18. Угорщина

виникла в ході мирної буржуазної революції 1918 р., коли була проголошена державна незалежність. Внаслідок Тріанонського мирного договору 1920 р. Угорщина втратила 2/3 території, в т.ч. і регіони, де угорське населення переважало. Паризький мирний договір 1947 р. підтвердив тріанонські кордони країни. Угорська республіка має 93 тис. кв. км, де проживає 10 млн. осіб. Державним святом країни є День засновника держави Святого Іштвана, що відзначається 20 серпня.

Територія Угорщини складає частину низинної області, розташованої між Карпатами, Альпами і Динаро-Балканськими горами. 84% території лежить на висоті менше 200 м над рівнем моря. Дунай поділяє країну на дві частини: на сході знаходиться Велика Середньо дунайська низовина (Альфьольд), на заході – горбиста рівнина Дунантуль (Трансданубія). Основними водними артеріями країни є Дунай (417 км) і Тиса (595 км). В Угорщині знаходиться одне з найбільших озер в Європі – Балатон (598 кв. км). Нині озеро і його околиці являють собою курортно-туристичний район міжн. значення. Країна багата підземними водами, термальними і лікувальними джерелами. Панівними грунтами в країні є каштанові й підзолисті. Бл. 25% території країни займають чорноземи з гумусовим горизонтом 60 – 80 см. Майже 3/5 земель розорані. Під листяними лісами знаходиться бл. 18% території країни. В Угорщині є 5 національних парків. Один з них – Хортобаль – занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Запаси корисних копалин обмежені. Найбільше значення мають поклади бокситів, лігнітів, а також значною мірою вичерпані природного газу і нафти. Родовища уранових і мідно-поліметалічних руд вже не розробляються.

З 1980-х рр. населення країни зменшується. Середня тривалість життя складає 71,5 рр. Кількість жінок у статево-віковій структурі постійно збільшується. Бл. 60% населення проживає у містах. Пенсійний вік – 62 роки, але жінки народжені до 31 грудня 1946 р. можуть вийти на пенсію раніше. Угорців (мадяр) в країні 97%. Серед меншостей найбільш численними є цигани (190 тис.), німці (62 тис.), словаки (бл. 18 тис.), хорвати (15,6 тис.). Єврейська громада, офіційна статистика яку не відображає, нараховує бл. 55 тис. осіб і є найбільшою у Центрально-Східній Європі. Понад 3 млн. угорців мешкають в сусідніх державах: 1,6 млн. в Румунії, 600 тис. в Словаччині, 350 тис. в Сербії, 170 тис. в Україні, 50 тис. в Австрії, 25 тис. в Хорватії, 10 тис. в Словенії. Ще 1,5 млн. угорців проживають в США, Канаді, Ізраїлі, Австралії, ПАР. 73% населення країни сповідують католицтво і греко-католицтво, 22% є реформатами і протестантами інших напрямів, 4% - лютеранами.

Угорщина – парламентська республіка. Діє Конституція 1949 р. з поправками 1989 і 1997 рр. Країна поділяється на 19 медьє. Особливий статус має столиця. Вищим законодавчим органом є Державні збори – однопалатний парламент, що обирається раз на 4 роки і складається з 386 депутатів. 176 депутатів обираються в одномандатних округах, 152 – за територіальними списками, 58 депутатів отримують мандат згідно з долею голосів, відданих за певну політичну партію. Останні парламентські вибори відбулися у червні 2006 р. Угорська соціалістична партія (лідер – Ференц Дюргань) отримала 186 мандатів, Угорська громадянська партія (ФІДЕС – створена групою молодих дисидентів у 1988 р. права партія ліберального спрямування) – 141. Інші партія істото відстали. Християнсько-демократична Народна партія (перебуває на позиціях національного радикалізму) має 23 мандати, Союз вільних демократів – 20, Угорський демократичний форум – 11. УСП і СВД створили урядову коаліцію і прем’єр-міністром став Ф. Дюргань. Весною СВД внаслідок протиріч з УСП вийшла з коаліції. Прем’єр-міністр є основною посадовою особою в країні. Глава держави – президент – має обмежені конституційні повноваження. Обирається парламентом на 5 рр. З 2005 р. президентом є Ласло Шойом. На місцях терміном на 4 рр. обираються мери і муніципальні збори. Вищими судовими органами є Верховний суд (цивільні і кримінальні справи) та Конституційний суд (нагляд за дотриманням Конституції).

Профспілки об’єднують бл. 3 млн. осіб. Найбільш впливовою профспілкою є Федерація угорських профспілок – бл. 1,3 млн. осіб. Інтереси ділових кіл представляють Угорська торгово-промислова палата і Угорська аграрна палата.

Угорська армія налічує 45 тис. Вона формується на основі загальної військової повинності терміном на 6 міс. Поступово відбувається заміна техніки й озброєння радянського виробництва на західну. У м. Тасар розташована американська військова база.

Базовим напрямком зовнішньої політики є інтеграція в євроатлантичні структури. Багато уваги приділяється підтримці добросусідських відносин з суміжними країнами, захисту прав угорської меншини закордоном. Країна є одним з засновників Вишеградської групи, Дунайської комісії (штаб-квартира знаходиться в Будапешті).

Угорщина відноситься до середньо розвинених індустріально-аграрних країн. За останні два десятиліття йшов інтенсивний процес скорочення державного сектору. У держвласності залишилися переважно лісгоспи і транспортні компанії «Волан». Бл. третини угорських підприємств належить іноземцям. Особливо значним є представництво іноземного капіталу в комунікації і зв’язку (90%), банківсько-фінансовому секторі (70%), енергетиці країни (60%), добувній промисловості (бл. 70%).

У промисловості найбільші розвиненими є обробні галузі – автомобіле-, станко- і приборобудування, харчова промисловість і нафтохімія. Після спаду в 1990-х рр. стабілізується виробництво в металургії та легковій промисловості, що працює на давальницькій сировині. Промисловість має експортне спрямування. На експорт йде більше половини промислової продукції, а великі підприємства експортують її до 80%.

Добувна промисловість за 1990-ті рр. знизила свої показники. У країні добувається бл. 1 млн. т. бокситів (максимум 2, 9 у 1983 р.), бл. 1,5 млн. т. антрациту (у 1986 р. 2,6), бл. 15 млн. т. бурого вугілля (у 1986 р. понад 21), бл. 3,5 млн. т. нафти і 4,5 млрд. м³ природного газу.

С/г країни продовжує знаходитися у фазі трансформації. Подрібнення господарств, недостатнє фінансування, а також ряд засух призвели до падіння с/г виробництва. Кооперативи у 1990-х рр. були розпущені, а землі повернені колишнім власникам. Основними напрямками його розвитку є виробництво кукурудзи, пшениці, м’яса, овочів, фруктів, вина. Більше 60% прибутків с/г забезпечує тваринництво. Найбільш розвиненими є свинарство, розведення ВРХ, птахівництво. Поголів свиней складає бл. 5 млн. голів, ВРХ – бл. 900 тис., птиці – 31 млн. Культивується вівчарство (бл. 900 тис. голів) і розведення риб у штучних водоймах, які займають бл. 03% території країни.

Основним джерелом енергії є теплова – бл. 60%. В країні з 1983 р. працює атомна електростанція в Паксі (на південь від Будапешта). Її чотири реактори виробляють понад 35% енергії, що споживається в Угорщині.

Основним видом транспорту є автомобільний. Продовжується будівництво швидкісних магістралей – т.зв. хельсінкських транспортних коридорів, що відповідають європейським вимогам. У Будапешті є річковий порт і аеропорт «Ферихедь». Країна є транзитною для постачання нафти і природного газу.

Однією з галузей, що найбільш динамічно розвиваються, є туризм. У ній створюється майже 10% ВВП країни. В країну щорічно прибувають від 10 до 15 млн. туристів. Зовнішня торгівля з 1990-х рр. має пасивне сальдо. Найбільш значимими торгівельними партнерами є Німеччина (майже 30%), Австрія (7%), Італія (6,7%), Франція (5,2%). За надходженням іноземних інвестицій Угорщина у ЦСЄ поступається лише Польщі й Чехії.

19. Словаччина виникла 1 січня 1993 р. внаслідок схвалення Федеральними зборами ЧСФР Закону про припинення існування Чехословацької Федерації. Словацька республіка займає територію понад 49 тис. кв. км, де проживає 5, 43 млн. осіб. Одним з національних свят є День утворення СР 1 січня.

Майже 70% території розташовано в області Західних Карпат – низьких і середньовисотних гір. Лише Високі Татри на півночі країни мають високі скалисті вершини. Тут розташована гора Герлаховськи-Штит (2655 м) – найвища точка Карпат. Низовини займають невеликі площі на південному заході – Подунайська низовина – та на південному сході – Потиська низовина. Основні річки – Ваг (350 км), Нітра та ін. належать до басейну Дунаю (172 км на території країни). Південні схили гір вкриті листяними і змішаними лісами, північні – хвойними. Поклади бурого вугілля і лігнітів зосереджені на південному заході, металічних руд (заліза, марганцю, поліметалів), сурми і магнезиту знаходяться в Словацьких рудних горах. Для країни характерний помірно континентальний клімат.

Середня тривалість життя складає 74,2 роки. Чоловіки виходять на пенсію в 60 років, жінки – в 53 – 57 залежно від числа дітей. Міське населення переважає – 57%. Словаки складають 85,8% населення, угорці – 9,7%, цигани – 1,7%, чехи – 0,8%. В країні проживають також русини, українці, росіяни, німці та ін. За віровизнанням 70% населення католики, 7% відноситься до словацької євангелічної церкви. В країні також представлені греко-католицька (4%), реформатська (2%), православна та інші церква.

Словаччина – парламентська республіка. Діє Конституція 1992 р. Адміністративно країна поділяється на 8 областей і 79 районів. Вищим законодавчим органом є однопалатний парламент – Національна рада. Вона складається з 150 депутатів, обирається терміном на 4 роки за пропорційною системою. Партії необхідно набрати не менше 5% голосів, коаліції з 2 – 4 партій – 7%, коаліції з 5 і більше партій – 10%. Останні парламентські вибори відбулися 20 червня 2008 р. Перемогла Соціал-демократична партія на чолі з нинішнім прем’єр-міністром Робертом Фіцо – 29,14%. Друге місце посів Словацький демократичний і християнський союз на чолі з Мікулашем Дуриндою – 18,35%. Наступні місця дісталися Словацькій націоналістичній партії (виступає проти інтеграції Словаччини в ЄС і НАТО) та Партії угорської коаліції (лідер – Бела Бугер), які набрали понад 11%.

Вищим органом виконавчої влади є уряд, який очолює прем’єр-міністр. Уряд формується парламентом, є відповідальним перед ним. Глава держави – президент. Обирається на 5-ти річний термін. Зараз президентом є Іван Гашпарович. З 1999 р. політична роль президента посилилася завдяки впровадженню загальних і прямих виборів. До цього президент обирався 3/5 голосів у парламенті. Президент може розпустити парламент у трьох випадках: якщо у випадку винесення вотуму недовіри три послідовні спроби парламенту сформувати уряд завершуються невдачею; якщо парламент не приймає підтримуваний урядом законопроект, зв’язаний з вотумом недовіри; якщо парламент не може схвалити будь-який законопроект протягом 3-х місяців.

