- •Предмет міжнародної економіки, сутність і структура міжнародної економічної систем.
- •Світове господарство як система
- •Світовий ринок, еволюція розвитку.
- •Світова економіка, її ресурси та потенціал розвитку.
- •Міжнародний поділ праці.
- •Форми і рівні міжнародних економічних відносин.
- •Суб’єкти міжнародних економічних відносин.
- •Середовище міжнародних економічних відносин, його особливості та структуризація.
- •Систематизація країн світу
- •Систематизація країн за регіональною ознакою.
- •Систематизація країн за організаційною ознакою.
- •Систематизація країн за рівнем економічного розвитку(14,15,16)
- •Економічно розвинені країни світу.
- •Країни з перехідною економікою.
- •Країни, що розвиваються.
- •Нові індустріальні країни.
- •Механізми взаємодії національних економік країн світу.
- •Принципи міжнародних економічних відносин.
- •20.ПринципиміжнароднихекономічнихвідносинУкраїни.
- •21. Сутність міжнародної економічної діяльності
- •22. Міжнародна економічна діяльність, її суб’єкти та форми.
- •23. Попит і пропозиція в міжнародній економіці
- •24. Товар в міжнародній економіці.
- •25. Графічна інтерпретація експорту й імпорту.
- •26. Міжнародний поділ факторів виробництва.
- •27. Міжнародна мобільність факторів виробництва.
- •28. Еволюція теорії міжнародної торгівлі
- •29. Теорія абсолютних переваг а. Сміта.
- •31. Теорія порівняльної наділеності е. Хекшера-б. Оліна
- •32. Парадокс Леонтьєва.
- •33. Міжнародна торгівля в моделі ефекту масштабу.
- •34. Теорія міжнародної загальної рівноваги
- •35. Неофакторні теорії міжнародної торгівлі.
- •36. Теорія конкурентних переваг м. Портера
- •38. Сутність, значення міжнародної торгівлі.
- •39. Показники міжнародної торгівлі.
- •40. Сучасна структура світового ринку товарів і послуг.
- •41. Види міжнародної торгівлі.
- •42. Інструменти аналізу міжнародної торгівлі.
- •43. Міжнародна торгівля послугами та її особливості.
- •44. Зовнішня торгівля України: географічна та товарна структура.
- •45. Методи міжнародної торгівлі.
- •46. Основні види посередницьких операцій та види посередників у міжнародній торгівлі ті їх характеристика.
- •47. Інституційне забезпечення міжнародних торгівельних відносин.
- •48. Міжнародна біржова торгівля.
- •49. Сутність та причини міжнародного руху капіталу.
- •50. Основні форми та показники руху капіталу.
- •51. Характерні риси сучасного етапу міжнародного руху капіталу.
- •52. Світовий фінансовий ринок та світові фінансові центри.
- •53. Міжнародна офіційна допомога розвитку
- •54. Світові фінансові потоки.
- •55. Джерела зовнішнього фінансування країн.
- •56. Міжнародний кредит та його функції в сучасній економіці
- •57. Принципы и факторы международного кредитования
- •58. Формы международного кредитования
- •59. Современные формы международного кредита
- •60. Кредитні інструменти фондового ринку (Єврооблігації. Іноземні облігації)
- •62. Проблема зовнішньої заборгованості та шляхи її розв’язання.
- •63. Лондонський клуб кредиторів. Паризький клуб кредиторів.
- •64. Особливості діяльності Міжнародного валютного фонду.
- •65. Група Світового Банку: принципи та напрями діяльності.
- •67. Форми іноземних інвестицій.
- •68. Міжнародний інвестиційний ринок, його структура та особливості розвитку.
- •69. Формування сприятливого інвестиційного клімату.
- •70. Мотивація та стратегія залучення іноземних інвестицій у глобальному середовищі.
- •71. Прямі іноземні інвестиції та їх причини.
- •72. Економічні та соціальні наслідки для країн - донорів та реципієнтів міжнародних інвестицій.
- •75. Особливості формування та розвитку світового ринку праці.
- •76. Міжнародна міграція робочої сили як форма міжнародних економічних відносин. Показники міжнародної трудової міграції.
- •77. Сутність і види міжнародної економічної трудової міграції.
- •78. Етапи розвитку міжнародної міграції трудових ресурсів та світові хвилі міграції.
- •79. Напрями міграції робочої сили.
- •80. Світові центри тяжіння робочої сили.
- •81. Характеристика видів міграцій.
- •82. Економічні та соціальні причини міжнародної трудової міграції.
- •83. Наслідки міжнародної міграції для мігрантів, приймаючих країн та країн донорів.
- •84. Україна у світових міграційних процесах.
- •85. Регулювання міжнародних міграційних процесів.
- •86. Методи та рівні регулювання міграції трудових ресурсів.
- •87. Міжнароднірозрахунки, сутність та умови.
- •88. Формиміжнароднихрозрахунків та їхпорівняльна характеристика.
- •89.Платіжний баланс, основні параметри.
- •90. Структура та методика складанняплатіжного балансу.
- •93. Еволюція світової валютної системи.
- •94. Валютне регулювання. Форми валютної політики.
- •95. Світовий валютний ринок.
- •96. Основні види валютних операцій.
- •97. Передумови та цілі міжнародної економічної інтеграції.
