2. Півднно-західне наріччя

1. Волино-подільська група

• Північно-подільські говірки

• Волинські говірки

• південні

2. Галицько-буковинська група

• галицькі

• покутські

• буковинські

• русинські

• надбужанські

• надсянські

• наддністрянські

3. Карпатська група

• східно-карпатська

• гуцульські

• північно-карпатська

• бойківські

• західно-карпатська

• лемківські

• середньо карпатська

• вся, крім рахівського

3. Південно-східне наріччя

1. Степові

2. Центральні

• середньонаддніпрянські

• києво-полтавські

3. Слобожанські

4. кубанські

24. Лексикографія української мови

Термін лексикографія (від гр. lexikon - словник, grapho - пишу) називає:

а) розділ мовознавства, що визначає теоретичні принципи укладання словників, вивчає типи словників;

б) процес збирання слів певної мови, упорядкування їх опис словникового матеріалу;

в) сукупність словників певної мови і наукових праць з цієї галузі.

Коротко зміст розділу "лексикографія" визначають кількома словами: це наука про словники, наукова методика та мистецтво складання словників.

Розрізняють два типи словників – енциклопедичні і лінгвістичні (філологічні).

Енциклопедичними словниками називаються словники, у яких наводяться відомості про позначувані словами явища і предмети, а також наукові поняття, біографічні довідки про окремих осіб, відомості про населені пункти, країни, різні події тощо.

У лінгвістичних словниках наводиться інформація про слова (тлумачення прямих і переносних значень слів, з’ясування семантичних відношень між словами (синонімічних, антонімічних), відомості про написання, вимову або походження). Є такі типи лінгвістичних словників:

• орфографічні словники (у них подано відомості про правильне написання слів відповідно до діючих орфографічних норм);

• етимологічні словники (подають основні відомості про похо-дження і генетичні зв’язки слів);

• тлумачні словники (у них подано опис значень слів, граматич-ну, семантичну інформативність, відомості про образне вживання, ілюстративний матеріал – цитати з творів письменників). Найповні-шим щодо тлумачення лексичного складу української мови є СУМ, К.: Наукова думка, 1971–1980. – В 11-ти тт. Реєстр словника містить понад 135 тис. слів, точніше – 134058;

• двомовні (поділяються на українсько-іншомовні та іншомовно-українські),

• перекладні, чотирьохмовні – «Словник з аграрної економіки» (Л. О. Хоменко), «Словник з агробіології» (Л. О. Хоменко);

• історичні словники (береться діахронічний принцип добору і аналізу лексичного матеріалу), напр.: «Словник староукраїнської мови ХІV – ХVI ст.» у двох томах, укладений під керівництвом Л. Л. Гумецької;

• словники синонімів, антонімів, омонімів;

• діалектні, фразеологічні словники;

• словники мови письменників («Словник мови Шевченка»,«Словник мови Квітки-Основ’яненка»);

• словотвірні і морфемні словники;

• інверсійний словник тощо;