Провідною профспілковою організацією є Конфедерація профспілок. Серед організацій ділових кіл виділяються Асоціація працедавців, Асоціація міст і сіл.

Чисельність збройних сил – близько 25 тис. Формуються за контрактом. Витрати на оборону складають 2% від ВВП. Словацька економіка почала відновлюватися з 1994 р. В структурі промислового виробництва ключові позиції належать машинобудуванню, металургії, металообробці, харчовій промисловості, електротехніці й хімічній промисловості. Значні масштаби мають целюлозно-паперова і текстильна промисловість. На добувну промисловість припадає лише 1% промислового виробництва. До найбільш крупних підприємств відносяться нафтохімічний комбінат «Словнафт» у Братиславі, хімкомбінат в м. Шаля, Східнословацький металургійний комбінат в Кошице, алюмінієвий комбінат у м. Жіар-над-Гроном. 50% електроенергії в країні виробляється на АЕС в Ясловські-Богуниці і Моховці.

Після аграрних перетворень 1990-х рр. провідну роль почали відігравати приватні підприємства. На родючих долинах вирощують пшеницю, жито, ячмінь, кукурудзу, тютюн, цукровий буряк, розвинене плодівництво і виноградарство. У південних районах розводять головним чином свиней, ВРХ, птицю, в горах овець і м’ясну худобу.

Провідний транспорт – залізничний . Судноплавство здійснюється лише по Дунаю. Значну роль відіграє Словаччина у транзиті російської нафти і природного газу на захід. Зростає роль в економіці країни туризму. Провідну роль відіграють лікувально-оздоровчий і гірськолижний туризм. Словаччина знаменита своїми бальнеологічними курортами. Торгівельне сальдо пасивне. Провідними партнерами у зовнішній торгівлі є Німеччина – 25,8%, Чехія – 15,8%, РФ – 8,4%, Італія – 7,5%. .

20. Сучасна Чехія виникла внаслідок «оксамитового розлучення» з Словаччиною, що завершилося 1 січня 1993 р. Чеська республіка займає площу 78,86 тис. кв. км, має населення 10,4 млн. осіб (2008 р.). Серед державних свят слід виділити День заснування самостійної чехословацької держави – 28 жовтня (з 1918 р.)

В рельєфі країни переважають підвищення і середньовисотні гори. Середня висота складає 430 м. Чехія розташована на межі двох різних за геологічною будовою і віком гірських систем. У західній і центральній частині знаходиться Чеський масив з найвищою точкою країни – Сніжкою (1603 м) – середньовисотні гори палеозойської ери, на сході – Карпати – більш молоді гори третейського періоду. Рівнини займають трохи більше 24% території і розташовані в долинах річок. Через територію країни проходить головний європейський вододіл, що розділяє басейни Північного, Балтійського і Чорного морів. Країною протікають ріки – Лаба (Ельба) (370), Влтава (433), Морава (246), Одер (135). На півдні Чехії розташовано багато ставкових басейнів. Найбільшим з них є Рожмберк площею 489 га. Домінують бурі й підзолисті грунти. Майже третину країни покривають ліси, переважно хвойні. У Чехії знаходиться 26 національних парків і природних заповідників. Національний парк Шумана (685 кв. км) є найкрупнішим лісовим масивом Центральної Європи. В країні є запаси кам’яного вугілля (бл. 14 млрд. т), переважно в Остравсько-Карвінському басейні, бурого вугілля (понад 13 млрд. т), уранових руд, нафти (понад 48 млн. т), природного газу (понад 17 млрд. м³). Запаси металічних руд, в т.ч. й золота та срібла, вже вичерпані. Чехія багата на мінеральні джерела – світового значення набули курорти у Карлових Варах. Для країни притаманний помірний, перехідний від морського до континентального.

Густота населення в країні перевищує 130 осіб на кв. км. Для Чехії характерна низька народжуваність і несприятлива вікова структура населення. Середня тривалість життя складає 75 р. В структурі населення переважають жінки, 70% проживають у міських поселеннях. Внаслідок проведеної пенсійної реформи пенсійний вік у 2007 р. склав для чоловіків 62 рр., для жінок – 57–61 рр. залежно від числа дітей. Понад 90% населення вважають себе чехами, 3,6 – моравці, 1,8% - словаками. В країні також проживають сілезці, поляки, німці, цигани. Продовжується процес генези національної самоіндентифікації. Порівняно з початком 1990-х рр. число моравців зменшилося майже на 11% (1 млн.), сілезців на 0,3%, словаків на 1,3%; всі вони вже трактують себе як чехи. Майже 60% населення вважають себе атеїстами і їх чисельність продовжує збільшуватися. Серед віруючих домінують католики – понад 83%.

Згідно з Конституцією 1993 р. країна поділена на 14 країв. Продовжується процес укрупнення територіальних муніципальних утворенням, що супроводжується розширенням їх прав. Зокрема, органи їх управління обираються прямим голосуванням стром на 4 роки.

Чеський парламент побудований за американським зразком. Він складається з двох палат – палати депутатів (200 депутатів, що обираються терміном на 4 роки) і Сенату (81 сенатор, що обираються строком на 6 років з ротацією третини що два роки). Вибори в палату депутатів проходять за пропорційною системою, в Сенат – за мажоритарною. У виборах беруть участь лише громадяни Чехії віком від 18 рр. Встановлений віковий ценз для кандидатів в депутати – 21 р., для сенаторів – 40 рр. Виборче законодавство надає перевагу партіям, що самостійно беруть участь у виборах. Для них встановлений поріг у 5%, для коаліцій з двох партій – 10%, з трьох – 15%, з чотирьох і більше – 20%. Останні парламентські вибори відбулися у червні 2006 р. Перемогу отримала Громадянська демократична партія, пов’язана з президентом Вацлавом Клаусом. Її лідером є нинішній прем’єр-міністр Мірек Тополанек. Ця партія набрала 35,4% голосів. 3% (32,2%) поступилася їй Чеська соціал-демократична партія на чолі з Іржі Пароубеком, який перед виборами займав посаду прем’єр-міністра. Достатньо впливовою все ще залишається КПЧ (Войтех Філіп), що набрала 12,8% голосів. Християнсько-демократична унія (Мірослав Коповик) та партія зелених (Мартин Буремк) отримали підтримку відповідно 7,2 і 6,3% виборців.

Вищим органом виконавчої влади є уряд, який є відповідальним перед парламентом. Президент призначає голову уряду – лідера партії чи коаліції, що перемогла на виборах, а за його поданням – інших членів уряду.

Главою держави є президент. Він обирається обома палатами парламенту терміном на 5 років, але не більше, ніж на дві каденції. Для претендентів на цю посаду встановлений віковий ценз – 40 років. У 2008 р. вдруге на цю посаду був обраний Вацлав Клаус. Він є політиком і економістом, автором чеської реформи, у часи «оксамитової революції» був провідним представником Громадянського форуму. Має величезний управлінський досвід – протягом 1992 – 1997 рр. займав посаду голови уряду, 1998 – 2002 рр. – голови палати депутатів.

За останні два десятиліття в країні різко знизилася активність профспілок – їх чисельність зменшилася і четверо. Натомість, зросло значення об’єднань ділових кіл – Торгово-промислової палати, Союзу промисловості і транспорту.

Основним напрямом зовнішньої політики країни є інтеграція в європейські і євроатлантичні структури. У 1999 р. Чехія була прийнята до НАТО, 2004 р. вступила до ЄС.

У 2007 р. відбувся перехід до формування професійної армії (бл. 35 тис. чол.). Військовий обов’язок збережений у формі короткого курсу військової підготовки. Чехія є промислово розвиненою країною, на її долю припадає бл. 1% світової промислової продукції. Економічний спад 1990-х рр., пов’язаний з трансформацією і роздержавленням економіки, був подоланий і в 2001 р. країна вийшла на рівень 1989 р. Спостерігався притік іноземних інвестицій у чеську економіку; разом з тим збільшилося відставання від економічно розвинених країн ЄС. Випереджуючими темпами розвивалися електротехнічна, автомобільна і машинобудівна галузі. Крім них, до них провідних відносяться металообробка, хімічна, фармацевтична, скляна, керамічна і порцелянова.

На міжн. ринку Чехія традиційно займає позиції експортера енергетичного обладнання для атомних електростанцій, турбін, турбогенераторів, компресорів, автомобілів, тракторів, автобусів. Однією з найбільш динамічних галузей промисловості є автомобільна. Підприємство «Шкода Ауто», що входить до концерну «Фольксваген Групп», є найкрупнішим чеським експортером – 7% сукупного експорту. Понад 70% продукції скляної і текстильної галузей, бл. 40% - шкіряної і фармацевтичної галузей також скеровується на експорт.

78% всієї енергії виробляється на ТЕЦ, 2% - ГЕС. У країні є АЕС біля Брно, яка дає 20% сумарної електроенергії в Чехії. Країна залишається крупним виробником вугілля – щороку добувається бл. 15 млн. т. кам’яного і понад 50 млн. т. бурого вугілля.

Понад 50% території країни відведено під с/г угіддя. Продовжує діяти 7-річний мораторій на продаж с/г землі нерезидентам. С/г продовжує залишатися достатньо ефективним – один його працівник годує 41 чол.; в Польщі – 17, Угорщині – 38, Словаччині – 30, Німеччині -80, Бельгії – 108. У 2006 р. країна зібрала 6,5 млн. т. зерна (на 15% менше, ніж звичайно), понад 700 тис. т. картоплі, майже 3 млн. т. цукрового буряка. Основними галузями тваринництва є свинарство і птахівництво. В країні нараховується понад 1,5 млн. голів ВРХ, 3,6 млн. голів свиней, понад 32 млн. голів птиці. Традиційно чеські фермери вирощують курей, гусей, індиків і качок. Останнім часом поширюється вирощування курей Гвінеї. Свиней забивають, коли їх вага ледь перевищує 100 кг, корів – 600 кг.

У Чехії розвинена мережа залізниць – майже 17 тис. км. За обсягом вантажоперевезень залізничному транспорту належить перше місце. За обсягом пасажирських перевезень лідирує автомобільний транспорт. Протяжність автошляхів перевищує 120 тис. км. У Чехії один з самих молодих парків літаків у світі.

Чехія є одним з центрів європейського туризму. Щороку країну відвідують понад 10 млн. туристів.

Більшість банків контролюється іноземним капіталом (95% сукупних банківських активів). Держава, крім Національного банку, зберегла контроль над двома банками – Чеським експортним банком і Чесько-моравським банком гарантій і розвитку.

Чехія – країна високого рівня споживання продуктів. Її показники спів ставні з провідними країнами світу – 80 кг м’яса, 83 кг овочів, 75 кг фруктів, 185 л алкогольних напоїв. Країна має пасивне торгівельне сальдо. Понад 70% експорту й імпорту припадає на ЄС. Основним торговим партнером є Німеччина, на яку припадає понад 40% експорту, 32,5% імпорту.

