40. Демократична Республіка Конго

Загальні відомості. Офіційна назва — Демократич­на Республіка Конго. Столиця — Кіншаса (понад 5 млн осіб). S= — 2,3 млн км² (12-те місце у світі). Насе­лення — понад 55 млн осіб (23-тє місце). Державна мова — французька. Грошова одиниця — франк Конго.

Географічне положення. Країна знаходиться майже в самому центрі Африки в басейні річки Конго, звідси й її назва. Має дуже вузький вихід до узбережжя Ат­лантичного океану (37 км). На заході межує з Конго (Браззавіль), на півночі — з Центрально-Африканською Республікою, на північному сході — з Суданом, на сході — з Угандою, Руандою, Бурунді, Танзанією та Замбією, на півдні — з Анголою. Різні частини цієї великої за площею держави мають різну оцінку власного геогра­фічного положення.

Історія виникнення та розвитку. В доколоніальні часи середньовіччя на території нинішньої держави ДРК іс­нувало декілька африканських держав (Конго, Куба, Луба, Лундос, Каконго). Наприкінці XVI ст. на узбе­режжі останньої держави з'явилися португальці. З того часу різні європейські держави намагалися заволодіти цими землями. Врешті-решт територією Конго заволо­діла Бельгія і з початку XX ст. до 1960 р. вона була бель­гійською колонією. У 1960 р. було проголошено неза­лежність, після чого відбулися громадянська війна та військовий переворот. З приходом до влади Мобуту від­булося зміцнення центральної влади. З 1971 р. країну перейменовано на Заїр. Більш як 30-річне одноосібне правління Мобуту закінчилося черговою війною та пе­ремогою опозиції. Країні було повернуто (1997 р.) її ко­лишню назву.

Державний устрій і форма правління. ДРК — уні­тарна держава, президентська республіка. Глава держа­ви та уряду — президент. Законодавча влада належить парламенту. Його утворюють 300 депутатів. Країна по­ділена на 11 регіонів.

Природні умови та ресурси. Рельєф більшої части­ни Конго рівнинно-височинний (долина річки Конго та її численних проток). На сході знаходяться гори з дію­чими вулканами. Найвища точка — гора Маргарита (5109 м). Клімат у країні екваторіальний і субеквато­ріальний з середньомісячними температурами впро­довж року від +22 °С до +28 °С. В екваторіальному поясі випадає 2500 мм дощів на рік, у субекваторіальному — понад 1000. У цьому поясі існують сухий і вологий пе­ріоди. В екваторіальному поясі дощі йдуть цілий рік.

Центральна екваторіальна частина країни вкрита густими, здебільшого заболоченими лісами. На півночі та півдні країни, де опадів випадає менше, переважа­ють сухі рідколісся. Гори вкриті густими лісами з до­волі багатим рослинним і тваринним світом, особливо відомі гірські горили.

Конго є однією з найбагатших на водні ресурси дер­жав світу. Тут протікає друга повноводна річка плане­ти Конго. Вона має безліч великих і малих приток. Східна частина країни прилягає до одного з найбільших і найглибших озер світу — Танганьїка.

ДРК має значний природно-ресурсним потенціал. Виділяються мінеральні ресурси: енергоносії та руди чорних і кольорових металів. До перших належать нафта, природний газ, кам'яне вугілля та горючі сланці, до других — поклади залізної і марганцевої руди. За за­пасами руд таких стратегічних металів, як тантал і ніобій, Конго посідає перше місце у світі. В країні зна­ходиться відомий "мідний пояс". Є тут також поклади бокситів, цинку, нікелю, свинцю, кобальту, вольфраму та молібдену, берилію та кадмію. Не менш вагомі запаси алмазів, золота, срібла, урану, радію, германію, а також калійних солей, азбесту, графіту, сірки та ін.

Населення. Середня густота населення невелика та ледь перевищує 24 особи на 1 км². Найменш заселені центральні та гірські райони, найбільше — західні. Народжуваність і природний приріст населення нале­жать до найвищих на планеті, відповідно — 46,5 %о та 31,5 %о. Частка міського населення все ще незначна (30 %), але продовжує стрімко зростати. Етнічний склад населення ще більш строкатий, ніж у Нігерії. Жоден народ не перевищує 18 % від загальної чисельності на­селення. Так само строкатим є і релігійний склад жи­телів країни. Близько 50 % католики, 20 % — протес­танти, 20 % — прихильники традиційних африкансь­ких вірувань. Є також африканські християни та му­сульмани.

