- •1.Загальна характеристика дієслова.
- •2. Дієслівна парадигма:5 типів форм.
- •3. Порівняльна характеристика фінітних та не фінітних форм.
- •4. Інфінітив – початкова форма дієслова.
- •5. Формотворчі основи дієслова.
- •6. Класи дієслів.
- •7.Категорія виду дієслова : загальна характеристика.
- •9.Значення дієслів доконаного і недоконаного виду.
- •10. Видова пара. Способи творення видової при,широке і вузьке розуміння видової пари.
- •14.Дієслова з постфіксом –ся.
- •15.Категорія перехідності – неперехідності – синтаксична категорія:прямо – перехідні,непрямо – перехідні та неперехідні дієслова.
- •16.Дискусійний характер категорії стану в українському мовознавстві.
- •17. Дієслова активного і пасивного стану.
- •18.3 Точки зору щодо категорії стану.
- •19.Дієслова з постфіксом –ся утворені від перехідних.
- •21.Категорія способу. Загальна характеристика : дискусійність статусу (Вихованець)
- •22.Дієслова дійсного способу.
- •23.Дієслова умовного способу: значення,творення.
- •24.Дієслова наказового способу:значення ,творення.
- •25.Спонукальний і бажальний спосіб як контамінація умови і наказу.
- •26.Загальна характеристика категорії часу.
- •27.Дієслова теперішнього часу:значення,творення.
- •28.Дієслова минулого часу:значення,творення.
- •29.Дієслова майбутнього часу:значення,творення.
- •30.Загальна характеристика категорії особи:головні значення,другорядні значення.
- •31.Безособові дієслова (парадигма,значення,3 групи).
- •32.Комплексний характер парадигми способу дієслова.
- •33.Дієвідмінювання – основна граматична риса дієслова .2 способи зміни за особами.
- •35.Дієприкметник.
- •36.Творення дієприкметникових форм.
- •37.Дієприслівник – особлива форма дієслова.Творення дієприслівникових форм.
- •38. Безособові форми на –но,-то.
- •39.Прислівник – самостійна частина мови:загальна характеристика.
- •40.Класифікація прислівника за синтаксичною функцією.
- •41.Семантична класифікація атрибутивних прислівників.
- •42.Ступені порівняння якісно – означальних прислівників.
- •43.Предикативні прислівники.Дискусія статусу станівника в українській граматиці (значення,3 класи слів).
- •44.Модальні прислівники.Дискусія статусу модальника в українській граматиці.
- •45.Клас службових слів.
- •46.Прийменник – службова частина мови: загальна характеристика.
- •47.Первинні прийменники.
- •48.Вторинні прийменники.
- •49.Загальна характеристика сполучника.
- •50.Сурядні сполучники.
- •51.Підрядні сполучники.
- •52.Частка – службова частина мови.
- •53.Фразові частки.
- •54.Словотворчі та формотворчі частки.
- •55.Особливий статус вигука в українській мові.
- •56.Класифікація вигука за походженням і будовою.
- •57.Класифікація вигука за значенням.
37.Дієприслівник – особлива форма дієслова.Творення дієприслівникових форм.
Дієприслівник – це незмінна форма дієслова, яка вказує на додаткову дію по відношенню до основного дієслова: Справжній учитель не може жити без творчості, повторюючи одне і те ж усе своє життя . Термін „дієприслівник” увели С.Смаль-Стоцький і Ф.Гартнер у праці „Руска граматика” (1893).
Дієприслівник має ознаки двох частин мови: дієслова і прислівника. Подібно до дієслова дієприслівник означає дію як процес, має вид (доконаний і недоконаний), час (хоч значення часу у дієприслівника не має морфологічного вираження і залежить від контексту, зокрема від часу основного дієслова, тому більшість мовознавців стверджують, що час у дієприслівника відносний, релятивний). Як і дієслово, дієприслівник може керувати іменником (почувши крик) і поширюватися прислівниками (жваво розповідаючи).
Як і прислівник, дієприслівник є незмінним і виконує роль обставини: Весна-чарівниця, замріявшись, ходить в долині.
В українському мовознавстві традиційно дієприслівник розглядається як форма дієслова, хоч дехто вважає його гібридною дієслівно-прислівниковою категорією (утворенням).
Залежно від виду вихідного дієслова розрізняють дієприслівники недоконаного і доконаного виду.
Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи теперішнього часу за допомогою суфікса -учи(-ючи) та -ачи(-ячи): беручи, працюючи, кричачи, сплячи. Дієприслівники недоконаного виду зрідка можуть утворюватися і від основи інфінітива за допомогою суфікса -ши: нісши, бравши. Дієприслівники недоконаного виду, як правило, виражають дію, яка відбувається одночасно з дією основного дієслова: Не знаючи броду, не лізь у воду.
Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи інфінітива за допомогою суфікса -ши(-вши): зробивши, прибігши. Найчастіше дієприслівники доконаного виду виражають дію, яка передує дії основного дієслова: Стояв, опустивши голову.
Дієприслівники, утворені від зворотних дієслів, зберігають постфікс -сь
(зрідка -ся): умиваючись, умившись, сміючись, переконуючись.
Дієприслівники можуть втрачати дієслівні ознаки і переходити у прислівники, внаслідок чого відбувається процес адвербіалізації. Найчастіше у прислівники переходять дієприслівники недоконаного виду. Основним показником адвербіалізованого дієприслівника є відсутність керованих ним залежних слів і позиція після дієслова-присудка: Діти відповідають, сидячи за партою – Діти відповідають сидячи.
38. Безособові форми на –но,-то.
Окрему групу серед дієслівних форм становлять незмінні предикативні форми на -но, -то (безособові дієслівні форми). Творяться вони від пасивних дієприкметників з суфіксами -н-, -ен-, -т- за допомогою суфікса -о: збудований – збудовано; забутий – забуто. За походженням ці слова є закам’янілими формами колишніх дієприкметників пасивного стану минулого часу середнього роду однини, що в називному відмінку закінчувалися на -о. У сучасній українській мові предикативні форми на -но, -то виконують функцію головного члена (присудка) в безособових реченнях: На сизих луках скошено траву, І літо буйне в береги ввійшло.