.

21. Сучасна Польща була утворена в 1918 р. внаслідок проголошення 11 листопада незалежності. Польська республіка займає площу майже 312,7 тис. кв. км, має населення 38, 63 млн. осіб. Державними святами країни є 3 травня (прийняття Конституції 1791 р.) й 11 листопада – день незалежності.

Країна омивається з півночі Балтійським морем. Його береги мають численні дюни і коси, що сприяло утворенню тут лагун і озер. На заході прибережної смуги знаходиться Поморська бухта з Щецинською затокою, на сході Гданська бухта з Віслицькою затокою. Понад 90% території займають рівнини, більша частина з яких знаходиться нижче 300 рівня моря. На південному заході лежать Судетські гори, вищою точкою яких є гора Сніжка (1602 м). На півдні і південному сході країни тягнуться Карпати з найвищою точкою – Риси (2499 м). Центр країни займають Великопольська, Мазовецька і Підляська низовини, південь – Сілезька, Малопольська, Люблінська височини (300 – 600 м.), сильно порізані руслами річок. Запаси кам’яного вугілля, головним чином у Сілезії, оцінюються в 45 млрд. т., бурого – 14 млрд. т. В країні є незначні запаси природного газу – 142 млрд. м³. У Нижній Сілезії знаходяться значні поклади мідних руд 2,5 млрд. т. та істотні – поліметалічних – 184 млн. т. У Польщі переважають бурі та підзолисті грунти, к передгір’ях є чорноземи, по долинах річок – алювіальні грунти. Клімат країни помірний, перехідний від океанічного до континентального. Найбільшими річками країни є Вісла (1047 км) і Одер (742 км). У Польщі нараховується понад 9 тис. озер, що розташовані переважно в Мазурському та Поморському поозер’ях. Майже 60% території країни використовується у с/г, з них 50% розорано. Ліси вкривають бл. 30% території. Значні лісові масиви – пущі – збереглися у північних та східних районах – Біловезька, Августівська та ін.

Густота населення в країні перевищує 120 осіб на кв. км. Середня тривалість життя – 73,5 роки. Пенсійний вік складає 65 р. для чоловіків і 60 – для жінок. Польща – країна з однорідним етнічним населенням. Національні меншини (німці, цигани, українці та білоруси) складають менше 5% населення

Клімат Розташування Польщі в центрі Європи і широтне розміщення фізико-географічних зон є причиною того, що клімат країни має перехідний характер помірної зони. Зіткнення різних мас повітря (переважно полярно-морських мас повітря Атлантики і полярно-континентальних Євразії) спричиняє часті зміни погоди і значне коливання тривалості окремих пір року. Це, в першу чергу, стосується зим, які бувають або відносно теплими і вологими - морського типу, або морозними - континентального типу.

Середньорічні температури коливаються (крім гір) від +6оС до +8оС. Найтеплішими регіонами є Сілезька Низовина і Західна частина Сандомирської Котловини.

Корисні копалини Польща має багаті запаси мінеральної сировини; належить до передових у світі виробників та експортерів кам"яного вугілля, сірки, міді і срібла. На території Польщі знаходяться також поклади цинку, свинцю, природного газу, солі та інших мінералів.

Енергетична сировина Експлуатація покладів вугілля є основою забезпечення країни енергією і важливим джерелом валютних надходжень. Польща є найбільшим виробником та експортером кам"яного вугілля у Європі (крім Росії) і шостим у світі, а також одним з найбільших виробників бурого вугілля.

Розвідані в Польщі поклади природного газу становлять 120 млрд. куб. м, що відповідає 25-річному видобутку при нинішніх його обсягах. Ця експлуатація забезпечує близько 37% потреб країни у паливі. У той же час запаси і видобуток нафти незначні і майже вся її переробка орієнтується на імпортну сировину.

Метали Відкритих покладів міді в Польщі (майже 1,7 млрд. т) вистачить на 60 років при нинішніх обсягах видобутку. Мідь добувається у Нижній Сілезії з глибини до 1200 м. Мідні руди Польщі містять багато срібла, що сприяє підвищенню рентабельності експлуатації. Польща є 9-м у світі і першим у Європі (без колишнього СРСР) виробником міді і срібла. Більшість видобутку цих металів експортується, в першу чергу на ринки Європейського Союзу.

Поклади цинко-свинцевих руд знаходяться у сілезько-краківському регіоні. Поточний видобуток дозволяє задовольнити власні потреби і експортувати невеликі кількості цинку.

Флора і фауна Територія Польщі - дуже мальовничий край, особливо на тлі Західної Європи. Для багатьох регіонів країни характерний високий рівень біорізноманітності. У Польщі зустрічаються рідкісні види рослин і тварин, які відсутні на іншій території або охороняються на європейському рівні. За площею заповідних територій Польща посідає одне з перших місць у Європі. Система природно-заповідних територій розвивається з середини 80-х років. Тільки у 1990-1998 роках S= національних парків збільшилася на 88%, заповідників - на 21%, ландшафних парків - на 98%.

Державний лад Республіка Польща - парламентсько - президентська республіка. Діє конституція, прийнята Національними зборами2 квітня 1997 р., схвалена на референдумі 25 травня 1997 р.Набрала чинності 17 жовтня 1997 р. Маніфестом Польського комітету національного визволення від 22 липня 1944 року Польща була проголошена Польською Республікою. З 22 липня 1952 року по 29 грудня 1989 року - Польська Народна Республіка. З 29 грудня 1989 року - Республіка Польща.

Глава держави - президент, що обирається громадянами Польщі терміном на п'ять років на основі загального рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Одна і та ж особа може обиратися президентом не більш двох разів підряд. Президентом може бути обраний громадянин Польщі, який до дня виборів досяг 35 років і володіє правом бути обраним в сейм. Президент є вищим представником країни на міжнародній арені, призначає термін виборів до сейму і сенату, призначає голову Ради Міністрів, голову Верховного суду, начальника Генерального штабу Війська Польського, наділяється правом оголошувати надзвичайний стан в країні, є головнокомандувачем збройними силами. У разі неможливості виконання президентом своїх обов'язків, його повноваження переходять до маршала сейму. В.о.президента Республіки Польща - Броніслав КОМОРОВСЬКИЙ.

Законодавча влада здійснюється двопалатним парламентом, який складається з сейму (нижня палата) і сенату (верхня палата), що обираються на чотирирічний термін шляхом таємного голосування на основі загального рівного і прямого виборчого права. Правом бути обраним в сейм має громадянин Польщі, що досяг до дня виборів 21 року, в сенат - 30 років. Депутати сейму і сенатори не можуть поєднувати свої мандати з важливими державними постами.

Сейм налічує 460 депутатів. До складу Сенату входять 100 сенаторів. Після виборів обидві палати обирають своїх керівників - маршалів та їх заступників, які утворюють президії. Сейм і сенат, збираючись на спільні засідання для вирішення виключно важливих питань, створюють Національні збори. Нинішній Сейм 6 скликання, обраний 21 жовтня 2007 року(позачергові вибори). Маршал Сейму Броніслав КОМАРОВСЬКИЙ, обраний 5 листопада 2007 р. Сенат обраний 21 жовтня 2007 року. Маршал Сенату - Богдан БОРУСЕВИЧ. Займає посаду 2005 року.

Виконавча влада належить президенту і Раді міністрів(уряду). Рада міністрів складається з голови Ради міністрів, призначених президентом. Уряд несе відповідальність перед сеймом. Президент за пропозицією прем'єр- міністра проводить зміни у складі Ради міністрів. Нинішня Рада Міністрів приведена до присяги 16 листопада 2007 року. Коаліційна: Громадянська платформа (ГП), Польська селянська партія (ПСП) і безпартійні. Голова Ради Міністрів Республіки Польща - Дональд ТУСК.

Політичні партії Громадянська платформа 2001 р. Мачей ПЛАЖИНСЬКИЙ, Дональд ТУСК, Анджей ОЛЕХОВСЬКИЙ. Рух за відродження Польщі 1995 р. 12 тис. членів. Ян ОЛЬШЕВСЬКИЙ. Демократична партія 19З9 р. 12 тис. членів Януш ОНИШКЕВИЧ. "Закон і справедливість" 2001 р. КАЧИНСЬКИЙ. Консервативно-народна партія 1997 році. В лютому 1999 року в неї влилась Консервативна коаліція. 18 тис. членів Ян РОКИТА.

Польська економіка в період 2000-2001 років Процеси розвитку економіки, розширення лібералізації і широке впровадження ринкових механізмів супроводжувалися в Польщі також істотними змінами у зовн-екон.й політиці. Здійснено ряд змін у торговельній політиці, результатом яких була значна лібералізація товарообороту відповідно до принципів СОТ. Зміни у зовн-екон. політиці Польщі позначилися також на головних напрямках економічного співробітництва і торгівлі.

Стратегічною метою цієї політики стало членство Польщі в Європейському Союзі. Польща реалізує Європейський договір від 1 лютого 1994 року, яким затверджена асоціація країни з Європейськими співтовариством. Країни ЄС є головними торговельними партнерами Польщі, на їх частку в 2000 році припадало 70% всього польського експорту і 62% імпорту.

Економічні відносини Польщі з більшістю країн Центральної і Східної Європи здійснюються на основі угод про вільну торгівлю. У своїй зовн-екон.й політиці Польща надає також великого значення відносинам з Російською Федерацією. З цією метою вона підтримує зусилля Росії, спрямовані на її прийняття в СОТ, що сприяло б пожвавленню взаємного економічного співробітництва і торгівлі на нових, чіткіше окреслених засадах.

В галузі с/г слід відзначити підвищення закупівельних цін на основні зернові культури, забійну худобу, а також коров'яче молоко. Одночасно спостерігалося зниження закупівельних цін на картоплю і м'ясо птиці. Загалом збільшилися обсяги роздрібного продажу товарів. Підвищилася також реальна нарахована місячна зарплата у виробничому секторі. Помітно збільшилася виручка з експорту, порівняно з витратами на імпорт. Отже, зменшився дефіцит торгового балансу країни. Однак за цей період зафіксоване подальше зниження зайнятості у виробничому секторі, у тому числі в промисловості. Збільшилася кількість зареєстрованих безробітних. Наприкінці 2000 року рівень безробіття перевищив 14%. Незважаючи на зусилля уряду, в 2001 році не вдалося знизити цей важливий для економіки країни показник у зв'язку з недостатньою пропозицією робочих місць. У зв'язку з цим Польща дуже зацікавлена в інвестиціях, що підвищують зайнятість у регіонах з надлишками робочої сили, особливо в сільськогосподарських районах.