Господарство. Основою економіки країни є сільське господарство та галузі промисловості, які переробляють його продукцію. Тут зайнято понад 80 % економічно активного населення. Переважає вирощування продо­вольчих культур, які населення споживає в їжу (батат, ямс, маніок, кукурудза, таро, рис). Вирощують і товарні експортні культури — арахіс, каву, какао, банани, ба­вовник, олійну пальму, цукрову тростину, чай. Тварин­ництво відіграє допоміжну роль. Розвинуте рибальство. Рибу виловлюють у річках та на узбережжі океану. Для Конго характерна інтенсивна заготівля цінних порід де­рев, збирання кори хінного дерева та соку гевеї.

Серед галузей індустрії переважає гірничодобувна, зокрема видобування нафти та кам'яного вугілля. Міжна­родне значення має експлуатація родовищ золота, срібла, алмазів, мідної руди, кобальту, цинку, кадмію. На цій базі швидкими темпами розвиваються нафтоперероб­на та нафтохімічна галузі, а також кольорова металургія. Останнім часом з'явилися машинобудівні підприємства. Традиційний розвиток мають підприємства легкої про­мисловості, насамперед текстильні фабрики, деревооб­робні та харчові виробництва.

Транспортне забезпечення держави все ще недо­статнє. Довжина залізниць — понад б тис. км, авто­шляхів — 150 тис. км (це також ґрунтові дороги, яких більшість). У гирлі Конго знаходиться головний мор­ський і річковий порт країни — Матаді. Конго та її при­токи, хоча й є дуже повноводними, але на них чимало порогів, які утруднюють судноплавство. Розвивається трубопровідний транспорт. У ДРК п'ять міжн. аеропортів, найбільший з яких — у столиці.

Культура та соціальний розвиток. У Конго відсутні давні поселення та сліди доісторичних цивілізацій. У списку ЮНЕСКО знаходиться 5 об'єктів і всі вони є національними природними парками.

Обов'язковою є 6-річна освіта. Письменних — близь­ко 75 %. На 100 тис. осіб населення припадає трохи біль­ше 180 студентів. Погана ситуація у галузі охорони здо­ров'я. Вражає кількість потенційних пацієнтів, яка при­падає на одного лікаря (24 тис. осіб). Таке не часто зустрі­неш навіть у Африці. Дуже висока смертність дітей до одного року, яка в окремих регіонах становить майже 100 %о. Конго належить і до країн з найнижчими у світі показниками середньої тривалості життя її громадян. Для чоловіків середній вік дорівнює 47 рокам, для жінок — 52. У Конго один із найвищих у світі показників за­хворюваності на СНІД. Поширена також сонна хвороба, яка розноситься знаменитою мухою цеце.

Україна не має постійних економічних зв'язків із ДРК. До головних зовн-екон. партнерів останньої належать, крім колишньої метрополії Бель­гії, також США, Франція та Німеччина.

Демократи́ческая Респу́блика Ко́нго, с 1971 по 1997 Заи́р, с 1960 по 1964 — Респу́блика Ко́нго — государство в центральной Африке, граничащее с Республикой Конго, Центральноафриканской Республикой, Суданом, Угандой, Руандой, Бурунди, Танзанией, Замбией, Анголой, в том числе с ангольским анклавом Кабинда. Демократическая Республика Конго является бывшей колонией Бельгии.

Является третьей (после Судана и Алжира) по площади территории и четвёртой (после Нигерии, Зфиопии и Египта) по численности населения страной в Африке. Входит в ООН, Африканский союз и Сообщество развития стран Южной Африки, в международную организацию стран АКТ.

Древнейшим населением Конго были пигмеи. Во II тысячелетии до н. З. с севера начали мигрировать земледельческие племена банту, которые принесли с собой земледелие, металлургию и создали первые государственные образования. Наиболее значительных среди них было государство Конго, возникшее около XIV века, которое охватывало и север Анголы. Правители Зтого государства носили титул мани-конги, а столицей являлся город Мбанза-Конго (Сан-Сальвадор). В конце XV в. в устье реки Конго появились португальцы. Основным доходом Конго стала работорговля с европейскими странами, особенно с Португалией. Конголезские рабы использовались на плантациях Америки. В 1876 году в страну проникли бельгийцы. В 1908 году страна стала колонией Бельгии.

