52. Епентизм і протетизм.

Протеза — поява приголосного звука на початку слова перед а, о, у та і. Наприклад: вугілля, гострий, вухо, віслюк.

В українській мові характерне особливо у діалектах, напр. Гандрій, Гумань, горати, гобід тощо.

Протезу можна розглядати як і позиційну так і комбінаторну фонетичну зміну, оскільик приголосний появляється саме перед голосним, а не перед будь-яким звуком.

Епентеза фонетичне явище, що складається в перенесенні відомих звуків (звичайно голосних) з наступних складів у попередні.

53. Лексико-граматичні озн

Власний іменник-це індивідуальна назва одного з ряду однотипних предметів чи одного існуючого

Іменники, які є власними назвами характеризуються тим, що пишуться з великої літери, мають або тільки однину (Дунай, Львів), або тільки множину (Карпати, Черкаси) .

Категорія абстрактності або конкретності Слова, що позначають назви, співвідносні з конкретними речами, властивостями, діями, називаються конкретними:

в яких передається те, що людина пізнає за допомогою органів чуття: степ, море, літак, небо, вершина та н;

назви часових понятть: день, тиждень, століття;

імена людей: Дмитро, Оксана, Надія;

географічні назви : Карпати, Крим, Тростянець;

назви установ, заводів, фабрик , журналів, газет, кораблів, художніх творів, ансамблів, хорів тощо : "Радар", "Світоч", "Вечірні вісті".

Абстрактні поняттяСлова, які позначають назви процесів, ознак, властивостей, що не належать до якихось конкретних предметів і мисляться поза зв'язком з ними, називаються абстрактними (від лат. abstraction - відтягнення, відвернення). Це іменники на позначення якостей, властивостей, дій, які людина не сприймає безпосередньо органами чуття: розум, щирість, щaстя, вчення. З поміж абстрактних іменників виділяються :непохідні : воля, сила, мрія, ідея \похідні: дружба, висота, багатство

Категорія збірності іменники, які позначають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймаються як ціле, називаються збірними.Найчастіше таку сукупність створюють назви істот, рослин, та ін.: молодь, дітвора, деканат, березняк , листя, коріння. Вони не мають фрми множини, через те, що виражають об'єднання багатьох предметів, які не підлягають лічбі.Проте в них є рід і словозміна.

54. Діалектні словники.

Діалект - різновид мови, що вживається як засіб порозуміння особами, пов'язаними між собою територією, фаховою або соціальною спільністю.

Діалектний словник – словник, в якому подана лексика територіальних діалектів, її значення, слововживання.

Серед діалектних словників наразі відомі деякі з наступних:

Словник західнополіських говірок: Пропонований словник уміщує понад 13000 діалектизмів (не враховуючи фонетичних варіантів). Записи говіркових слів подаються із 540 населених пунктів Західного Полісся, а також із пограниччя. Як ілюстрації, крім речень зі зв'язного мовлення, використані повір'я, прислів'я та приказки, загадки, уривки з обрядових пісень.

Словник бойківських говірок: У 2 частинах Словник фіксує лексику одного з найдавніших говорів української мови, яскраво відображеного в творах української художньої літератури. Лексика локалізується в фонетичних, словотвірних, граматичних, акцентуаційних і фразеологічних варіантах.

Гуцульські говірки. Короткий словник Пропонований словник є диференційним, тобто він не охоплює усієї лексики, яка функціонує у гуцульських говірках, а подає лише вибрану традиційну діалектну лексику, що не ввійшла до основного словникового складу сучасної української літературної мови.

Словник діалектизмів українських говірок Одеської області, Одеса, 1958

ПРО ГОВОР ГАЛИЦКИХ ЛЕМКІВ