- •Магдебурзьке право в Україні
- •Скасування Магдебурзького права
- •Пам'ятки Магдебурзького права
- •Значення норм Магдебурзького права
- •2. "Ліквідація куркульства як класу"
- •55. Україна під владою литви і польщі Литовсько-Руська держава Утвердження Литви на українських землях
- •21. Історія україни від найдавніших часів до початку XX ст. Українська революція (1917-1920 pp.) Початок Української революції, утворення Центральної Ради
- •20. Виникнення козацтва
- •61. Україна наприкінці XVII - у XVIII ст.
- •8.6. Національно-визвольна боротьба українського народу в другій половині XVIII ст. Коліївщина
- •9.2. Входження Західної України до складу срср
- •4. Культура Київської Русі
- •[Ред.]Матеріальна і духовна культура східних слов'ян
- •[Ред.]Релігійні вірування
- •[Ред.]Прийняття християнства
- •[Ред.]Писемність і літературна традиція
- •[Ред.]Освіта та наукові знання
- •[Ред.]Мистецтво Київської Русі
- •[Ред.]Архітектура
- •[Ред.]Образотворче мистецтво
- •[Ред.]Декоративно-ужиткове мистецтво
- •[Ред.]Музика
- •6. [IV] універсал української центральної ради
- •11. Запорозька Січ
- •[Ред.]Початок Січі
- •[Ред.]Устрій Січі
- •[Ред.]Грамотність, канцелярія і школа у запорозьких козаків
- •[Ред.]Загальні стосунки Січі з сусідами та іншими країнами
- •[Ред.]Роль у загальнонаціональному русі та Визвольній війні
- •[Ред.]Встановлення контролю Росії над Запорозькою Січчю
- •[Ред.]Зруйнування Січі 1709 року
- •[Ред.]Кінець Запорозької Січі. Підсумок
- •9. Декларація про державний суверенітет України
- •[Ред.]Історичний контекст
- •[Ред.]Текст
- •[Ред.]Реакція
- •[Ред.]Реакція Польщі
- •24. Богдан Хмельницький
- •[Ред.]Походження і освіта
- •[Ред.]Служба королю
- •[Ред.]Привід і початок повстання
- •[Ред.]Мирні жертви війни
- •[Ред.]На чолі українського визвольного руху
- •[Ред.]Військова і державотворча діяльність
- •[Ред.]Перша коаліція
- •[Ред.]Друга, українсько-московська, коаліція
- •[Ред.]Третя антипольська коаліція
- •[Ред.]Створення української Козацько-Гетьманської Держави
- •[Ред.]Відомості сучасників про державу Богдана Хмельницького
- •[Ред.]Родина
- •[Ред.]Дружини
- •[Ред.]Відгуки істориків
- •[Ред.]Постать Богдана Хмельницького в мистецтві
- •[Ред.]Тарас Шевченко
- •35. Пришки
- •[Ред.]Історія [ред.]Етимологія слова
- •[Ред.]Виникнення руху
- •[Ред.]Поширення
- •[Ред.]Перша половина XVII ст.
- •[Ред.]Друга половина XVII ст. Та початок XVIII ст.
- •[Ред.]Придушення
- •43. Ярослав Мудрий
- •[Ред.]Зовнішність
- •[Ред.]Князювання
- •[Ред.]Досягнення й значення діяльності
- •[Ред.]Вшанування пам'яті
- •[Ред.]Родина й династичні зв'язки
- •[Ред.]Сини
- •[Ред.]Доньки
- •[Ред.]Саркофаг Ярослава Мудрого
- •[Ред.]Версія про Інгігерду
- •[Ред.]Версія про дружину Ганну
- •[Ред.]Версія про діаспору
- •29. Українські землі у складі Російської та Австро-Угорської імперій (кінець хvііі — початок XX ст.)
- •30. Голодомор в Україні 1932—1933
- •Термінологія
- •Причини і організація Голодомору Передумови
- •Початок репресій. «Закон про п'ять колосків»
- •Запровадження натуральних штрафів і чорних дошок, блокада урср
- •Пік Голодомору
- •Кількість загиблих
- •Дослідження та опублікування фактів про Голодомор
- •Полеміка стосовно Голодомору
- •Відповідальність за Голодомор
- •Голодомор у мистецтві
- •Вшанування пам'яті жертв
- •Визнання голодомору геноцидом
- •Політичні процеси й репресії наприкінці 20-х — у 30-ті роки
- •№38Іван Мазепа
- •[Ред.]Молоді роки
- •[Ред.]На королівській службі
- •[Ред.]Легенда про вигнання
- •[Ред.]Повернення в Україну та служба Дорошенкові
- •[Ред.]Перехід до Самойловича
- •[Ред.]Гетьманство
- •[Ред.]Зовнішня політика
- •[Ред.]Господарство
- •[Ред.]Суспільство
- •[Ред.]Розвиток культури
- •[Ред.]Відносини з Росією
- •[Ред.]Справа Кочубея й Іскри
- •[Ред.]Союз зі Швецією
- •[Ред.]Культурна спадщина
- •[Ред.]Меценатство
- •[Ред.]Мазепа в літературі та мистецтві
- •№39Гетьманщина наприкінці XVII - на початку XVIII ст
- •42. Акт объединения унр и зунр
- •[Править]История объединения
- •[Править]«Акт Злуки»
- •[Править]Основные положения[5][8]
- •[Править]Дальнейшие события
- •[Править]Память о событии
[Ред.]Повернення в Україну та служба Дорошенкові
З 1663 р. Іван Мазепа жив у родовому маєтку в с. Мазепинці, потім успадкував після смерті батька посаду чернігівського підчашого.