22. Швеція: капіталістичний соціалізм. Територія 450,3 тис. кв. км, населення – 9,05 млн. осіб (2006 р.). Державним святом є 6 червня. Цього дня у 1523 р. королем був обраний Густав Ваза і в 1809 р. схвалена конституція. Зі сходу Швеція омивається водами Балтійського моря і Ботнічної затоки. Від Данії відділяє протока Ересунн. Вздовж всього узбережжя Швеції розташовані шхери – накопичення прибережних острівців і скель. В Балтиці Швеції належать два крупних острови – Готланд (3001 кв. км) і Еланд (1344 кв. км). Більшу частину території країни займають невисокі плоскогір’я. 16% території розташовано під горами. На північному заході знаходяться Скандинавські гори (висота до 2111 м). Центр країни займає Середньо-шведська низовина. Далі на південь лежить височина Смоланд. Зрештою, на самому півдні Швеції розташований півострів Сконе – головний сільськогосподарський регіон країни.

Ліс, залізна руда і гідроенергія слугували основою розвитку Швеції з самого початку її індустріалізації. Запаси залізної руди є найбагатшими в світі по концентрації руди і за вмістом в них металів. 80% з них знаходяться в Лапландії (Кірунаваара). Ці руди містять 2/3 металів, але є багато фосфоритів. Тому видобуток тут розпочався наприкінці ХІХ ст. після відкриття томасівського способу плавки. Тепер руда звідси вивозиться до норвезького порту Нарвік. Друге значне родовище залізної руди розташоване у Центральній Швеції – Бергслагені. Це родовище відкрите ще в ХVI ст. Руди тут менше, але менше й фосфору. Швеція виробляє бл. 2% залізної руди в світі. У північній частині Швеції Норланд ведеться видобуток міді, золота, свинцю, срібла, цинку. Запаси срібла, міді в Центральній Швеції вже не розробляються. Є поклади уранової руди в Центральній Швеції, які не розробляються з екологічних мотивів. Більше половини території країни покривають ліси, переважно хвойні. За площею і запасами деревини Швеції належить перше місце в Західній Європі. Країна розташована в зоні підзолистих грунтів. На півострові Сконе панують найбільш родючі в Скандинавії бурі лісові грунти. Клімат – континентальний, для Північної Швеції притаманні довгі, сніжні й суворі зими. Шведські річки вузькі, багаті на водоспади й пороги. За запасами гідроенергії Швеція в Західній Європі поступається лише Норвегії. Найдовшими річками є Муоніоельвен-Турнеельвен (570 км) і Далельвен (520 км). Багато численні озера (понад 100 тис.) слугують природними водосховищами. Ріки і озера займають 9% території країни. У Швеції розташоване найбільше в західній Європі о. Венерн (5585 кв. км). Прибережні води і ріки багаті на рибу – салаку, тріску, вугор, форель, щуку, окуня.

Густота населення в країні складає 22 чоловіки на кв. км. Приріст на більш ніж 40% забезпечується за рахунок імміграції. Тривалість життя – 80,5 років. Міське населення істотно переважає – більше 80%. До Другої світової війни Швеція була країною з етнічно однорідним населенням. Лише саами (лопарі), що живуть на півночі й традиційно займаються оленярством, складали значну етнічну меншину. З 1865 до 1950 р. з країни емігрувало бл. 2 млн. осіб – переважно до США і Канади. Але в 1950-ті рр. Швеція перетворилася в країну імміграції. Привабливість країни забезпечувалася стабільними темпами економічного розвитку – 4 – 7% приросту ВВП щорічно та успішною реалізацією соціалістами програми створення в країні «соціалістичного королівства Швеції – загального благополуччя». Протягом 50 – 60-х рр. до Швеції в основному емігрували культурно близькі шведам фіни, норвежці, датчани, німці з ФРН. У перших трьох традиційним було відношення до Швеції як регіональної наддержави, а до шведів – як до «старшого брата». У 1970 – 1980-ті рр. географія імміграції змінилася – більшість іммігрантів прибували з європейської периферії – Греції, Туреччини, Югославії. У 1990-ті рр. відбулася чергова зміна імміграційного потоку. До королівства благополуччя масово почали прибувати вихідця з «гарячих точок» - Югославії, Афганістану, Пакистану, Індії, Палестини, Лівану, чорної Африки, арабських країн. Доля шведів у структурі населення склала на початку ХХІ ст. 87%. Бл. 1 млн. осіб є іммігрантами або їх потомками. Серед них є фіни, вихідці з колишньої Югославії, датчани, норвежці, греки, турки. Серед них дуже високе безробіття – від 60 до 90%. Вони слабо інтегровані у шведське суспільство, живуть за рахунок соціальних виплат, не знають шведської мови. Панівною релігією є лютеранська (87%). До 2000 р. в країні діяла Лютеранська державна церква. З 1 січня 2000 р. ця церква стала незалежною від держава і була прирівняна до інших конфесій.

Більшість шведських міщан живуть у квартирах з 4 – 5 кімнат з центральним опаленням. Багато хто володіє заміськими будинками. Дозвілля проводять переважно дома. Готуванню їжі приділяють менше уваги, ніж жителі Південної Європи. Хоча за Швецією затвердилася репутація країни сексуальної свободи, мораль тут приблизно така ж, як і в інших країнах Північної Європи. Показники підліткової вагітності є дуже низькими. Середній вік осіб, що вступають до шлюбу, сягає 30 рр. Сім’ї невеликі, цивільні шлюби є досить поширені. Половина всіх дітей народжується поза шлюбом. Церкву відвідують не часто, але прийнято хрестить і причащати дітей, а також вінчатися в церкві. Король має бути обов’язково лютеранином і є главою церкви. Архієпископ Упсальський є примасом церкви, але його влада не поширюється за межі його єпархії. Прихожани обирають своїх пастирів, які отримують платню за рахунок прибутків від церковних земель і спеціального церковного податку, що сплачується навіть особами, які не є членами церкви. У 1958 р. була впроваджена ординація (посвята у духовний сан) жінок, але не всі громадяни схвалюють це нововведення. Для країни характерний високий відсоток жінок, що працюють за межами дому – бл. 82%. Однак жінки в основному посідають менш оплачувані посади, ніж чоловіки. Середня заробітна платня жінки складає трохи більше 2/3 зарплатні чоловіка. У рикстазі жінки представлені 30 - 40% від загального складу. Після народження дитини мати протягом 18 місяців отримує допомогу в розмірі 80% від заробітної платні. Пенсія, що надається у віці 65 рр., складає бл. 2/3 заробітної плати.

Швеція – конституційна монархія. Діє Конституція 1975 р. Країна поділяється на 21 лен. Шведська конституція складається з 4-х окремих документів: Акта про форму правління 1974 р., Акта про престолонаслідування 1810 р., Акта про свободу друку 1949 р. і Акта про свободу висловлення поглядів 1991 р. Крім цього, діє Акт про риксдаг 1974 р., що займає проміжне місце між Основним законом і звичайним статутним правом. Вищим законодавчим органом є риксдаг, вищим органом виконавчої влади – уряд. Глава держави – король Карл XVI Густав (з 1973 р.) – має лише представницькі і церемоніальні функції. Риксдаг складається з 349 депутатів, що обираються шляхом загального прямого і таємного голосування раз на 4 роки. Місця у парламенті розподіляються на пропорційній основі між політичними партіями, що отримали на виборах не менше 4%. Прем’єр-міністра призначає не король, а голова риксдагу.

На виборах у вересні 2006 р. переміг блок буржуазних партій, що об’єднався в Альянс – 178 місць з 349. Лідер – Поміркована коаліційна партія отримала 26,2% голосів, більше ніж три інші партії блоку. Соціал-демократів (лідер – попередній прем’єр-міністр Йоран Перссон), які керували країною протягом 65 рр., підтримали 34,9% виборців – найгірший результат з 1920 р. Основними питаннями щодо яких велася дискусія під час останніх парламентських виборів, стали: імміграція, боротьба з економічним спадом, позиція Швеції щодо інтеграції в ЄС. Соціал-демократи є прихильниками більш тісної інтеграції в ЄС і входження в зону євро. Праві вимагають обмежити імміграцію в країну і виступають проти входження в зону євро. Скорочення має бути більш ніж вдвічі (з 12 тис. до 5), а іммігранти зобов’язані за рік вивчити шведську мову. Крім цього, пропонується заснувати державні програми, метою яких є асиміляція прибульців. Значну роль в зміні настроїв швецького суспільства щодо іммігрантів відіграло вбивство колишнього міністра закордонних справ Анни Лінд у 2003 р. Її на очах у мирних шведів у одному з найбільших універмагів Стокгольму зарізав іммігрант, психічно хворий безробітний Данило Михайлович. Невдалою виявилася пропозиція соціал-демократів щодо закриття атомних електростанцій і переходу на альтернативні джерела енергії. У виборців це асоціювалося з підвищенням комунальних плат. Вже не перший рік спостерігалася стійка тенденція до «переїзду» внаслідок високих податків шведських компаній до Китаю і Східної Європи. Соціалістична модель призвела до сильної бюрократизації, довгих черг на фахове медичне обслуговування, браку вчителів і лікарів, низьких стандартів середньої освіти. Праві, натомість, пообіцяли знизити податки, сприяти розвитку підприємництва і створенню нових робочих місць.

Прем’єр-міністром був призначений лідер ПКП Фредерик Райнфельдт. Політик, що представляє нове покоління, любить АББУ, футбол, зразковий сім’янин, батько 3-х дітей. Прихильники порівнюють його з Біллом Клінтоном чи Девідом Камероном, противники називають «вовком в овечій шкурі». Уряд складається з 13-ти невеликих міністерств (їх штат менше 100 осіб), що займаються переважно підготовкою законопроектів.

Базовою адміністративною одиницею країни є комуна. Їх 288. До їх обов’язків належить будівництво, надання комунальних послуг, початкова й середня освіта, соціальна допомога. Комуни мають право брати податок з прибутку. Лени очолюються губернаторами, що призначаються урядом терміном на 6 рр. Інші ж члени правління лену призначаються ландстингом, що обирається і відповідає за сферу охорони здоров’я і деякі види освіти.

Найкрупнішою діловою організацією країни є Об’єднання підприємців Швеції, яке створене у 1902 р. Сильні позиції в країні зберігають профспілки, що об’єднують бл. 80% економічно активного населення. Основна система заробітних плат свого часу була визначена в ході переговорів між профспілками, працедавцями і урядом. У 1972 р. уряд надав право профспілкам призначати директорів правління всіх корпорацій, що нараховують понад 100 робітників. Масовий характер має кооперативний рух.

Ще з 1960-х рр. Швеція розпочала проводити політику допомоги країнам, що розвиваються, і сприяння вирішенню глобальних екологічних проблем. У 1980-х рр. центральним елементом зовнішньої політики Швеції стала доктрина загальної безпеки, скерована на скорочення озброєнь у Європі й в усьому світі. У 1995 р. Швеція стала членом ЄС. Але й нині шведів мало цікавлять відносини з ЄС, проект європейської конституції. Іноземна преса назвала таку позицію «дивним відношенням шведів до Європи». Традиційно країна підтримує співпрацю в межах Північної Ради і Ради міністрів північних країн.

Традиційно країна дотримувалася нейтралітету. Але прем’єр-міністр Фредерик Райнфельдт (ПКП) вже заявив про необхідність вступу Швеції до НАТО. Швеція бере активну участь в програмі НАТО «Партнерство заради миру» та у миротворчих силах у колишній Югославії. Збройні сили формуються на принципі загального військового обов’язку для чоловіків віком від 18 до 47 років. Щорічно новобранці віком 18 рр. призиваються на основну підготовку терміном від 5 до 15 місяців. Надалі вони призиваються на перепідготовку кожні 4 роки. У випадку війни Швеція може мобілізувати до 850 тис. чол. Витрати на оборону складають 2,1% ВВП.

