2. Моделі фінансових відносин у суспільстві

Розподіл і перерозподіл ВВП може здійснюватися за різними схемами, залежно від чого виділяються моделі фінансових відносин у суспільстві. В основі побудови фінансової моделі суспільства лежать роль і місце в ній держави. Моделі класифікуються за двома ознаками:

1. у відповідності з послідовністю розподілу ВВП;

2. за рівнем державної централізації ВВП.

Відповідно до послідовності розподілу ВВП розрізняють 2 моделі – ринкової та адміністративної економіки. Їх розглядають виходячи з розподілу знов створеної вартості – національного доходу. Він виступає основним і обов'язковим об'єктом розподілу.

Фінансова модель ринкової економіки є основною; вона пройшла значний історичний розвиток і домінує у світі. Суть її полягає в наступному. Спочатку вартість національного доходу (НД) розподіляється між тими, хто брав участь у його створенні (це власники засобів виробництва, що отримують прибуток, і робітники та службовці, яким виплачується заробітна плата). Далі здійснюється перерозподіл НД, у результаті чого певна частина доходів учасників процесу виробництва передається державі, формуючи в такий спосіб фінансову базу існування держави. Характерною ознакою моделі є те, що держава одержує свої доходи, насамперед, на основі перерозподілу національного доходу.

Модель є відкритою, зрозумілою і точно характеризує фінансові реалії в суспільстві:

1. у ній точно відображається рівень доходів кожної юридичної і фізичної особи;

2. вірогідно визначається рівень оподаткування: кожен суб'єкт точно знає, скільки він заробляє і скільки віддає;

3. чітко зафіксовані стимули до зростання доходів на основі зростання обсягів виробництва і підвищення продуктивності праці.

Суть фінансової моделі адміністративної економіки, що застосовувалася в колишньому СРСР та інших соціалістичних країнах, полягає в тому, що переважна частина національного доходу відразу централізувалася в бюджеті держави і виключалася з розподільних відносин. Характерна ознака моделі полягає в тому, що переважну частину своїх доходів держава одержує в процесі первинного розподілу національного доходу.

Модель є закритою і не відображає фінансові реалії в суспільстві, оскільки:

1. з неї не видно реального рівня доходів юридичних і фізичних осіб;

2. доходи юридичних і фізичних осіб не відображають їх внесок у створення національного доходу;

3. неможливо вірогідно визначити рівень оподаткування;

4. відсутні стимули до підвищення продуктивності праці.

Виділення вищевказаних моделей певною мірою умовно. У моделі ринкової економіки присутні елементи участі держави в первинному розподілі за допомогою непрямих податків. Модель адміністративної економіки, у свою чергу, включала елементи перерозподілу. Відмінність однієї моделі від іншої полягає в різних пропорціях. У моделі ринкової економіки переважає участь держави в перерозподілі ВВП, а в моделі адміністративної економіки – втручання в його первинний розподіл.

За рівнем централізації ВВП у межах фінансової моделі ринкової економіки умовно можна виділити три основних моделі: американську, західноєвропейську і скандинавську.

Американська модель, заснована на максимально можливому самозабезпеченні фізичних осіб і самофінансуванні юридичних осіб, характеризується незначним рівнем бюджетної централізації ВВП (25-30%). Державне втручання в економіку зведено до мінімуму. У соціальній сфері забезпечуються тільки ті прошарки населення, що не можуть обійтися без державної допомоги. Модель створює максимальне фінансове стимулювання: з одного боку, вона дає можливість заробляти, а з іншого боку - вимагає цього. Це досить тверда модель, однак високоефективна, оскільки заснована на примусовому фінансовому стимулюванні.

Західноєвропейська модель характеризується помірним рівнем централізації ВВП у бюджеті (35-45%). За рахунок більш високого рівня централізації ВВП більш розгалуженою є і державна соціальна сфера, насамперед, у сфері освіти. Суть моделі зводиться до рівномірного функціонування державних і комерційних установ у соціальній сфері.

Скандинавська модель передбачає досить високий рівень бюджетної централізації ВВП – 50-60%. Відповідно вона характеризується розгалуженою державною соціальною сферою, як у сфері освіти, так і охорони здоров'я. Однак така модель можлива тільки за умови високого рівня фінансової дисципліни, що відповідає відношення до роботи і поваги до державного сектора.

Вибір моделі фінансових відносин залежить від багатьох факторів. Основний критерій – вплив на суспільство через встановлення інтересів до роботи й ефективного господарювання.