стано­витиме:

З_мр =М_д * (Д_тр +Д_підг + Д_техн+Д_пот +Д_стр) (3.7)

Однією з умов забезпечення безперебійної та ритмічної ро­боти підприємства є наявність певної кількості напівфабрика­тів на кожному робочому місці та в процесі їх переміщення на випадок аварій, інших не передбачуваних обставин.

У масовому виробництві на величину незавершеного вироб­ництва впливають такі фактори: кількість робочих місць; кіль­кість виробів, що одночасно знаходяться на одному робочому місці; спосіб передачі деталей (комплектуючих) з однієї дільниці на іншу; план виробництва та собівартість одиниці про­дукції [54].

Норматив оборотних засобів у незавершеному виробництві () обчислюється за формулою:

(3.8)

де Q_д - середньоденний випуск товарної продукції за її собівартістю, грн.;

Д_вц - тривалість виробничого циклу, дні;

К_нв - коефіцієнт наростання витрат у незавершеному виробництві.

Середньоденний випуск товарної продукції (Q_д) за її собі­вартістю обчислюється так:

(3.9)

де Q - випуск продукції за собівартістю протягом певного пе­ріоду, грн.;

Д_к - кількість календарних днів у цьому періоді, дні.

Коефіцієнт наростання витрат являє собою відношення середньої собівартості виробів, що знаходяться у незаверше­ному виробництві, до собівартості готових виробів [39, 68].

При рівномірному наростанні витрат величину коефіцієнта можна обчислити за формулами:

(3.10)

або

(3.11)

де С_м - вартість матеріальних витрат у собівартості виробу, грн.;

С- собівартість виготовлення виробу, грн.;

С_поч - одноразові витрати на початку виробничого циклу виготовлення продукції, грн.

Управління запасами матеріальних ресурсів на підприємстві

Найбільша частка витрат підприємства, пов'язаних з фор­муванням запасів припадає на поточний запас, розмір якого залежить від тривалості періоду між двома черговими постав­ками. Тому велике значення має встановлення оптимального строку поставок ресурсів на підприємство.

Кошти, спрямовані на формування запасів товарно-мате­ріальних цінностей, не тільки не приносять підприємству при­бутку, а навпаки - в умовах дефіциту оборотних засобів зму­шують підприємство брати кредити і нести додаткові витрати на сплату банківських відсотків. Такі додаткові витрати призводять до подорожчання продукції та зниження конкуренто­спроможності підприємства на ринку. Виникає проблема оптимізації таких параметрів створення запасів, як розмір партії поставки, інтервал між постачанням ресурсів, вартість збері­гання окремих видів матеріальних ресурсів, її розв'язання дає змогу підприємству мінімізувати витрати підприємства, пов'язані із формуванням та зберіганням виробничих запасів [38, 42, 54, 64, 65].

Оптимальним розміром партії поставки вважається той обсяг матеріальних ресурсів, на придбання і зберігання якого сукупні витрати підприємства є мінімальними.

Для визначення оптимального розміру поставки матеріаль­них ресурсів враховується залежність річних витрат підприєм­ства на придбання та зберігання матеріальних ресурсів від ве­личини партії поставки [38, 42, 64].

Вона полягає у тому, що збільшення запасів у результаті постачання великими партіями потребує вилучення з обігу значного обсягу оборотних коштів, а також додаткових витрат підприємства на зберігання матеріалів і компенсацію їх мож­ливого псування та втрат.

Одночасно постачання великими партіями зменшує кіль­кість поставок та відповідні транспортно-заготівельні витрати, оскільки останні порівняно мало залежать від розміру партії поставки. Значною мірою ці витрати обумовлені кількістю по­ставок (витратами на оформлення, пересилання документів, роз'їзди агентів, транспортування продукції тощо). Тому змен­шення розміру партії поставок спричиняє збільшення кількості їх поставок протягом певного періоду і зумовлює зворотний ефект: втрати й витрати, пов'язані зі зберіганням невеликих запасів, зменшуються, а транспортно-заготівельні витрати зрос­тають. Транспортно-заготівельні витрати прийнято називати витратами на розміщення замовлення.