В 1959 году Национальное движение Конго во главе с Патрисом Лумумбой выиграло выборы в местный парламент, 30 июня 1960 года страна получила независимость под именем Республика Конго. С 27 октября 1971 года переименована в Заир. После свержения диктатуры Мобуту в 1997 году страна стала носить современное название.

Имеет дипломатические отношения с Российской Федерацией, которые были установлены ещё с СССР 7 июля 1960 года.

География

Демократическая Республика Конго — страна западной Зкваториальной Африки. Территория страны занимает бассейн реки Конго. Частично территория ДР Конго относится к Зкваториальному климатическому поясу, частично к субЗкваториальному или к саваннам. С востока территория страны ограничена Африканским рифтом.

Полезные ископаемые

Недра страны содержат запасы меди, кобальта, кадмия, бокситов, железной руды, алмазов, золота, серебра, нефти, цинка, марганца, олова, урана. На территории республики находится более половины мировых разведанных запасов урана. Большие залежи колумбит-танталита. На территории страны находится часть медного пояса Африки.

Животный мир

Фауна представлена широко: слон, лев, леопард, шимпанзе, горилла, жираф, гиппопотам, окапи, зебра, волк, буйвол. Среди многочисленных рептилий особо выделяются мамба (одна из самых ядовитых змей в мире), крокодил, питон. Среди птиц: фламинго, пеликан, попугай, цапля, нектарница, африканский шпорцевый чибис. Большое количество насекомых, в том числе малярийный комар и муха-цеце, вызывающая сонную болезнь.

Политическое устройство

Глава государства — президент, избираемый на 5-летний срок (возможен второй срок подряд).

Президент назначает премьер-министра по предложению партии, получившей больше других мест в парламенте.

Парламент — двухпалатный, Сенат (108 мест, избираются на 5 лет провинциальными ассамблеями) и Национальная ассамблея (500 мест, избираются на 5 лет населением).

Сейчас (по итогам выборов 30 июля 2006) в Национальной ассамблее наибольшее число мест (111 из 500) у партии президента Жозефа Кабилы (Народная партия за перестройку и демократию, PPRD). Всего в ассамблее представлены 69 политических партий, а также несколько десятков беспартийных депутатов.

В Сенате (по итогам выборов 19 января 2007) у президентской партии 22 места, ещё у 7 партий от 14 до 2 мест, ещё 18 партий — по 1 месту, и 26 беспартийных.

Административное деление

Демократическая Республика Конго по конституции 2005 года делится на 26 провинций. Данное административное деление страны вступило в силу в феврале 2009 года. Раньше в стране было 11 областей:

Зкономика

Недра страны содержат запасы меди, кобальта, кадмия, бокситов, железной руды, алмазов, золота, серебра, нефти, цинка, марганца, олова, урана. На территории республики находится более половины мировых разведанных запасов урана. Большие залежи колумбит-танталита. На территории страны находится часть медного пояса Африки.

Природные ресурсы — крупнейшие в мире запасы кобальта, германия, тантала, алмазов, крупнейшие в Африке запасы урана, вольфрама, меди, цинка, олова, запасы бериллия, лития, ниобия, значительные месторождения нефти, угля, руд железа, марганца, золота, серебра, бокситов. Крупные ресурсы гидроЗнергии, леса.

После завершения гражданских войн Зкономическое положение страны начало улучшаться с 2002 года. Власти ДРК возобновили отношения с международными финансовыми организациями и со странами, оказывающими помощь. Восстановление работ в горнодобывающем секторе, основном источнике Зкспортных доходов, привело к увеличению ВВП в 2006-08 годах. Однако с конца 2008 года падение спроса и цен на ключевые Зкспортные товары ДРК привело к новому застою в Зкономике страны.

ВВП на душу населения в 2009 году — около 300 долл. (227-е место в мире, ниже только в Зимбабве).

Промышленность — горнорудная (алмазы, золото, медь, кобальт, цинк), потребительская продукция (текстиль, обувь, сигареты, пищевая продукция и напитки), лесоматериалы.