До середини 1970-х рр. у Швеції була збудована держава загального благополуччя. Однак у другій половині 1970-х і на початку 1990-х рр. країна пережила серйозні економічні кризи. У Швеції як і в інших скандинавських країнах був створений особливий тип економіки, де поряд з приватним сектором значну роль відіграють державний і корпоративний. Зв’язано це було з соціальною політикою держави та націоналізацією німецьких активів після Другої Світової війни. Традиційно лідерами в частці державної власності були Швеція і Фінляндія; тепер на перше місце вийшла Норвегія. Високими є податки (найвищі в ЄС) – від 49% у Фінляндії до 65% в Данії.

Промисловість країни розвивалася на основі залізорудної і кам’яновугільної бази Центральної Швеції і побережжя Лулео. Основними галузями стали металургія і машинобудування. Найкрупнішою шведською металургійною корпорацією є «ССАБ». Авто виробляють «Вольво» в Гетеборзі та «Саар-Сканіа» в Тролльхаттені. Шведсько-швейцарський концерн «АББ» виробляє обладнання для електростанцій, насоси і системи вентиляції. Крупною машинобудівною компанією є «Електролюкс». У всьому світі відомі шведські фармацевтичні компанії «Астра», «Фармація», «Джонсон і Джонсон». Глобалізація призвела до того, що «Вольво» (поглинена «Форд»; спроби злитися з «Сканіа» завершилася невдачею), «Астра», «Фармація», «Сааб» опинилися в іноземних руках. Швецька компанія «Нордеа банк» (фінанси) займає 28 місце серед найбільших корпорацій світу. П’яту частину промислового виробництва забезпечує лісова промисловість. Країна є виробником підшипників світового значення.

Швеція є крупним виробником і експортером наукомісткої продукції електроніки. Число користувачів компанії «Ерікссон» в світі перевищило 500 млн осіб. Створена ця компанія ще у 1876 р. для виробництва телефонів. Країна займає помітне місце в світовому експорті звукозаписного обладнання і засобів далекого зв’язку, є одним з провідних в світі експортерів продукції розваг (музичні записи і т. п.). Експорт електронного обладнання країною лише вдвічі менший ніж у США і майже рівний британському чи японському. Регіон Стокгольма спеціалізується на інформаційних технологіях, регіон Мальме – на біотехнологіях.

Швеція є одним з крупних експортерів озброєння і військової техніки. Найбільший військово-промисловий концерн країни «Сааб» після купівлі 90% концерну «Цельсіус» став найкрупнішим у Скандинавії і увійшов у 10 найбільших Західної Європи. Концерн випускає військові літаки, системи озброєння, високоточну зброю, системи керування повітряним боєм. Сьогодні Швеція є одним з лідерів в двох областях технології, яким, значною мірою, належить визначить розвиток ХХІ ст. – безпровідникові комунікації і біотехнології. Зокрема, країна є одним з лідерів з вивчення стволових клітин дорослої людини.

Сільськогосподарське виробництво зосереджене на півдні. Як і в інших скандинавських країнах воно фактично перетворилося в промислову галузь. Користується значною державною підтримкою. Переважають дрібні ферми сімейного типу – до 30 га. Під с/г угіддя відведено 7% території країни. 80% власних потреб у продовольстві країна задовольняє за рахунок власних ресурсів. У 2005 р. в країні зібрано 950 тис. т. картоплі, 2 381 тис. т. цукрового буряку, 2 247 тис. т. пшениці, 1 593 тис. т. ячменю. Поголів’я ВРХ склало 1 605 тис., свиней – 1 811 тис. На крайній півночі розвинене оленярство. С/г тісно пов’язане з лісовим господарством. Бл. 75% фермерів поєднують обидва види діяльності.

35% енергії виробляється на атомних станціях, ще 27% - на екологічно чистих джерелах енергії, включно з ГЕС. Бл. 15% енергії дають електростанції, збудовані на ріках переважно Північної Швеції. Існує програма поступового закриття АЕС – у 1999 р. був закритий реактор «Барсебек». Особливе значення надається розвитку енергетики на біопаливі. Природний газ до країни надходить трубопроводом з Данії, але ТЕЦ працюють переважно на нафті і менше на вугіллі.

Протяжність залізниць майже 13 тис. км, з них 8 тис. електрифіковано. Торговий флот складається з понад 170 суден. У 2000 р. був відкритий Ересуннський міст, що з’єднав Мальме з Копенгагеном. Швеція має найпотужнішу фінансово-кредитну систему серед скандинавських країн. Незначна більшість населення країни на референдумі висловилася проти приєднання до зони євро.

Зовнішньоторгівельний баланс позитивний. Основні партнери: по експорту – США (10,7), ФРН (10,4), Норвегія (8,8), ВБ (7,4), Данія (6,6), по імпорту – ФРН (18), Данія (9), Норвегія (8), ВБ (7), Нідерланди (7%).

23. Сучасна Фінляндія виникла 6 грудня 1917 р., коли парламент прийняв декларацію про проголошення Фінляндії незалежною країною. В результаті «зимової війни» 1939 р. країна втратила 10% території на користь СРСР. Нині територія 338,1 тис. кв. км, населення – 5,25 млн. осіб (2006 р.). Державним святом є 6 грудня (з 1917 р.). Фінляндію називають Суомі, що в перекладі означає «країна озер». Третина країни розташована на 100 м. нижче рівня моря, дві третини – на 200 м. нижче. Територія країни омивається водами Балтійського моря, Фінської і Ботнічної затоки. В центрі Фінляндії розташоване Озерне плато. Заполярна частина країни – Лапландія – являє собою підвищення 400 – 600 м. Найбільш значною височиною цього регіону є Мансельська. У країні багато коротких, але повноводних річок, зокрема Кемі-Йокі, Тороно-Йокі. На них чимало порогів і водоспадів. Стік річок зарегульований озерами. Для Фінляндії характерно чергування підзолистих грунтів з торфяно-болотними та дерново-підзолистими. Понад третина території – заболочена. Перешкодою для ведення с/г є наявність значного числа льодовикових валунів. Розширення с/г угідь вимагає ведення масштабних меліоративних робіт. Основним природним ресурсом Фінляндії є ліс, який покриває ¾ частини її території. Переважно це ліс тайгового типу, на півдні і південному заході з додатком листяних порід. Є великі запаси торфу. На півночі країни виявлені запаси залізної руди, кобальту, міді, нікелю, цинку, хрому. За запасами хромітів, ванадію і кобальту країні належить 1-е місце в Західній Європі, за запасами титану й нікелю 2-е, піритів – 3-е. Добувається й іде на експорт слюда. Місцеве паливо забезпечує роботу лише 1/3 ТЕЦ, 2/3 – імпортується. Клімат помірний, перехідний від морського до континентального, а на Півночі – континентальний.

Густота населення на кв. км складає 17 чол. Тривалість життя – 78,5 років. Понад 90% жителів це фіни. В південних і західних приморських районах проживає 300 тис. шведів, на півночі – 2 тис. саамів (лопарів). Останні проживають у Лапландії. У її столиці Раваніємі створений санта-парк. Лише саами мають право продавати м’ясо оленів для виготовлення консерви і ковбас. Оленячі роги, що мають лікувальні властивості, купують у саамів шведи і перепродують їх в Японію. У країні зафіксовано понад 100 тис. іноземців, з них майже четверта частина – росіяни. У Фінляндії дві державних мови – фінська і шведська. Абсолютна більшість населення належить до євангелічно-лютеранської церкви (90%); бл. 1% православних.

Фінляндія має республіканську форму правління. Збірна конституція складається з 4-х конституційних законів: Акта про форму правління 1919 р. (останні зміни 2000 р., які перетворили країну з президентської на парламентську республіку), Акта про право парламенту контролювати законність діяльності Державної ради і канцлера юстиції 1922 р., Закону про вищий суд 1922 р. і Парламентського статуту 1928 р. Країна поділена на 6 лянів, які, в свою чергу, поділяються на повіти.

Глава держави – президент, який формально володіє широкими повноваженнями. Зокрема, він призначає керівників лянів, формує Верховний суд, є Верховним. Президент обирається всім населенням терміном на 6 років. Останні президентські вибори відбулися у січні 2006 р. На цю посаду фіни переобрали Тарью Халонен. За перший термін її перебування на посаді Світовий економічний форум відніс Фінляндію до числа найбільш конкурентноздатних економік. Фінляндія займає перші місця в світових рейтингах країн з найвищим рівнем життя, низьким рівнем корупції і з самою здоровою екологією. Т. Халонен під час виборів заявляла, що вона проти вступу країни в НАТО і перегляду російсько-фінського кордону, що склався після Другої світової війни. Оскільки довгий час Т. Халонен була матір’ю-одиначкою, то вона активно боролася за покращення становища жінок. Нині вона перебуває в цивільному шлюбі з юристом Пентті Араярві.

Вищим законодавчим органом країни є Едускунт – однопалатний парламент, який складається з 200 депутатів, що обираються за пропорційною системою терміном на 4 роки. На останніх парламентських виборах у березні 2007 р. відносну перемогу отримала Партія Центру, що набрала 23,1% (51 мандат, на 4 менше, ніж в попередньому скликанні; лідер прем’єр-міністр Матті Ванханен). Соціал-демократів підтримало 21,4% виборців (45 мандатів), Коаліційну партію (голова – Юркі Катайнен, прихильник вступу до НАТО) – 22,3% (50 мандатів, на 10 більше). Остання увійшла до урядової коаліції і вимагає вступу Фінляндії до НАТО разом з Албанією, Македонією і Хорватією.

Ляни очолюють губернатори, які призначаються президентом. Ляну Ахвенаїма (Аландські острови) надана часткова автономія.

Завершення «холодної війни» відкрило нові можливості для Фінляндії у зовнішньополітичній сфері. Зокрема, у вересні 1990 р. фінський уряд декларував, що положення Паризького мирного договору 1947 р., яке обмежувало суверенітет Фінляндії, втратило свою силу. Фінляндія вслід за Швецією подала заявку на вступ до ЄС. Ця заявка отримала підтримку на рефендумі 1994 р. Приєднання країни до ЄС відбулося з початком 1995 р.

Армія комплектується на основі закону про військову повинність. Чисельність збройних сил понад 30 тис. Витрати на оборону складають 1,7% ВВП.

Фінляндія на початку ХХІ ст. входить до другої десятки найбільш розвинених країн світу. Економічне зростання у ХХІ ст. склало понад 5% ВВП.

