1.6. Які методи науково-педагогічних досліджень сприяють розвитку педагогіки як науки?

У системі науково-педагогічних досліджень застосовують такі методи: емпіричні (неекспериментальні) — спостереження, анкетування, бесіда, аналіз продуктів діяльності; експериментальні — природний, лабораторний та формуючий експерименти; діагностичні методи, тестування, шкалування, педагогічний консиліум.

1.7. Педагогіка: наука чи мистецтво?

Педагогічна діяльність пов'язана передусім з творчістю, в основу якої покладено конкретні наукові знання. З цього приводу К.Д. Ушинський писав: "Педагогіка — не наука, а мистецтво, — найобширніше, складне, найвище й найнеобхідніше з усіх мистецтв. Мистецтво виховання спирається на науку. Як мистецтво, складне й обширне, воно спирається на безліч обшир-них і складних наук; як мистецтво, воно, крім знань, вимагає здібностей і нахилу, і як мистецтво ж, воно прагне до ідеалу, якого вічно намагаються досягти і який цілком ніколи не досяжний: до ідеалу довершеної людини. Сприяти розвиткові мистецтва виховання можна тільки взагалі поширенням серед вихователів тих найрізноманітніших антропологічних знань, на яких воно ґрунтується*'1.

І ще: "Ми не кажемо педагогам — робіть так чи інакше; але кажемо їм: вивчайте закони психічних явищ, якими ви хочете керувати, і робіть, керуючись цими законами і тими обставинами, в яких ви хочете їх застосовувати"

Розділ 2. Учитель і суспільство

2.1. Яке місце в суспільстві займає учитель-вихователь?

У процесі суспільного розвитку дві "посади" є найважливішими: "посади" батька й матері та учителя-вихователя. Адже людина — це мірило всіх речей. Український письменник-філософ Г.С. Сковорода наголошував: благо батьків народити і навчити дитину.

Мати і батько народжують дитину, виконуючи основну функцію в суспільстві — продовження роду людського. "Прославимо жінку-матір, — писав М. Горький, — чия любов не знає перепон, чиїми грудьми вигодуваний увесь світ! Усе прекрасне в людині — від проміння сонця і від молока Матері, — от що насичує любов'ю до життя! <...> без сонця не квітнуть квіти, без кохання немає щастя, без жінки немає кохання, без Матері — немає ні поета, ні героя"1.

Учитель-вихователь продовжує справу батьків у напрямі духовного, інтелектуального розвитку та становлення особистості. Без праці вчителів зупинився б розвиток суспільства. В.О. Сухомлинський, звертаючись до молодшого покоління вчителів, писав: "У наших руках найбільша з усіх цінностей світу — Людина. Ми творимо Людину, як скульптор творив свою статую з безформного шматка мармуру: десь у глибині цієї мертвої брили лежать прекрасні риси, які потрібно добути, очистити від усього зайвого".

2.2. Які функції учителя-вихователя в суспільстві?

Залежно від потреб суспільно-економічного розвитку України учитель-вихователь має виконувати такі основні функції:

1) виховну — передбачає здійснення цілеспрямованого впливу на особистість з метою створення оптимальних умов для її всебічного гармонійного розвитку;

2) навчальну, яка виявляється в організації учнів з метою оволодіння знаннями, уміннями та навичками, забезпечення умов для інтелектуального розвитку особистості, оволодіння методами самостійної пізнавальної діяльності;

3) організаторську — полягає в необхідності організації дитячих колективів на пізнавальну і суспільну діяльність;

4) оберігаючу — учитель має бути хранителем і транслятором загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей, оберігати підростаюче покоління від руйнівних впливів деструктивних сил, розумно будувати гуманістичну систему виховання;

5) інформаційну — передбачає поширення педагогічних знань серед батьків, працівників соціальної і виробничої сфер.