Аналітичний метод визначення оптимальної величини партії поставки базується на використанні відповідних аналі­тичних залежностей витрат підприємства.

Оптимальний розмір партії поставки матеріальних ресур­сів (Р_п.опт) обчислюється за формулою:

(3.12)

де М_річ — річна потреба у матеріальних ресурсах певного виду (у натуральних вимірниках);

_р.з1 - середня вартість розміщення одного замовлення, грн.;

- середня вартість зберігання одиниці матеріальних ресурсів, грн.

Оптимальний обсяг партії поставки може бути обчислений, також на підставі інших вихідних даних:

(3.13)

де М_д - середньодобові витрати матеріальних ресурсів (у нату­ральних вимірниках);

- середні витрати на збереження одиниці ресурсу про­тягом доби, грн.,

або

(3.14)

де М_річ - річні витрати матеріальних ресурсів, грн.;

Цм - ціна одиниці матеріальних ресурсів без урахування транспортно-заготівельних витрат, грн.

Оптимальна кількість поставок протягом року (п_опт) ви­значається за формулою:

(3.15)

де Р_п.опт - оптимальний обсяг партії поставки матеріальних ресурсів (у натуральних вимірниках).

Оптимальний інтервал між двома поставками (t_опт) об­числюється так:

(3.16)

де Д_к - кількість календарних днів у році, дні;

п_опт - оптимальна кількість поставок матеріальних ресурсів протягом року.

Середній рівень запасів матеріальних ресурсів () на підприємстві визначається за формулою^

(3.17)

При управлінні запасами критерій мінімізації сукупних ви­трат підприємства на їх придбання і зберігання не застосову­ється, якщо термін виконання замовлення постачальником до­сить тривалий або попит і ціни на види виробничих запасів іс­тотно коливаються. У такому разі недоцільно економити на зберіганні запасів. Це може призвести до порушення ритміч­ності виробничого процесу і невиконання підприємством своїх договірних зобов'язань.

Показники ефективності використання оборотних фондів на підприємстві

Оборотні засоби становлять значну частину виробничих фондів підприємства. Основною характеристикою ефективно­сті використання оборотних засобів є швидкість їх обертання, або, інакше кажучи, оборотність. Саме від оборотності зале­жить величина необхідних підприємству грошових коштів для забезпечення безперервності процесу виробництва та реаліза­ції продукції.

Для оцінки ефективності використання оборотних засобів застосовують такі показники оборотності.

1. Коефіцієнт оборотності (К_об) характеризує кількість оборотів оборотних засобів за певний період, як правило, за рік. Обчислюється за формулою:

(3.18)

де Q - річний обсяг реалізованої продукції за собівартістю, грн.;

- середньорічна вартість залишку оборотних засобів підприємства, грн.

Середньорічна вартість залишку оборотних засобів () обчислюється за формулою:

(3.19)

де - середньомісячні залишки оборотних засобів підприємства, грн.

Вартість середньомісячного залишку оборотних засобів () можна обчислити за формулою:

(3.20)

де та - вартість оборотних засобів підприємства на початок та кінець місяця відповідно, грн.

2. Коефіцієнт завантаження (К_зав) є величиною, оберне­ною до коефіцієнта оборотності. Він показує, скільки оборот­них засобів припадає на одну грошову одиницю реалізованої продукції, і визначається за формулою:

(3.21)

3. Тривалість обороту (t_об) характеризує тривалість одно­го обороту оборотних засобів підприємства в днях і обчислю­ється за формулою:

(3.22)

де Д_к - кількість календарних днів протягом року;

К_об— кількість оборотів оборотних засобів протягом року.

4. Рентабельність оборотних засобів (R_оз) характеризує ефективність використання підприємством оборотних засобів і показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. коштів, спрямо­ваних на формування оборотних засобів. Показник обчислю­ється за формулою:

(3.23)

де П_од - прибуток підприємства від операційної діяльності за підсумками роботи за рік, грн.;

- середньорічна вартість оборотних засобів підприєм­ства, грн.