Індустріалізація країни розпочалася у 1960-х рр. з модернізації лісового господарства. Був здійснений перехід від виробництва деревини і целюлози до виготовлення картону, паперу, будівельних матеріалів і меблів. Нині доля цієї промисловості у ВВП знизилася. З лісовим господарством зв’язаний істотний сегмент машинобудування. Країна виробляє спеціальні судна, машини і обладнання для целюлозної і деревообробної промисловості. Розвинена кольорова металургія, що обумовлює значні енергозатрати. Фірма «Оутокумпу» є світовим лідером у технологіях обробки міді і нікелю, «Коне» - у виробництві ліфтів. Регіон Хельсінкі спеціалізується на інформаційних технологіях.

Фінляндія вийшла на одне з перших місць за долею наукомісткої продукції в експорті країни (більше ¼). Промислове виробництво країни високо спеціалізоване – її доля в світовому ринку машин для виробництва паперу і паперової маси, лісозаготовчих машин, кранів і підйомного обладнання, мобільних телефонів коливається в діапазоні 37 – 45%. Фінляндія займає 1 місце в світі за виробництвом криголамів, суден-лайнерів, обладнання для целюлозно-паперової промисловості. У Хельсінкі розміщується найбільший в Європі завод по виробництву порцелянової продукції.

Фінські компанії «Нокіа» займає 24 місце, а «Стура Енсо» (лісопромислове виробництво) – 31 місце серед найкрупніших компаній в світі. «Нокіа» виробляє продукцію в 10 країнах, а здійснює продаж у 130 країнах. На початку 1990-х рр. була на межі поглинання швецькою «Ерікссон», але вистояла завдяки притоку іноземного капіталу.

Головною особливістю с/г є його зв’язок з лісовою промисловістю. Головним його напрямком є молочне тваринництво. Під с/г угіддя використовується лише 8% території країни. Ферми є переважно дрібними – мають до 10 га ріллі, ¾ їх площ займають ліси. У 2005 р. в країні зібрано 743 тис. т. картоплі, 1 181 тис. т. цукрового буряку, 801 тис. т. пшениці, 2 103 тис. т. ячменю. Поголів’я ВРХ склало 959 тис., свиней – 1 401 тис.

18% енергії виробляється на атомних станціях. Атомна станція (два реактори) збудована СРСР в Ловіісе (поблизу Хельсінкі). Інші два реактори збудовані шведами. Фінляндія єдина країна Північної Європи, що збирається продовжувати розвивати атомну енергетику. Зокрема, прийняте рішення про будівництво 5-го («Олкілуото») і 6-го реакторів. Коефіцієнт використання реакторів – 94% (самий високий в світі). Половина енергії виробляється на ТЕЦ. 21% - на екологічно чистих джерелах енергії (не ГЕС). Газ надходить трубопроводом з Росії. Звідтіля ж надходить і сира нафта. Восени 2009 р. уряд Фінляндії дав згоду на проходження у своїх територіальних водах Балтійського моря газопроводу «Північний потік». Натомість, Росія ще на декілька років дозволила вивіз лісного кругляку до Фінляндії з Карелії і Мурманської області.

Довжина залізничної мережі – 7,8 тис. км. Фінські залізниці мають широку колію (наслідок входження до Російської імперії як Великого князівства).

Зовнішній торговий баланс активний. Основні торгові партнери: по експорту – РФ (11), Швеція (10,8), ФРН (10,6), ВБ (7), США (6), по імпорту – ФРН (14,9), РФ (13,9), Швеція (11), ВБ (4,5), Франція (3,6).

24.Сучасна Норвегія виникла у 1905 р., коли стортинг 7 червня розірвав унію з Швецією. Нині її територія 323,8 тис. кв. км, населення – 4,6 млн. осіб (2006 р.). Державним святом є День Конституції 17 травня (з 1814 р.). Країна володіє архіпелагом Шпіцберген, о. Медвежий у Північному Льодовитому океані, островами Ян-Майен і Буве (у північній і південній Атлантиці відповідно).

Бл. третини території країни розташовано на північ від Полярного кола. Норвегія омивається водами Баренцова, Норвезького і Північного морів. Вони винятково продуктивні на рибні ресурси – тріску, маркеля, окуня. До півдня країни примикає затока Скагеррак. Вздовж всього узбережжя країни протікає Гольфстрім. Узбережжя зрізане фіордами. Поблизу узбережжя величезна кількість островів і шхерів. В давнину морський шлях між узбережжям і шхерами отримав назву «Шлях на північ» (Norg verg), від чого пізніше виникла назва Норвегії. За винятком 40 – 50 км. низовинної смуги вздовж узбережжя, території країни знаходиться на рівні понад 500 м. над рівнем моря. Через всю територію країни тягнуться Скандинавські гори – широке нагір’я, найвищою вершиною якого є гора Галхьопіген (2470 м.). Для країни характерний помірний морський клімат, на Крайній Півночі він субарктичний. Завдяки Гольфстріму узбережжя країни залишається вільним від льоду навіть зимою. Річна мережа є надзвичайно густою. Річки переважно гірські, багатоводні, але короткі. Вони є джерелом гідроенергії. В Норвегії нараховується понад 200 тис. озер. Найбільшим з них є Мьєса – 369 кв. км. Понад чверть території країни займають ліси.

У країні багаті родовища кольорових металів, граніту, мармуру. Норвегія є світовим виробником феромарганцю (бл. 10% світового виробництва), міді, цинку, алюмінію (бл. 6%), магнію (20%), ванадію, кобальту, ільменіту (25%). Запаси нафти – бл. 1,5 млрд. т., що перевищує половину всіх запасів Європи, природного газу – понад 1,5 трлн. м³, що складає понад чверть всіх європейських запасів.

Густота населення на кв. км – 15,2 чол. Майже половина населення зосереджена в столиці та її околицях – Естланді. Тривалість життя в країні – 79,5 років. 97% населення складають норвежці. В країні також проживають саами (бл. 20 тис.), квени (норвезькі фіни), датчани і шведи. Існують дві офіційно визнані літературні форми норвезької мови – букмол і ландсмол. На букмолі видається 90% всієї друкованої продукції і ведеться викладання у 80% шкіл. Офіційною релігією є лютеранство, яке сповідує понад 90% населення.

Норвегія – конституційна монархія. Главою держави є король. Королівською є династія Шлезвіг-Гольштейн-Зогденбург-Глюксбург. На престолі її з 1991 р. представляє Харальд V. Згідно чинної Конституції (1814 р. з наступними поправками) престол передається за прямою лінією незалежно від статі. При народженні Принцеси або Принца, що має право успадкувати Норвезьку Корону, її або його ім’я і дата народження повідомляються стортингу і заноситься до його протоколу. За відсутності прямих спадкоємців король повинен запропонувати стортингу свого наступника. Якщо парламент цю пропозицію не приймає, то йому належить право зробити вибір. Монарх призначає і зміщує прем’єр-міністра, затверджує закони, призначає суддів Верховного суду та всіх інших судів, оголошує війну й укладає мир, є верховним головнокомандувачем і главою державної церкви. Король призначає Державну раду в складі не менше 8 членів. До неї обов’язково має входити прем’єр-міністр. Державна рада перебирає на себе функції управління країною у випадку поїздок у межах держави. У разі неповноліття короля стортинг обирає йому регентів.

Законодавчу владу здійснює стортинг (165 депутатів), що обирається за пропорційною системою на 4 роки. Виборче право надане всім громадянам, які досягли 18 рр. і прожили в країні не менше 5. На першій сесії стортинга депутати обирають зі свого складу чверть депутатів, що утворюють лагтинг – вищий дорадчий орган; інші формують одельстинг. Законопроекти повинні обговорюватися і виноситися обома палатами порізно, але в разі виникнення розбіжностей для схвалення законопроекту необхідно зібрати більшість в 2/3 на сумісному засіданні палат. Лагтинг може засідати спільно з Верховним судом для обговорення процедур імпічменту щодо будь-якого урядовця, що здійснюється одельстингом. Для схвалення поправок до Конституції потрібна підтримка більшості 2/3 голосів на двох послідовних засіданнях стортингу. Виконавча влада формально належить монарху, фактично – прем’єр-міністру, який очолює уряд, сформований більшістю в парламенті.

В адміністративному відношенні країна поділяється на 20 фюльке. До їх числа входять і найбільші міста – Осло і Берген. Керує тут фюлькесман. При ньому діє фюлькестинг, що формується з голів сільських і міських комун. Останні функціонують на основі самоуправління. У 1969 р. був організований Союз норвезьких саамів, а в 1989 р. обрали парламентську асамблею цього народу – Саметинг. Окремим фюлькесманом управляється архіпелаг Шпіцберген.

Особливістю внутрішньополітичного розвитку Норвегії є встановлення своєрідного балансу між соціальними і політичними силами країни. Характерна раніше для країни двополюсна партійна система нині перебуває у стадії трансформації. Ліво-центристські сили представлені Норвезькою робітничою партією, Соціалістичною народною партією і Партією Центру. На парламентських виборах 2005 р. вони отримали підтримку відповідно 32,7, 8,8 і 6,5% голосів виборців і склали правлячу коаліцію на чолі з прем’єр-міністром Йєнсом Столтенбергом. На іншому полюсі знаходяться право-центристські партії – Хейре (консервативна), Християнсько-народна і Венстре (ліберальна). На виборах 2005 р. їх підтримали відповідно 14,1, 6,8 і 5,9% виборців. В їх протистояння активно втручається популістська Прогресивна партія, з якою відмовляються співпрацювати і ліві, і праві партії. У 2005 р. її підтримало 22,1% виборців. Уряди країни проводили у післявоєнний період політику «соціального партнерства», в якій важливе місце належить профспілкам і діловим колам, зокрема Центральному об’єднанню профспілок та Конфедерації норвезьких підприємців.

Норвегія завжди брала активну участь у міжн. житті. Норвежець Трюгве Лі став першим (1946 – 1953 рр.) генеральним секретарем ООН. Норвезька дипломатія відігравала важливу посередницьку роль в урегулюванні конфліктів між ЧОВП та Ізраїлем, в Гондурасі й Шри Ланці. Країна є членом Північної ради і входить до Скандинавського митного союзу. 1962 р. уряд Норвегії звернувся з проханням про приєднання до європейського Загального ринку і в 1972 р. погодився з умовами вступу. Але на рефендумі більшість населення висловилася проти; теж саме повторилося і на референдумі 1994 р., коли ставилося питання про приєднання до ЄС. Натомість, в 1973 р. з ЄС була підписана угода про вільну торгівлю промисловими товарами, а в 1994 р. – угоду про Європейський економічний простір. Норвегія є членом НАТО. У 2003 р. країна скерувала війська до Іраку в складі очолюваної США коаліції. В цілому, панівний раніше «атлантичний» напрям зовнішньої політики дещо втратив своє значення. Норвезька політика («базова» і «атомна») передбачала відмову від розміщення на території країни іноземних військ і ядерної зброї нині знята з політичних планів владою. Значення норвезької інфраструктури для американської стратегії і НАТО частково скоротилося. Але свою роль «особливі» норвезько-амер. відносини зберігають. Не дарма в США вважають, що Норвегія – «стратегічний союзник» і «північний форпост» Вашингтона.

