20.Види валютних курсів залежно від ступеня гнучкості.

Валюти, як правило, обмінюються не просто одна до одної, а в певному співвідношенні, що визначається їх відносною вартістю, котра називається обмінним курсом валют.

Обмінний валютний курс– це:кількість одиниць однієї валюти, яка необхідна для придбання одиниці іншої валюти; ринкові ціни однієї валюти, виражені в іншій валюті;

У міжнародній практиці використовують такі основні режими валютних курсів: фіксовані, плаваючі (гнучкі), компромісні.

Режим фіксованих валютних курсів–це система, за якої валютний курс фіксується, а його зміни під впливом коливання попиту і пропозиції усуваються проведенням стабілізаційних заходів.

Фіксований валютний курс може фіксуватися різними способами:

1.Фіксація курсу валюти до найбільш значущих валют.

2.Використання валюти інших країн в якості платіжного засобу.

3.Фіксація курсу нац.валюти до валют головних партнерів.

4.Фіксація курсу національної валюти до колективних валютних одиниць, наприклад, до СДР.

Гнучкі або вільно плаваючі валютні курси – режим, за якого курси обміну валют визначаються безперешкодною грою попиту і пропозиції. Ринок валют урівноважується за допомогою цінового, тобто курсового механізму. У плаваючих валютних курсах більше зацікавлені країни з дефіцитом платіжного балансу і країни, котрі віддають перевагу незалежності у проведенні грошово-кредитної і бюджетної політики.

Компромісні валютні курси – це режим, за яким поєднуються елементи фіксування і вільного плавання курсів, а регулювання валютного ринку лише частково здійснюється рухом самих валютних курсів. Це може бути:  підтримування фіксованого курсу шляхом незначних змін в економіці, а у випадку їх недостатності – шляхом девальвації валюти і встановлення нового фіксованого курсу;

 регульоване плавання валют, коли офіційні органи змінюють

валютний курс поступово, поки не буде досягнуто нового паритету.

21. Еволюція світової валютної системи. (золото)

Світова валютна система - сукупність способів, інструментів та органів, за допомогою яких здійснюються грошові розрахунки в рамках світового господарства. СВС включає: світові гроші (колективні валютні одиниці), валютні курси, валютні ринки, міждержавні регіональні та наддержавні органи, що займаються регулюванням валютно-фінансових зв’язків і відносин.

Першою світовою валютною системою була Паризька валютна система. Вона була оформлена міжнародною угодою на конференції в Парижі, яка визнавала золото єдиною формою світових грошей. Основою валютної системи виступав золотий стандарт. Відповідно до золотого вмісту валют установлювались і їхні золоті паритети (співвідношення грошових одиниць різних країн за їхнім золотим вмістом). Тобто за системою “золотого стандарту” всі національні валюти мали фіксований золотий вміст. За цією системою:

 валюти вільно конвертувались у золото;

 злитки золота мали можливість вільно обмінюватися на монети;

золото вільно продавалося на міжнародних ринках, тобто ринки золота та валютні ринки були взаємозалежними;

 всі країни підтримували жорстке співвідношення між своїми

запасами золота і кількістю грошей в обігу.

2-га валютна система була оформлена міждержавною умовою Генуезької міжнародної економічної конференції. В її основу було покладено золотодевізний стандарт, що ґрунтувався на золоті та провідних валютах, які конвертувалися у золото. До головних принципів Генуезької валютної системи належали такі:

 основою системи виступали золото та девізи (іноземні валюти).

Міжнародними платіжними засобами почали використовуватися національні кредитні гроші.

збереження золотих паритетів. Конверсія валют у золото почала

здійснюватися також опосередковано, через іноземні валюти;

 діяв режим плаваючих валютних курсів;

 валютне регулювання здійснювалось у формі міжнародних нарад.