6. Система та джерела фінансового права

Правове регулювання фінансових відносин, що виникають при створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, є однією з форм управління з боку держави економічним та соціальним розвитком. Усі дії держави мають ґрунтуватися на законодавчих актах. Таких актів є кілька форм, причому кожна з форм підпорядковується іншій.

Конституція України у статті 46 говорить про обов’язковість державного соціального страхування, яке має гарантувати соціальний захист населення. При цьому зазначається, що рівень такого захисту не може бути нижчим від прожиткового мінімуму. Форми здійснення такого захисту не регламентуються. Джерелом фінансування є як бюджетні кошти, так і страхові внески громадян, підприємств, установ.

Стаття 49 Конституції України говорить про загальні права громадян користуватись медичними послугами. При цьому підкреслюється те, що мережа закладів не може бути скорочена, але не зазначається, чи може бути скорочений перелік медичних послуг. Які саме послуги, слід віднести до безкоштовних, а які є платними.

Стаття 67 декларує обов'язковість податкових платежів для кожного громадянина України і обов'язковість подання податкових декларацій.

Стаття 85 регламентує організаційні та законодавчі основи функціонування фінансів держави, зокрема затвердження бюджету, отримання позик і надання позик, а також повноваження Верховної Ради у частині управління Рахунковою палатою та Національним банком України.

Стаття 92 перелічує, які саме аспекти фінансового життя країни регламентуються виключно Законами України. Зокрема у п.8. даної статті гарантується законодавче управління підприємництвом. Правові засади оподаткування також мають встановлюватись Законами України, але механізм здійснення та документальне оформлення податкових операцій не обов'язково мають бути регульовані законодавчо.

Статті 96-98 регламентують Бюджетний процес в Україні. Недоліком є відсутність переліку обставин, які можуть привести до затвердження бюджету України на період, що не є календарним роком. Виникає можливість широкого трактування таких обставин, а отже надлишкової корекції Бюджету.

Статті 99-100 регламентують основні засади проведення грошово-кредитної політики в Україні, а також декларують основні функції Національного банку України.

Стаття 106 регламентує права Президента України крім іншого у частині управління фінансовим життям країни. Слід зауважити, що повноваження Президента у управлінні Національним банком рівні повноваженням Верховної Ради. У управлінні Антимонопольним Комітетом та Фондом державного майна ширші, ніж у Верховної Ради, але координовані з нею. Важливим є право вето Президента стосовно Законів, прийнятих Верховною Радою.

Стаття 116 перелічує повноваження Кабінету Міністрів України стосовно управління економічним життям країни. Основні функції полягають регулюванні економічного розвитком та управління коштами держави та державним майном. Також Кабінет Міністрів України готує проекти та звіти стосовно Державного бюджету України.

Статті 133,142-143 регламентують економічні та фінансові повноваження органів державного самоврядування, джерела фінансування витрат органів місцевого самоврядування. Органам місцевого самоврядування надані широкі повноваження у управлінні комунальною власністю, а також матеріальними цінностями, що фактично можуть бути віднесені до національного багатства країни.

Закони приймаються найвищим законодавчим органом – Верхов­ною Радою України, є обов'язковими до виконання, мають вищу юридичну силу по відношенню до інших нормативних актів. Велике значення у регламентації фінансових відносин мають Бюджетний ко­декс України, Митний кодекс України, закони України: "Про влас­ність", "Про систему оподаткування", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні" та інші.

Інші нормативні акти вважаються підзаконними і видаються у пояснення та розширення Законів України. До них належать Постанови Кабінету Міністрів України, Роз’яснення та Листи Податкової адміністрації, внутрішні Накази та Інструкції по кожній окремій гілці влади чи професійному відомству. Нормативні акти кожного наступного рівня ієрархії не можуть заперечувати чи обмежувати дію нормативних та законодавчих актів попереднього рівня ієрархії.

Підзаконні нормативно-правові акти приймаються компетентни­ми державними органами на підставі діючих законів і у їх виконання. До таких документів належать Укази Президента України, Декрети, Постанови Кабінету Міністрів, інструкції, накази міністерств, міжна­родні договори, укладені і ратифіковані Верховною Радою України тощо.

Реалізацію нормативних актів забезпечують гілки виконавчої влади, простежують за реалізацією гілки судової влади. Що стосується функціонування фінансової системи України, то найвищим органом виконавчої влади в даному випадку є Міністерство фінансів України. Рахункова палата не має прямих зв΄язків підпорядкування з іншими ланками фінансової системи, а Національний банк України регулює лише певні аспекти розвитку банківської системи.