Чисельність норвезької армії складає 27 тис., військові витрати – 2,1% від ВВП. Норвегія є розвиненою постіндустріальною країною, володіє значними природними ресурсами, висококваліфікованою робочою силою, передовими технологіями і новітніми методами організації виробництва. Для бюджету країни характерний профіцит. Значним є державний сектор, що в роки правління лівих центристів розглядалося елементом скандинавської моделі «держави загального благополуччя». Економіка країни поділена на дві частини: континентальну і шельфову. Континентальна представлена традиційними галузями, а шельфова нафтовою і газовою.

Перше норвезьке нафтове родовище було відкрите у 1969 р. в районі Екофіск в норвезькій частині Північного моря. З середини 1990-х рр. країна постійно входить у трійку світових лідерів за експортом нафти. Країна забезпечує потреби Західної Європи в газі і нафті на 20%. Найкрупнішим газовим родовищем країни є Троль. Крім шельфу Північного моря, значні запаси нафти і природного газу є Баренцовому морі. Однак 150 тис. кв. км його шельфу («сіра зона») є спірною з Росією. Країна щороку добуває понад 100 млрд. м³ природного газу і понад 150 млн. т. нафти. За постачаннями скрапленого природного газу Норвегія поступається Катару, Індонезії, Алжиру. За експортом нафти поступається лише Саудівській Аравії і Росії. Після припинення Газпромом у січні 2009 р. постачання газу до Європи, частка норвезького газу на ринку Європи істотно зросла.

Добре розвинене машинобудування, зокрема виготовлення обладнання для нафтової і нафтопереробної промисловості, нафтових платформ. У країні збудована найбільша в світі нафтова платформа, призначена для добутку нафти з морського шельфу. Норвегія, крім видобутку нафти і газу, спеціалізується на рибальстві і аквакультурі (вирощування риби на рибних фермах; вирощується особливо цінна риба – лосось і сьомга), морських перевезеннях, кольоровій металургії, хімії, суднобудуванні, гідроенергетиці, інформаційних послугах. Норвезька компанія «Норск гідро» володіє алюмінієвим комбінатом «Сундваль», який є найкрупнішим алюмінієвим заводом в Європі. Нафтогазова промисловість, рибальство, судноплавство мають експортно-орієнтований характер. 90% виловленої риби і 90% добутої нафти йде на експорт, а торговий флот країни є одним з найкрупніших в світі (4 місце в світі за тоннажем; 4% від світових вантажних перевезень). Від його роботи країна отримує 1/5 частину своїх валютних доходів. Половину виловленої риби переробляють на кісткову муку і риб’ячий жир. Останнім часом динамічно розвивається електронне виробництво. Національним лідером тут є компанія «Норск дата», що виробляє комп’ютери. Останнім часом норвезький уряд реалізує програму переведення підприємств з крупних міст до північних районів, що є важливим напрямом регіональної політики.

Державний сектор складає 14% (один з найвищих в Європі). Держава з 1922 р. зберігає монополію на торгівлю алкогольною продукцією. Державна компанія «Петерс» керує державними долями у всіх нафтових компаніях, контролює процес збуту нафти і газу, здійснює відрахування на користь держави. Провідна нафтодобувна компанія «Статойл» також належить державі. Вона займає 88 місце серед найбільших корпорацій світу і виробляє 60% норвезького газу і нафти. Крім власних компаній, видобуванням займаються «Шелл», «Шеврон Тексако», Рургаз, «Газ де Франс» та ін. У країні за рахунок відрахувань від продажу нафти і газу створений Пенсійний фонд (понад 400 млрд. $), що має на меті компенсувати майбутнім поколінням втрати від вичерпання нафтових і газових родовищ, а країну перетворити в державу-рантьє на зразок Швейцарії чи Ліхтенштейну. Цей фонд перевищує за обсягом найбільший в світі Пенсійний фонд США.

Норвегія займає 1 місце в світі за виробництвом гідроенергії на душу населення. Інша частина енергії виробляється на ГЕС і альтернативних джерелах. Норвегія не має зовнішньої заборгованості. У с/г виробництві найбільш розвиненим є тваринництво. С\г субсидіюється державою, тому не може витримати конкуренцію з боку інших держав. Під сг угіддя відведено лише 3% території країни. Рівень самозабезпечення країни власними сільгосппродуктами складає бл. 50%. Країна імпортує цілий ряд с/г продуктів, в т. ч. пшеницю. У 2005 р. в країні зібрано 386 тис. т. пшениці, 592 тис. т. ячменю. Поголів’я ВРХ склало 933 тис., свиней – 100 тис.

Основний транспорт в країні – морський (понад 80% зовнішнього товаропотоку). Велику роль у транспорті відіграє каботажне плавання. Є понад 200 поромних маршрутів. Більше половини залізниць електрифіковані. Гілка до Нарвіка належить шведській компанії, оскільки цією дорогою вивозиться шведська залізна руда на експорт. Головна автомагістраль Осло – Берген зимою протягом 4 – 6 місяців закрита для руху. Країна має розвинену мережу трубопроводів: 22 сполучають шельф і материк, 6 – країну з Європою, в т. ч. 1 з Великою Британією. Національні парки займають 10% території країни.

Зовнішній торговий баланс активний. Основні торгові партнери: по експорту – ВБ (25), ФРН (13), США (7), Швеція (6,5), Данія (4), по імпорту – Швеція (14), ФРН (13), Данія (7), КНР (6), США (5).

25. Данія як держава виникла ще в ІХ ст. Внаслідок Версальського мирного договору і проведення плебісциту в Шлезвігу північна його частина відійшла до Данії. Після Другої світової війни незалежність від Данії отримала Ісландія. З того часу кордони королівства не змінювалися. Нині його територія складає 43,4 тис. кв. км, на яких проживає 5,4 млн. осіб (2006 р.). Державними святами є День народження королеви (16 квітня 1940 р.) і

День Конституції (з 5 червня 1849 р.).

На заході Данія омивається водами Північного моря, на півночі – затокою Скагеррак, на сході – протоками Каттегат і Ересунн, на південному сході – Балтійським морем. Данія складається з 406 островів. До найбільших з них відносяться Зеландія, Фюн, Лоллан, Борнхольм. Країна являє собою рівнину висотою 30 – 50 м. над рівнем моря. З 1972 р. в датському секторі Північного моря почали добувати нафту, з 1984 р. – природний газ, які повністю задовольняють країни у цьому виді палива. Після відкриття нафтових родовищ Данія перетворилася з імпортера в експортера нафти, але запасів вистачить приблизно на 15–20 років. Нафта добувається на 42 платформах у Північному морі. Є запаси бурого вугілля і торфу, а в Гренландії – кам’яного вугілля. На цьому ж острові виявлені поклади нафти, залізної руди, золота, уранових і цинкових руд, рідкоземельних металів – торію і молібдену. Але промисловий видобуток стосується поки що лише цинку, свинцю і золота.

На о. Борнхольм видобувається каолін і граніт. Води країни багаті рибними ресурсами. Запаси гідроенергії незначні, родовища торфу і бурого вугілля мають місцеве значення. Грунти – підзолисті й бурі – сильно окультурені. Клімат помірний океанічний. Густа сітка малих річок підживлюється за рахунок дощових вод. Найдовша річка країни – Гудено. Необхідність випасання худоби спричинило винищення лісів. З середини ХІХ ст. ліси відновлюються за рахунок висаджування ялин. Традиційно ж датські ліси були листяними (бук, дуб). Людська діяльність призвела до цілковитого зникнення бобрів, зменшення чисельності оленів і косуль. Останній вовк був вбитий у 1813 р.

До складу Данії входить найбільший в світі острів Гренландія, розташований у Північному Льодовитому океані. Його територія складає 2176 тис. кв. км. Адміністративним центром острова є Нуук.

Датчани складають 98% населення країни. У Данії також проживають фарерці, гренландці, німці, турки, перси, сомалійці. Густота населення на кв. км – 127 чол. Майже половина населення зосереджена в столиці та її околицях. Тривалість життя – 77,8 років. Державною релігією є лютеранство, яке сповідує 95% населення. Всі сплачують релігійний податок, крім тих, хто офіційно відмовився. Останніх мало. По відношенню до лютеранства є 4 основних моменти – хрещення, конфірмація (вінчання), вступ до шлюбу, похорони. У країні 2% мусульман.

Населення Фарерських островів налічує 47 тис. Тут функціонує дві офіційних мови – датська і Фарерські, основною релігією є лютеранство. Острови з 1948 р. користуються внутрішньою автономією. Населення Гренландії складає 56 тис., з яких 45 тис. – гренландці-інуїти. На острові користуються двома офіційними мовами – гренландською і датською. За Конституцією 1953 р. острів отримав статус заморського амта, а в 1979 р. проголошений самоврядною територією в складі Датського королівства.

Датчани – методичні, пунктуальні, зважені й демократичні. Лояльно ставляться до англійців, навіть витівки футбольних фанатів зустрічають з розумінням. Недолюблюють шведів, називають їх «північними німцями». Якщо хтось впаде на вулиці п’яний, датчанин подумає, що то «напевно швед». Останнім часом датчани намагаються полюбити німців, але це поки що погано вдається. Вони продовжують підозрювати сусідів у намаганні захопити Європу і купити Ютландію. Натомість, німці люблять Данію за пляжі і море, а шведи за можливість безмитно купити пиво. Оскільки ціни на товари, особливо предмети розкошу, у Німеччині суттєво нижчі, тому для датчан збудована ціла мережа супермаркетів на південному кордоні Ютландії і Німеччини. У пенсіонерів Данії надзвичайно популярними є одноденні шоп-тури до Німеччини. Кінцевою метою них є завезення до Данії засобом контрабанди різних товарів, особливо спиртного і цигарок. Цигарки запихають під одяг, а спиртне наливають у термоси, призначені ніби то для кави.

Датчани надзвичайно люблять свою країну і вважають її ключовою у Північній Європі. В їх уявленні Скандинавія – це миска з рисовим пудингом, а Данія в цій мисці – золота ямка в середині, наповнена розтопленим маслом. Жителі країни є надзвичайними патріотами. У кожному сільському будиночку в садочку є флагшток для підняття державного прапора. Міські жителі орендують земельні ділянки, щоб встановити там флагшток. На холодильниках датчани прикріплюють магнітиком список дат, коли потрібно піднімати прапор. Датські футбольні фанати першими в Європі почали розмальовувати свої обличчя кольорами національного прапора. Жителі Данії надзвичайно законослухняні. Ув’язнені ведуть нормальне життя і навіть можуть керувати своїм бізнесом по телефону чи засобом листування.

У датчан є загостреними відчуття товариства, святкового настрою і повного задоволення. В ідеалі житель Данії не уявляє себе поза межами сім’ї чи компанії друзів, не схильний привертати увагу до своїх успіхів, віддає перевагу пошуку консенсусу чи компромісу, не переносить мовчки недоліки, не любить, коли запізнюються, дуже дорожить своєю професією. Датчани роззуваються при вході до будинку, майже ніколи не носять взуття на високих каблуках, при зустрічі віддають перевагу рукостисканню, інколи обіймам, але без поцілунків. Оскільки датське телебачення відстає у своєму розвитку, порівняно з ТБ Швеції чи Німеччини, то жителі північного сходу та півдня віддають перевагу перегляду телевізійних програм сусідніх країн і в зв’язку з цим володіють відповідно шведською і німецькою мовами.

