25.Спонукальний і бажальний спосіб як контамінація умови і наказу.

Спонукальний спосіб є контамінацією наказового й умовного способів і передає послаблене значення апелятивності. Ознакою спонукального способу є поєднання форм умовного способу у 2-ій особі однини і множини і 1-ій особі множини із звертанням (ти написав би твір): Мамо, а чи не принесли б ви мені мисочку узвару

Бажальний спосіб позбавлений значення апелятивності і він розвивається в інших особових формах (часто за допомогою часток хай, нехай): зійшов би він з дороги; хай би вони заспівали нам. Бажальний спосіб може мати й безособову форму. Виразниками цього значення є поєднання інфінітива з частками би, б: А воно ж таке маленьке, йому б горобців ганять.

26.Загальна характеристика категорії часу.

Категорія часу виражає відношення дії до моменту мовлення.

Кат. Часу – це часткова дієслівна кат.дієслова,яка притаманна лише способовим формам;це словозмінна категорія,тричленна:теп,мин,майб. час.

Теперішній час виражає дію, що відбувається у момент мовлення.

Майбутній час виражає дію, яка відбудеться після моменту мовлення.

Минулий час виражає дію, яка відбулася до моменту мовлення.

Ця категорія найтісніше пов’язана з категорією виду: дієслова доконаного виду вживаються тільки в минулому і майбутньому часі, а недоконаний вид мають усі часові форми та з способом,адже кат.часу мають лише дієслова дійсного способу.

Також є ще давноминулий час (передминулий) виражає дію, що відбулася у минулому і передувала іншій минулій дії. Походить давноминулий час з давньої східнослов’янської форми плюсквамперфекта (есмь былъ ходилъ). У сучасній українській мові вживається рідко і утворюється за допомогою допоміжного дієслова бути у минулому часі (за походженням дієприкметник) і форми минулого часу основного дієслова (за походженням теж дієприкметник)(був пішов, була пішла).Отже, форми давноминулого часу аналітичні.

27.Дієслова теперішнього часу:значення,творення.

Теперішній час виражає дію, що відбувається у момент мовлення:По садах пустинних їде гордовито осінь жовтокоса.

Теперішній час буває тільки недоконаного виду.

Дієслова теперішнього часу творяться від формотворчої основи теперішнього часу.

Дієслова теперішнього часу змінюються за особами і числами.Дієвідмінювання дієслів теперішнього часу відбувається у двох типах,а саме 1 та 2 дієвідміна

Парадигма теп.ч.

1 дієвідміна

Однина Множина

1.читаю, пишу 1.читаємо(-єм),пишемо(-ем)

2.читаєш,пишеш 2.читаєте,пишете

3.читає,пише 3.читають,пишуть

2 дієвідміна

Однина Множина

1.сплю,лежу 1.спимо(-им),лежимо(-им)

2.спиш,лежиш 2.спите,лежите

3.спить,лежить 3.сплять,лежать

Парадигма дієслів теп.ч. не рідко супроводжується чергуванням звуків:

• д – дж: радити – раджу

• в,б,п,м,ф – вл,бл,пл,мл,фл: ловити – ловлю,любити – люблю

• т – ч: хотіти – хочу

• ст. – щ: ростити - рощу

Розрізняють такі значення теперішнього часу:

АБСОЛЮТНІ -

Теперішній актуальний (власне теперішній) – дія ,яка збігається із моментом мовлення: Я пишу.Як різновид теперішнього актуального є теперішній розширений- позначає дію,яка ширша за момент мовлення,наприклад:Три роки я вас знаю.

Теперішній неактуальний (постіний теперішній) – дія ,яка відбувається постійно:Дніпро впадає в Чорне море.Як різновид теперішнього неактуального виступає теперішній абстрактний – дія .яка мислиться як узагальнена(реалізується у прислів’ях та приказках):Сміття з хати не виносять.

ВІДНОСНІ –

Теп.ч. може вживатися у значенні майбутнього:Завтра пишемо диктант.Влітку їду до батьків.

Теп.ч. може вживатися у значенні минулого(теперішній історичний):Збірку поезій Леся Українка друкує у 1893 році.