- •Магдебурзьке право в Україні
- •Скасування Магдебурзького права
- •Пам'ятки Магдебурзького права
- •Значення норм Магдебурзького права
- •2. "Ліквідація куркульства як класу"
- •55. Україна під владою литви і польщі Литовсько-Руська держава Утвердження Литви на українських землях
- •21. Історія україни від найдавніших часів до початку XX ст. Українська революція (1917-1920 pp.) Початок Української революції, утворення Центральної Ради
- •20. Виникнення козацтва
- •61. Україна наприкінці XVII - у XVIII ст.
- •8.6. Національно-визвольна боротьба українського народу в другій половині XVIII ст. Коліївщина
- •9.2. Входження Західної України до складу срср
- •4. Культура Київської Русі
- •[Ред.]Матеріальна і духовна культура східних слов'ян
- •[Ред.]Релігійні вірування
- •[Ред.]Прийняття християнства
- •[Ред.]Писемність і літературна традиція
- •[Ред.]Освіта та наукові знання
- •[Ред.]Мистецтво Київської Русі
- •[Ред.]Архітектура
- •[Ред.]Образотворче мистецтво
- •[Ред.]Декоративно-ужиткове мистецтво
- •[Ред.]Музика
- •6. [IV] універсал української центральної ради
- •11. Запорозька Січ
- •[Ред.]Початок Січі
- •[Ред.]Устрій Січі
- •[Ред.]Грамотність, канцелярія і школа у запорозьких козаків
- •[Ред.]Загальні стосунки Січі з сусідами та іншими країнами
- •[Ред.]Роль у загальнонаціональному русі та Визвольній війні
- •[Ред.]Встановлення контролю Росії над Запорозькою Січчю
- •[Ред.]Зруйнування Січі 1709 року
- •[Ред.]Кінець Запорозької Січі. Підсумок
- •9. Декларація про державний суверенітет України
- •[Ред.]Історичний контекст
- •[Ред.]Текст
- •[Ред.]Реакція
- •[Ред.]Реакція Польщі
- •24. Богдан Хмельницький
- •[Ред.]Походження і освіта
- •[Ред.]Служба королю
- •[Ред.]Привід і початок повстання
- •[Ред.]Мирні жертви війни
- •[Ред.]На чолі українського визвольного руху
- •[Ред.]Військова і державотворча діяльність
- •[Ред.]Перша коаліція
- •[Ред.]Друга, українсько-московська, коаліція
- •[Ред.]Третя антипольська коаліція
- •[Ред.]Створення української Козацько-Гетьманської Держави
- •[Ред.]Відомості сучасників про державу Богдана Хмельницького
- •[Ред.]Родина
- •[Ред.]Дружини
- •[Ред.]Відгуки істориків
- •[Ред.]Постать Богдана Хмельницького в мистецтві
- •[Ред.]Тарас Шевченко
- •35. Пришки
- •[Ред.]Історія [ред.]Етимологія слова
- •[Ред.]Виникнення руху
- •[Ред.]Поширення
- •[Ред.]Перша половина XVII ст.
- •[Ред.]Друга половина XVII ст. Та початок XVIII ст.
- •[Ред.]Придушення
- •43. Ярослав Мудрий
- •[Ред.]Зовнішність
- •[Ред.]Князювання
- •[Ред.]Досягнення й значення діяльності
- •[Ред.]Вшанування пам'яті
- •[Ред.]Родина й династичні зв'язки
- •[Ред.]Сини
- •[Ред.]Доньки
- •[Ред.]Саркофаг Ярослава Мудрого
- •[Ред.]Версія про Інгігерду
- •[Ред.]Версія про дружину Ганну
- •[Ред.]Версія про діаспору
- •29. Українські землі у складі Російської та Австро-Угорської імперій (кінець хvііі — початок XX ст.)
- •30. Голодомор в Україні 1932—1933
- •Термінологія
- •Причини і організація Голодомору Передумови
- •Початок репресій. «Закон про п'ять колосків»
- •Запровадження натуральних штрафів і чорних дошок, блокада урср
- •Пік Голодомору
- •Кількість загиблих
- •Дослідження та опублікування фактів про Голодомор
- •Полеміка стосовно Голодомору
- •Відповідальність за Голодомор
- •Голодомор у мистецтві
- •Вшанування пам'яті жертв
- •Визнання голодомору геноцидом
- •Політичні процеси й репресії наприкінці 20-х — у 30-ті роки
- •№38Іван Мазепа
- •[Ред.]Молоді роки
- •[Ред.]На королівській службі
- •[Ред.]Легенда про вигнання
- •[Ред.]Повернення в Україну та служба Дорошенкові
- •[Ред.]Перехід до Самойловича
- •[Ред.]Гетьманство
- •[Ред.]Зовнішня політика
- •[Ред.]Господарство
- •[Ред.]Суспільство
- •[Ред.]Розвиток культури
- •[Ред.]Відносини з Росією
- •[Ред.]Справа Кочубея й Іскри
- •[Ред.]Союз зі Швецією
- •[Ред.]Культурна спадщина
- •[Ред.]Меценатство
- •[Ред.]Мазепа в літературі та мистецтві
- •№39Гетьманщина наприкінці XVII - на початку XVIII ст
- •42. Акт объединения унр и зунр
- •[Править]История объединения
- •[Править]«Акт Злуки»
- •[Править]Основные положения[5][8]
- •[Править]Дальнейшие события
- •[Править]Память о событии
[Ред.]Служба королю
Повернувшись на батьківщину, Хмельницький бере участь у польсько-турецькій війні 1620—1621 років, під час якої, в битві під Цецорою, гине його батько, а сам він потрапляє в полон. Два роки важкого рабства (за однією версією — на турецькій галері, за іншою — у самого адмірала) для Хмельницького не пройшли даремно: вивчивши досконало турецьку і татарську мови, він зважується на втечу (за іншими даними, був викуплений родичами). У 1622Хмельницький утік з полону (версії про викуп, матір'ю[7] чи знайомими, вважаються малоймовірними в останніх біографіях Богдана Хмельницького)[8][9], а батько залишився в Туреччині і незабаром помер[10]. Повернувшись до Суботова, він був зарахований в реєстрове козацтво.