Датчани бережливо ставляться до екології, але разом з тим жінки зимою носять шуби, пояснюючи, що таким чином вони підтримують традиційні промисли народів Гренландії. Ненатуральна їжа та цукор вважаються ворогами здоров’я. Багато уваги приділяється розвитку масового спорту. У кожному місті є спортзал, футбольне поле, басейн. Датчани дуже скрупульозно сортують відходи з метою їх переробки. Для міст притаманний колективне (поквартальне) опалення і підігрів води. З особливою прискіпливістю жителі Данії відносяться до утеплення будинків. Охоче вступають до шлюбу, але показники розлучень високі. Данія – перша країна в Європі, де були дозволені шлюби між гомосексуалістами. Значне число дітей в Данії народжується поза шлюбом. В зв’язку з високим ступенем залучення жінок до трудових відносин у країні створена розгалужена мережа ясел, дитячих садочків і дитячих центрів, де доглядають дітей віком від 5 років.

Жителі Данії віддають перевагу відпочинку всередині країни. Також пріоритетним місцем для відпочинку є сільська місцевість у Швеції, зокрема на півострові Скольмо, який колись входив до складу Датського королівства. Полюбляють відвідувати кафе, де п’ють каву, грають у нарди та читають газети. Улюбленим напоєм є шнапс, який виготовляють з картоплі. Основна трапеза відбувається між 6 і 7 годинами дня. Подається традиційне блюдо – «палаюча любов» - картопляне пюре з хрусткими шматочками бекону, підсмаженого на власному жирі. Популярним у споживанні є оселедець – настільки, що молоду симпатичну дамочку запросто можуть назвати «оселедчиком». У гостях не можна пропускати тости і обов’язково потрібно хвалити всі блюда, що подаються на стіл. Улюбленими святами жителів Данії є Різдво та День святого Ханса (найдовший день в році), коли датчани збирають паливо для вогнищ.

На весь відомі датські архітектори. Йорн Утсон спроектував знаменитий Сіднейський оперний театр, датські архітектори допомагали перебудовувати Берлін. Світову славу здобула скульптура Русалочки, створена за мотивами казки Г.Х. Андерсена – найбільш відомого датського письменника. Творцем екзистенціоналізму став інший знаменитий датчанин – К’єркрегор.

Податки у Данії складають бл. 50% і є одними з найвищих у Європі. Однією з найбільших на континенті є допомога по безробіттю. Місцеві бізнесмени почувають себе в такій ситуації далеко некомфортно. Взагалі бізнес розвивається в межах системи гільдій. Змінити лампочку може лише електрик, який, крім всього іншого, вивчив ще й історію лампочки. За безробітного турбується відповідна профспілка залежно від його кваліфікації.

Данія є конституційною монархією. Конституція, схвалена 1849 р., корегувалася у 1915 і 1953 рр., коли був створений однопалатний парламент і жінкам було дозволено ставати главою держави. Адміністративно країна поділяється на 14 амтів.

Глава держави – король, що здійснює законодавчу владу разом з парламентом, а виконавчу разом з урядом. Іноземці жартома називають Данію «велосипедною монархією». Нині монархом є королева Маргрет ІІ (з 1972 р.). Датчани називають її люб’язно Дейзі – Маргаритка. Це жінка високого зросту, надзвичайно талановита. Вона виступає як дизайнер костюмів на телебаченні, малює декорації для балетних постановок, є лінгвістом і художником. Зокрема, королева переклала датською мовою роман Сімони де Бовуар «Друга стать» і прикрасила своїми ілюстраціями подарункове видання «Володар перснів» Дж. Толк’єна. На її думку, єдиним її недоліком є куріння. Але за це датчани ще більше люблять свою королеву.

Вищим законодавчим органом є фолькетинг – однопалатний парламент, 179 депутатів якого (включаючи 2 від Фарерських островів і 2 від Гренландії) обираються терміном на 4 роки за пропорційною системою. 135 депутатів обираються в 23 виборчих округах, 40 за партійними списками залежно від результатів голосування за політичні партії. Для політичний партій прохідний бар’єр достатньо низький – 2%. Останні парламентські вибори мали місце у листопаді 2007 р. Незначну перевагу в парламенті отримала Ліберальна партія (Венстре) – 46 мандатів. Партія існує ще з 1870 р., відображає інтереси крупних і середніх землевласників, частини промислових підприємців. Соціал-демократична партія, що існує з 1971 р. і об’єднує робітників, службовців, дрібних власників, має в парламенті 45 мандатів. Третя місце за результатами виборів посіла Датська народна партія (25 мандатів) – партія правого спрямування, що виступає проти державного регулювання економіки і обмеження свободи підприємництва. 23 і 18 мандатів набрали відповідно Соціалістична народна партія і Консервативна народна партія. Внаслідок значного числа партій, що проходять до парламенту, уряди в країні завжди коаліційні, а як результат значного числа партій лівого і лівоцентристського спрямування в уряді завжди присутні соціалісти. Хрестоматійним вже став вислів, що датчани працюють по-чорному, їдять зелене, а голосують за червоних. Політичні орієнтири жителів країни достатньо аморфні, а самі вони вважають, що від перемоги тієї чи іншої партії мало що зміниться. Так, не так давно до парламенту був обраний професійний комік Якоб Хаугорд від партії «Ледарі», де він був єдиним членом. До його передвиборчих обіцянок було включене забезпечення велосипедів попутним вітром.

Дві опори економіки країни – машинобудування і АПК. Регіон Копенгаген спеціалізується на біотехнологіях. Добре розвинені суднобудування, виробництво с/г техніки, харчова промисловість. Країна спеціалізується на випуску електроніки медичного призначення, інструментах, засобах телевізійного зв’язку.

2/3 продукції країни йде на експорт, половина – до країн ЄС. Данія продовжує залишатися самим крупним експортером свинини в світі. Вона вийшла на 6 місце за обсягом її виробництва. Доля експорту у виробництві вершкового масла, сиру, м’яса перевищує 4/5. Компанія «Карлсберг» має філії у 40 країнах світу, а 88% пива, що нею виробляється, експортується. В цілому Данія експортує понад 250 млн. л. щорічно. Ця компанія має дві мережі заводів «Карлсберг» і «Туборг». Пиво для країни має таке ж значення як нафта для Техасу. Є маса місцевих пивоварень, які мають своїх прихильників. Слабоалкогольні сорти пива датчани називають «пивом для баб». На свята у країні випускають особливі сорти пива – «День П» (на Великодень), «Сніжне пиво» (коли випаде перший сніг). Датська «Ново Нордіск» є світовим лідером у виробництві інсуліну (50% світового виробництва) і промислових ензимів (ферментів). Виробництво інсуліну тісно пов’язане з розвитком свинарства. Цей само концерн виробляє ліки і геннозмінні продукти. Країна займає провідні позиції в області біотехнології і фармацевтики. Датська компанія «Х. Лундбек» є найкрупнішим в світі виробником препаратів для лікування захворювань центральної нервової системи і знеболюючих засобів. Датська фірма «Хальдор Топсе», на яку припадає 25% світового виробництва сірчаної кислоти, розробила технологію безвідходного виробництва сірчаної кислоти. Датський виробник слухових апаратів «Джейн Ресаунд» утримує 25% світового ринку. Крупним виробником дитячих іграшок є компанія «Лего». В країні створений євро регіон Ересунн, що виник внаслідок уведення в експлуатацію моста через протоку. Він об’єднав датську Зеландію і шведську Сконе. За обсягами інвестицій він займає третє місце після Лондонського і Паризького регіонів.

Данія займає 1 місце серед країн – членів ЄС за обсягом виробництва продуктів харчування на душу населення. Частина датських фермерів спеціалізується на на екологічно чистому с/г. Фермери країни не вирощують генно-модифікованих культур. В зв’язку зі зменшенням шкідливого навантаження на грунт у Данії, так само як і в Швеції та Фінляндії, зменшуються показники внесення мінеральних добрив. У 2005 р. в країні зібрано 1 576 тис. т. картоплі, 2 763 тис. т. цукрового буряку, 4 887 тис. т. пшениці, 3 797 тис. т. ячменю. Поголів’я ВРХ склало 1 544 тис., свиней – 13 466 тис. Таким чином, у країні свиней у 2,5 рази більше ніж людей, але ніде в селах ви не побачите, щоб вони були на виду. Під с/г угіддями знаходиться 65,5% території країни. Один датський фермер забезпечує продуктами харчування понад 100 осіб.

Датський експорт м’ясних продуктів в сім разів перевищує середній для 15 країн ЄС показник, а риби і морепродуктів – у 12 разів. Розвивають аквакультуру – вирощують форель і морського вугра. Датський бекон виробляється майже виключно для експорту і поділяється на «англійський» - більше м’яса, менше жиру та «ірландський» - навпаки.

Датська компанія «Ден данске банк» (фінанси) займає 35 місце серед найбільших корпорацій світу. Більшу частину енергії отримують на ТЕЦ. Тут поряд з традиційним паливом використовуються біомаса, солома, дерев’яна стружка. Так само, як і в Швеції та Фінляндії, використовується біогаз – суміш метану, вуглекислого газу, сірководню, що отримують зі сміття. Динамічно розвивається вітряна енергетика (12%) – на шельфі в зв’язку з тим, що джерел гідроенергії практично не має. Данія є одним з лідерів по розвитку цього напряму енергетики. Біля о. Лоланд знаходиться найбільша в світі вітряна електростанція, на якій встановлено 72 вітряки. Датські фірми виробляють 38% всіх вітряних турбін в світі. Всього «зелені» джерела енергії дають 20%. Такого показника ЄС планує досягти у 2020 р.

Копенгагенський аеропорт «Каструп» є одним з найбільш жвавих у Європі. Для країни характерна ефективна система автотранспорту. Відсутність автопромисловості і високі ціни на авто сприяють розвитку велосипедного транспорту. У Копенгагені велосипед можна взяти на прокат на спеціальних стоянках. Бажаючий опускає гроші в автомат, який розблоковує велосипед. Діставшись мети подорожі вело залишають на іншій стоянці. Як правило, водії авто поступаються дорогою велосипедистам, а останні пішоходам. В таксі розраховуються за лічильником, але якщо запропонувати таксисту гроші на чарочку, він не відмовиться. В країні нараховується 60 місцевих поромних переправ, які з’єднують острови країни. Нещодавно між островами Зеландія і Фюн поромна переправа була замінена на найдовший в Європі підвісний міст – 4 милі. Переїзд по мосту займає всього 10 хв., але інколи потрібно чекати до 50 хв. в черзі, щоб купити білет для проїзду по мосту.

Незначна більшість населення країни на референдумі висловилася проти приєднання до зони євро.

Зовнішній торговий баланс активний. Основні торгові партнери: по експорту – ФРН (17), Швеція (13), ВБ (8,8), США (6,6), Норвегія (5,3), по імпорту – ФРН (21), Швеція (14), Нідерланди (7), ВБ (6), Норвегія (4,5).