- •98. Об`єктивні основи та етапи економічної інтеграції.
- •99. Європейський союз
- •100. Північноамериканська зона вільної торгівлі.
- •101. Інтеграційні процеси в країнах, що розвиваються та їх порівняльна характеристика.
- •102. Інтеграція України в сучасну світогосподарську систему.
- •103. Сутність, причини та основні ознаки процесу глобалізації.
- •104. Система міжнародних організацій, напрямки діяльності та основні функції.
- •105. Міжнародні фінансові організації.
- •106. Інтеграція України в світову економіку: проблеми інтеграції.
79. Напрями міграції робочої сили.
Основные мировые рынки рабочей силы
Первый большой мировой рынок рабочей силы возник в серед. ХХ в. Ним стала Северная Америка, где бурно развивался капитализм. Вначале основными районами эмиграции были Англия и Ирландия.
Начиная с конца XIXв. ними становятся менее экономически развитые страны Восточной и Юго-Восточной Европы. Сегодня на данном рынке спрос в большинстве случаев удовлетворяется эмигрантами из Мексики и стран Карибского бассейна.
На сегодняшний день самым привлекательным международным рынком рабочей силы является США, Канада и Австралия.
Вторым по величине рынком являются страны Западной и Северной Европы.
Спрос в большинстве случаев удовлетворяется за счет итальянского, турецкого, испанского и португальского населения (во Франции и Германии). Сегодня на этот рынок эмигрирует значительное количество населения из стран бывшего социалистического блока. Эмигранты составляют около 4-7 млн.чел. В разных странах ЕС в совокупной рабочей силе их процент неодинаков: Франция – 8%, Германия – 9%, Швейцария – 30%, Люксембург – 33%. На Скандинавском рынке рабочей силы заняты выходцы из Финляндии и стран Прибалтики.
При чем наибольший удельный вес иностранной рабочей силы, не являющейся членами ЕС, наблюдается в странах, занимающих первые два места в рейтинге международных рынков рабочей силы.
Третий по величине мировой рынок рабочей силы – страны Латинской Америки. Количество эмигрантов колеблется от 4 до 8 млн. чел. Мигрируют в основном в Аргентину и Венесуэлу из соседних стран и стран Азии, Африки и постсоциалистических стран.
Четвертый по величине рынок – нефтедобывающие страны Ближнего Востока (район Персидского залива). Эмигранты составляют 3-5 млн. чел. Доля иммигрантов в рабочей силе составляет в ОАЭ – 97%, Кувейте – 87,5%, Саудовской Аравии – 48%, Бахрейне – 46%, Омане – 40%.
В последнее время активно развиваются еще два рынка – это южно-африканский и азиатско-тихоокеанский.
Размеры международной миграции трудовых ресурсов неуклонно растут. В середине 90-х гг. в мире, по оценкам экспертов, насчитывалось около 30 млн. трудящихся-мигрантов. С учетом членов их семей, сезонных мигрантов, нелегальных иммигрантов и беженцев общая численность мигрантов была выше в 5-6 раз.
80. Світові центри тяжіння робочої сили.
Західна Європа – Общее количество занятых ежегодно колеблется в пределах 4-7,5 млн. человек.Их удельный вес в общей численности работающих в некоторых странах составляет: Люксембург - 33%; Швейцария - 20%; Австрия - 9%; Бельгия - 9%; Германия - 8%; Франция - 8%; Нидерланды - 5%; Дания - 4 %; Италия - 2%
США – Иностранцы составляют более 7% от общей численности, причем 75% от общей численности иностранцев-резидентов, родившиеся за пределами США (около 26 млн. человек), проживающих в семи штатах: Калифорнии, Нью-Йорке, Техасе, Флориде, Нью-Джерси , Иллинойсе, Массачусетсе. В Калифорнии на них приходится 22% населения. Среди стран-экспортеров рабочей силы в США следует назвать Мексику, на которую приходится 12% прибывших, а также Китай, Филиппины, Вьетнам, Индию, бывшие республики СССР и Доминиканскую Республику.
Нафтодобувні країни Близького Сходу – В регион ежегодно прибывает около 4 млн. иностранцев, в основном из Индии, Пакистана, Бангладеш, Филиппин и других стран. Удельный вес иммигрантов: Катар - 95%; Саудовская Аравия - 48%; Бахрейн - 46%; Оман - 40%; ОАЭ - 37%.
Латинська Америка – Общая численность прибывших равна 7-8,5 млн. человек. Больше притягивает к себе Аргентина. Среди других стран, с точки зрения тяжести, можно также выделить Венесуэлу.
Австралія – Страна становится все более привлекательной для иностранцев. Сегодня одна четверть населения Австралии - иммигранты из более 100 стран мира.
Азіатсько-Тихоокеанський регіон – Главными странами-реципиентами выступают Южная Корея, Япония, Бруней, Гонконг, Малайзия, Сингапур, Тайвань, в которые прибывают выходцы из Китая, Таиланда, Лаоса, Вьетнама, Индии и Филиппин.
Африка – В Северной Африке центром притяжения выступает Ливия, принимающего, прежде всего, египтян, а на юге - Южно-Африканская республика, которая притягивает выходцев из Мозамбика и некоторых других соседних стран.Определенную привлекательность имеет также Нигерия, преимущественно для выходцев из Ганы, Чада и Бенина.