1633 Зеновій Богдан Хмельницький був на службі в коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського і мав квартиру в Бродах. Під час оглядин новозбудованого бродівського замку в 1633 ,на які була запрошена місцева шляхта, Хмельницький сказав Конєцпольському, що замок, збудований людськими руками, ними ж може бути і здобутий. Ці слова дуже не сподобались гетьману. Від слуг Конєцпольського, Хмельницький отримав звістку, що йому краще виїхати звідси. Звідти від подався на Україну.За вдалі походи Зеновія Хмельницького на чолі десятитисячного козацького війська в 1621 р. на Чорному морі, після поразок польських військ під Цецорою, король Сигізмунд III Ваза надав йому слободу Суботів, після його смерті в 1632, син його Владислав IV Ваза підтвердив привілей Хмельницького на Суботів та дав його йому в довічне користування. Під час конфлікту з чигиринським підстаростою - Данилом Чаплинським ,цей привілей хитрощами був відібраний у Хмельницького,про що він сам пише у своїх листах до г-на Mиколи Потоцького та до к-ля Янa II Казимира в 1648. Не змігши нічого доказати, так як к-ль Сигізмунд III і його син Владислав IV на той час вже не жили,Богдан Хмельницький подався до низового козацтва. Після вдалої битви під Жовтими Водами, Хмельницький одразу ж послав козаків за Чаплинським,його вечером у одній сорочці взяли,дали попрощатись з жінкою і на слідуючий день він був доставлений до Богдана Хмельницького під Жовті Води,там гетьман наказав його відвезти за милю від того де находились лицарські голови,які полягли у битві, бо він був не достойний з ними лежати і стратити. (за літописом Самійла Величка)
З кінця 1620-х років починає активно брати участь у морських походах запорожців на турецькі міста (кульмінацією цього періоду став 1629 рік, коли козакам вдалося захопити передмістя Константинополя). Після довгого перебування на Запоріжжі Хмельницький повернувся в Чигирин, одружився на Ганні Сомко і отримав уряд сотника чигиринського. В історії наступних повстань козаків проти Польщі між 1630 і 1638 роками ім'я Хмельницького не зустрічається. Єдина його згадка в зв'язку з повстанням 1638 року — договір про капітуляцію повсталих був писаний його рукою (він був генеральним писарем у повсталих козаків) і підписаний ним та козацькою старшиною. Після поразки знову зведений у ранг сотника.
Вступивши до реєстрового козацтва, Хмельницький під час одного з боїв під Москвою врятував королевича Владислава, і потім той завжди прихильно до нього ставився. 1620року у битві під Цецорою, батько й син Хмельницькі потрапили у турецький полон. Також існує думка, що старший Хмельницький загинув в цій битві. Знаходячись у Стамбулі, Богдан фактично виконував обов'язки перекладача при одному з командувачів турецького флоту, удосконаливши своє знання турецької мови.
Від 1622 по 1637 рік немає певних відомостей про життя і діяльність Хмельницького. Всі пізніші оповіді про його великі подвиги у війнах з татарами, турками, Москвою (під часСмоленської війни 1632—1634 років) не мають документального підтвердження. Безперечне лише те, що вже в 1620-их роках Хмельницький зв'язався з Козаччиною, де він служив, мабуть у Чигиринському полку і брав участь у військових походах козаків проти татар і поляків.
Ганна Сомківна, перша дружина гетьмана
Біля 1625—1627 років Хмельницький одружився з Ганною Сомківною (козачкою з Переяслава) й заклав свою родину. Тоді ж він оселився на успадкованому від батька хуторі Суботові, біля Чигирина. З 1637 року Хмельницький серед вищої козацької старшини. Він брав участь у повстанні проти Польщі і як військовий писар — підписав капітуляцію під Боровицею 24 грудня 1637 року. Восени 1638 року Хмельницький був членом козацького посольства до короля Владислава IV. Є підстави вважати, що він належав тоді до тієї старшини, яка вважала за можливе порозуміння Війська Запорозького з Польщею. Однак, дальший хід подій довів йому повну неможливість згоди. Польська ординація 1638 року скасувала автономію Війська Запорозького й поставила Козаччину в безпосередню залежність від польської військової влади в Україні. Хмельницький втратив військове писарство (цей уряд був скасований) і став одним з сотників Чигиринського полку.
Наступні роки Хмельницький присвятив головно своєму господарству на Чигиринщині (Суботів, слобода Новоселище й суміжні землі). Але самого господарства було замало для нього. В українській історіографії існує малопідтверджена легенда про те, що 1645 року він, разом з козацьким загоном на 2 тисячі[11] чоловік був на службі французького уряду й, мабуть, брав участь в облозі Дюнкерка, де познайомився з визначним французьким полководцем — принцом Конде.[12] Вже тоді був таким відомим козацьким ватажком, що Володислав IV, готуючи військову коаліцію проти Туреччини (в складі Польщі, Венеції та інших держав), вдався до нього по допомогу Війська Запорозького. Хмельницький був одним з козацьких делеґатів, з якими Володислав обговорював у Варшаві, в квітні 1646 року, плани майбутньої війни. Усе це піднесло його авторитет в Україні та Польщі і за кордоном і створило йому широкі військові й політичні знайомства та зв'язки.