Наприкінці 1669 Мазепа вступає на службу до гетьмана Петра Дорошенка. Це був справді «переломний момент» (Д. Дорошенко) у житті й діяльності майбутнього гетьмана, який відтоді цілковито віддає себе українській державній справі[джерело не вказано 175 днів].
Та передусім поява Мазепи при чигиринському гетьманському дворі була пов'язана з великою зміною в його особистому житті. Десь 1668—1669 р. він одружився в Корсуні з удовою (трохи старшого від нього віку) Ганною Фридрикевич. Ми дуже мало знаємо про гетьманову Ганну. Невідомо також, чи мала вона дітей від Мазепи; якщо вони й були, то померли в ранньому дитинстві. Здається, мала доньку, яка померла в дитинстві («Historische Remargues», 22.I. 1704, Humburg sub dato 27.Xl.1703, Москва, Мацьків, 116).
У Дорошенка Мазепа був спочатку ротмістром надвірної корогви, себто командиром гетьманської гвардії, а згодом (десь коло 1674 р.) він, виконує обов'язки генеральногоосавула. Він брав участь у війні Дорошенка як союзника Туреччини проти Польщі (похід у Галичину 1672 р.). Він не був генеральним писарем: сучасну вістку про це, дуже популярну й досі в історичній літературі, спростував був ще сам Дорошенко (справді, генеральним писарем у 1669—1676 рр. був Михайло Вуяхевич-Височинський). Але Дорошенко не міг не оцінити великих здібностей («росторопності й цікавості», як каже Величко) Мазепи і не раз доручав йому важливі дипломатичні місії.
[Ред.]Перехід до Самойловича
Іван Мазепа
У червні 1674 р, Дорошенко послав Мазепу до Криму й Туреччини, давши йому татарський ескорт і кілька полонених козаків зЛівобережжя, призначених у подарунок ханові й султанським достойникам. Під час цієї подорожі, біля р. Інгулу, Мазепа попав у рукизапорожців, які могли б його вбити, якби не кошовий отаман Іван Сірко, що впізнав Мазепу й врятував його. Коли гетьман Лівобережної України Іван Самойлович довідався про це, він зажадав у Сірка видати йому Мазепу. Сірко спочатку відмовив, але під тиском московського уряду змушений був відіслати Мазепу до Батурина (у липні 1674 р.) Та своєю досвідченістю в міжнародних справах і бездоганними манерами він переконує Самойловича зробити його довіреною особою. Він був обраний військовим осавулом.
Булава гетьмана Лівобережної України до рук Івана Мазепи потрапила в 1687 р., коли в результаті чергової антигетьманської змовигенеральної старшини, інспірованої фаворитом тодішньої російської правительниці Софії князем Василем Голіциним, гетьмана Івана Самойловича не лише було позбавлено влади, а й заслано до Сибіру. Невдовзі й сам фаворит потрапив в опалу і попрямував слідами Самойловича. Втратила владу і Софія. Здавалося, за такого розкладу сил гетьманувати Мазепі залишилося також лічені дні. Однак у таких непевних умовах Івану Степановичу не лише вдалося втриматися при владі, а й істотно зміцнити власні позиції.
Він мав тоді вже 50 років і був людиною з величезним життєвим та політичним досвідом. Обрання Мазепи пов'язане було з підписанням нових, «Коломацьких статей». В основу яких покладено «Глухівські статті» Многогрішного 1669 року, але з деякими додатками на користь Москви.
Так, було застережено, що Україна не сміє порушувати вічний мир з Польщею і повинна підтримувати добросусідські стосунки з Кримом. Знову заборонено Україні мати дипломатичні стосунки з іншими державами. Крім залог та воєводів, що були в Києві, Чернігові, Ніжині, Переяславі та Острі, московська залогамала стати в гетьманській резиденції — Батурині — для постійного контролю над гетьманським урядом. Заборонялось «голосов испущать», що «Малороссийский край гетманского регименту», а тільки казати, що він належить до єдиної держави з Великоросійським краєм. Тому мусить бути вільний перехід з Москви в Україну. Гетьман істаршина повинні дбати про зміцнення зв'язків між двома народами.