17. Міжнародна передача технологій.

Під міжнародним технологічним обміном (трансфером технологій) розуміють сукупність економічних відносин різних країн з приводу передавання науково-технічних досягнень.

Нематеріальні види технологій:

патент—свідоцтво, яке видається відповідною держ. установою винахідникові і засвідчує його право на використання винаходу

ліцензія—дозвіл, який видається власником технології, захищеної чи незахищеної патентом, ліцензіатові на використання технології упродовж визначеного часу і за визначену плату;

копірайт — ексклюзивне право автора літературного, аудіо чи відео-продукту на показ і відтворення своєї роботи;

товарний знак—символ(малюнок, графічне зображення тощо) певної організації, що використовується для індивідуалізації виробника товару і який не може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника;

ноу-хау–надання технічних знань, практичного досвіду технічного, комерційного, й іншого характеру, що є комерційною цінністю, застосовуються у професійній практиці і не забезпечені патентним захистом.

Міжнародна торгівля ліцензіями є основним механізмом міжнародного технологічного обміну і наразі набула широкого поширення. Зростання міжнародної торгівлі ліцензіями зумовлене рядом чинників, що стимулюють торгувати ліцензіями:

комерційна зацікавленість у здійсненні технологічного трансферту;

 посилення конкурентної боротьби на світовому ринку;

 прискорення випуску на ринок нової продукції;

Об'єкти ліцензій:

 запатентований винахід чи технологічний процес;

 технологічні знання і досвід, ноу-хау;

 промислові зразки;

 товарний знак.

Ліцензійні угоди в більшості випадків укладають на термін 10-15 р.

18. Міжнародна торгівля інжиніринговими послугами.

Інжиніринг-це комплекс інженерно-консультаційних послуг щодо використання технологічних та інших науково-технічних розробок.

Сутність міжнародної торгівлі інжиніринговими послугами полягає в наданні однією стороною іншій на основі договорів комерційних інженерно-розрахункових, консультаційних послуг щодо:

підготовки вир-цтва (передпроектні, проектні, післяпроектні послуг

забезпечення процесу виробництва (послуги з організації процесу виробництва, керування підприємством, навчання персоналу);

 забезпечення реалізації продукції;

 обслуговування будівництва й експлуатації промислових,

інфраструктурних, сільськогосподарських та інших об'єктів.

Основними чинниками, що впливають на розвиток міжнародного ринку інжинірингових послуг, є:

прискорення НТП, що призводить до істотних зрушень у структурі міжнародної торгівлі у бік збільшення торгівлі суміжними видами устаткування, що потребують спеціальних знань для вирішення питань від проектування підприємства до введення в експлуатацію;

зростання обсягу державних і приватних інвестицій, що дозволяє розширювати будівництво і вводити нові об'єкти, при проектуванні яких можуть знадобитися інжинірингові послуги;

наявність вільного капіталу, розміщуваного на ринку

інжинірингових послуг;

високий попит на інжинірингові послуги з боку країн, що вступили на шлях самостійного економічного розвитку і не мають необхідного досвіду і кадрів для розвідки своїх природних ресурсів, розвитку паливно-енергетичної бази, створення галузей важкої промисловості.

 прагнення великих ТНК до зовнішньоекономічної експансії, тобто

розширення сфер впливу. Вони використовують надання технічних послуг як один із засобів проникнення в економіку інших країн.

збільшення числа великих інженерних фірм з широкою сферою діяльності, створення національних і міжнародних асоціацій

19. Валюта та валютні курси. Визначення терміну «валюта». Класифікація валют залежно від належності (статусу); по відношенню до курсів інших валют; за режимом використання; за матеріально-речовою формою.

Під валютою слід розуміти будь-який товар, що здатний виконувати функцію засобу обміну в міжнародних розрахунках. У вужчому розумінні наявна частина грошової маси, яка переходить з рук у руки в формі грошових банкнот і монет. Валюта забезпечує зв’язок і взаємодію національного та світового господарства.

Залежно від належності (статусу) валюта поділяються на національну, іноземну, міжнародну (регіональну).

Національна валюта – це встановлений законом платіжний засіб даної країни: грошові знаки у вигляді банкнот, монет та інших формах, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території країни, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті цієї країни. Національна валюта є основою національної валютної системи.

Іноземна валюта - грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і які використовуються в міжнародних розрахунках.

Міжнародна (регіональна) валюта – міжнародна або регіональна

грошова одиниця, платіжний та резервний засіб(СДР, євро).

По відношенню до курсів інших валют розрізняють сильну (тверду) та слабку (м’яку) валюти. Тверда валюта характеризується стабільним валютним курсом.

За режимом використання розрізняють валюту: вільно конвертовану (це валюти країн, які повністю відмінили валютні обмеження та обмінюють їх на всі інші валюти), частково конвертовану (це валюти країн, що зберігають валютні обмеження певного кола валютних операцій), неконвертовану (це валюти країн, які повністю зберігають валютні обмеження як для нерезидентів, так і резидентів).

За матеріально-речовою формою буває готівковою і безготівковою.