- •1. Літературна мова. Форми
- •2 Норми літературної мови.
- •3. Українська мова серед інших мов світу
- •4 . Стилістична диференція
- •5. Офіційно-діловий стиль
- •6. Ділові папери. Їх класифікація
- •7. Спільні та відмінні риси ділового, наукового, публіцистичного стилів
- •8. Слово. Його структурні елементи
- •10. Семантична структура слова
- •11. Переносне значення слова як елемент мовного багатства
- •12. Омонімія
- •13. Синонімія.
- •Специфічні
- •14. Антоніми.
- •15. Фразеологія.
- •16. Фразема. Види фраз одиниць
- •17. Джерела фразеології
- •18. Лексика сучасної української мови
- •19. Активна і пасивна лексика
- •20. Іншомовні запозичення.
- •21. Діалектизми і їх різновиди
- •22. Види застарілої лексики
- •23. Діалектна карта України
- •Північно-українське наріччя
- •Півднно-західне наріччя
- •Південно-східне наріччя
- •24. Лексикографія української мови
- •25. Типи тлумачних словник
- •26. Пароніми. Важливість їх
- •28. Запозичена лексика. Латинізми
- •29. Синоніми. Специфічна синонімія
- •30. Прикметник
- •31. Синтаксис простого речення
- •32. Спрощення в групах приголосних
- •33. Фонетичні зміни і їх значення
- •34. Чергування приголосних
- •35. Типи чергувань.
- •36. Типи речень в укр мові.
- •37. Асиміляція і Дисиміляція
- •38. Звукова система української мови
- •39.Фізіологічно-акустични
- •40. Акцентуація. Наголос
- •41. Позиційне чергування
- •42. Граматичне значення
- •43. Морфологія як наука
- •44. Граматична категорія
- •46. Числівник.
- •47. Службові частини мови
- •48. Дієслівні форми.
- •49. Дієслово як частина мови
- •50. Іменник
- •51. Словосполучення.
- •52. Епентизм і протетизм.
- •53. Лексико-граматичні озн
- •54. Діалектні словники.
- •55. Види звукових змін.
38. Звукова система української мови
Фонетика — наука, яка вивчає звуки мови.
За акустичною ознакою (співвідношенням голосу й шуму) приголосні поділяють на сонорні й шумні. Шумні приголосні у свою чергу поділяються на дзвінкі й глухі. У дзвінких шум переважає над голосом. Глухі приголосні творяться тільки шумом.
З артикуляційного (фізіологічного) погляду приголосні класифікують за місцем творення і способом творення.
За місцем творення розрізняють губні (лабіальні), язикові, язичкові (увулярні), глоткові (фарингальні) і гортанні (ларингальні) приголосні.
39.Фізіологічно-акустични
Логопе́дія — це наука про порушення мови, про методи їх попередження, виявлення й усунення засобами спеціального навчання і виховання. Логопедія вивчає причини, механізми, симптоматику, перебіг, структуру порушень мовленнєвої діяльності, систему колекційного впливу. Термін «логопедія» походить від грецьк. Logos — слово, мова і Paideia — навчання. Предмет логопедії — порушення мови і процес навчання і виховання особ з порушеннями мови. Об'єкт логопедії — людина з порушеннями мови. Логопедія (поряд з олігофренопедагогікою, тифлопедагогікою, сурдопедагогікою) є галуззю спеціальної педагогіки (дефектології). У структуру логопедії входять логопедія дошкільна, шкільна і логопедія підлітків і дорослих. Мета логопедії — розробка системи подолання і профілактики мовних розладів, а також вивчення, навчання, виховання людей з порушеннями мови. Логопедія розглядає порушення мовлення з точки зору попередження та подолання засобами спеціально організованого навчання і виховання, тому її відносять до спеціальної педагогіки.
40. Акцентуація. Наголос
Акце́нт маловживаний синонім наголосу.
На́голос — надсегментна одиниця мовлення. Наголос є властивістю складу. Носієм же його виступає голосний звук.
Наголосом є виділення складу за допомогою: сили звуку, висоти звуку,тривалості звуку
Залежно від того, який акустичний параметр визначає нагоос, відповідно виділяють:
силовий (динамічний, експіраторний) наголос
музичний (тоновий, мелодичний) наголос
кількісний (квантитативний) наголос
Зазвичай прийнято вважати, що український наголос, як і наголос фактично в усіх слов'янських і більшості індоєвропейських мов, є силовий, заснований на силі видиху, м'язової напруги.
Залежно від того, з якою сегментною одиницею співвідноситься наголос, його поділяють на:
словесний (тактовий) наголос.
вільний (нефіксований) наголос (на будь-якому складі в межах слова)
рухомий наголос (залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова)
нерухомий наголос (залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова)
постійний (фіксований) наголос (на певному складі в межах слова)
синтагматичний наголос
фразовий наголос
В українській мові наголос вільний, рухомий. Для української мови характерним є і побічний наголос в багатоскладових словах.
Залежно від семантики розрізняють:
логічний наголос — особливе виділення якогось слова чи кількох у реченні.
емфатичний наголос — емоційне виділення сегменту мовлення.
Функції наголосу
Видільна — наголос виділяє склад в межах слова, синтагми, фрази.
Конститутивна — наголос організовує послідовність складів, об'єднуючи їх в єдине ціле й остаточно надаючи цій єдності рис слова.
Смисло- і форморозрізнювальна — функція властива вільному наголосові і полягає в розрізненні смислу чи слів, які крім наголосу більше нічим не відрізняються (замóк — зáмок, о́брази — обра́зи — образи́), або форм одного й того ж слова (вíкна — вікнá).