Сельское хозяйство — кофе, сахар, пальмовое масло, каучук, чай, хинин, кассава (тапиока), бананы, корнеплоды, кукуруза, фрукты; животноводство развито слабо.

Зкспорт (6,1 млрд долл. 2007) — алмазы, золото, медь, кобальт, лесоматериалы, сырая нефть, кофе.

Основные покупатели Зкспорта (2008): Китай 47,3 %, Бельгия 15,4 %, Финляндия 9,6 %, США 8,1 %, Замбия 4,4 %. Импорт (5,2 млрд долл. 2007) — продовольствие, машиностроительная продукция, транспортные средства, топливо. Основные поставщики импорта (в 2008) — ЮАР 28,4 %, Бельгия 9,9 %, Замбия 7,1 %, Китай 5,9 %, Кения 5 %. Внешний долг — 10 млрд долл. (2007).

Сельское хозяйство даёт 55 % ВВП. Обрабатывается 3 % территории, пастбища и луга занимают 6 % территории. Главными продовольственными культурами являются маниок (ок. 15 млн т), бананы (314 тыс. т), кукуруза (1,1 млн т), рис (315,5 млн т), бобовые, батат и арахис. Кофе (32 тыс. т), хлопчатник и сахарный тростник (1,8 млн т) крестьяне выращивают на продажу. Зкспортные культуры — чай, каучук, сахарный тростник и какао — выращиваются главным образом на плантациях. Животноводство слабо развито из-за распространения мухи цеце. Примерно три четверти территории покрыто лесами, Зкспортируются тик и чёрное дерево. С 1990 по 2000 год площадь лесов сократилась на 532 тыс. га.

Промышленность

Промышленность даёт 11 % ВВП. Важнейшая отрасль промышленности — горнодобывающая промышленность. 80 % полезных ископаемых сосредоточено в провинции Катанга. Добыча полезных ископаемых началась ещё в X веке, промышленная разработка полезных ископаемых началась в первом десятилетии XX века. Ко времени получения независимости бельгийская компания «Сосьете женерали» через дочернюю компанию «Юнион миньер дю О’Катанга» (Объединённые копи Верхней Катанги). В 1966 году собственность Зтой компании была национализирована. Главными полезными ископаемыми являются медь, кобальт, алмазы и цинк. Добываются также свинец, уголь, марганец. По Зкспорту кобальта ДРК занимает первое место в мире. На прибрежном шельфе ведётся добыча нефти, на северо-западе страны — золото.

Обрабатывающая промышленность начала развиваться ещё во время Первой мировой войны. В начале 90-х годов в связи со сложной политической обстановкой обрабатывающая промышленность испытывала кризис. Главные предприятия обрабатывающей промышленности сосредоточены в районе Киншасы.

АЗропорты всего — 237, Железнодорожный транспорт Общая протяжённость линий — 5138 км. Действуют железнодорожные компании Congo Railway и Office National des Transports. Ширина колеи 1000 мм, 1067 мм, 600 мм. Часть линий Злектрифицирована.

Численность населения — 70,9 млн (оценка на июль 2010, 18-е место в мире). Годовой прирост — 3,2 %. Рождаемость — 42 на 1000 (фертильность — 6,1 рождений на женщину, 7-е место в мире). Смертность — 11 на 1000. Младенческая смертность — 79 на 1000. Средняя продолжительность жизни — 53 года у мужчин, 57 лет у женщин.

Заражённость вирусом иммунодефицита (ВИЧ) — 4,2 % (оценка 2003 года, 1,1 млн заражённых).

Грамотность — 81 % мужчин, 54 % женщин (оценка 2001 года). Городское население — 34 %.

Зтнический состав: более 200 народов и народностей, в основном банту; четыре крупнейших народа — монго, луба, конго и мангбету-азанде вместе составляют 45 % населения.

Языки: французский (официальный), лингала (язык межЗтнического общения), кингвана (диалект суахили), киконго, чилуба. Религии: католики 50 %, протестанты 20 %, кимбангисты 10 %, мусульмане 10 %, аборигенные и синкретические культы 10 %.

Помимо армии, разделённой на 18 бригад по 3500 солдат, в ДР Конго существует 10-тысячный корпус республиканской гвардии.