- •Тема: о.Кобилянська (1863 – 1942) План
- •Загальний огляд життєвого і творчого шляху о.Кобилянської
- •Ранні повісті “Людина” і “Царівна” (1891, 1895): своєрідність тематики. Пошук нових літературних прийомів та засобів, що здатні адекватно розкрити задум автора
- •Жанрова специфіка малої прози о.Кобилянської:
- •Тема “натуральної людини”, проблемний трикутник людина – природа – цивілізація, роль підсвідомого в житті людини – новели “Він і вона”, “Некультурна”, “Битва”, “Природа”, “Аристократка”
- •Твори о.Кобилянської про імперіалістичну війну – “Лист засудженого вояка до своєї жінки”, “Назустріч долі”, “Юда”
- •Проблематика та художні особливості повісті “Через кладку”, роману “Апостол черні”. Стильовий зв'язок цих творів з попередньою творчістю письменниці
- •Роль о.Кобилянської у формуванні українського модернізму
Роль о.Кобилянської у формуванні українського модернізму
Багатогранний творчий шлях О.Кобилянської був складний і суперечливий. Це пояснюється її твердою, рішучою вдачею, характером, поглядами, літературними захопленнями, в яких формувався її письменницький талант. Ніколи не йшла на компроміс. Писала про реальне життя з його позитивними та негативними сторонами. Центральними персонажами багатьох її творів були селяни, але вона їх не ідеалізувала, а змальовувала такими, якими вони були: бачила в них і трудівників, і в той же час власників.
В творах поєднувала реалізм зображення з романтичним поривом у майбутнє, глибоко проникала в психологію своїх героїв, тому за твором можна дати психологічну характеристику особистості. Більше тяжіє до реалізму, інколи навіть критичного реалізму. Себе письменниця вважала представницею ново романтичного напрямку в українській літературі – напряму, що силкувався поєднати реалізм з романтичним поривом у мрії, ширше розкрити світ людини. Були спроби оголосити О.Кобилянську представником “теорії чистого мистецтва”, звинуватити в декаденстві, оскільки в літературно-естетичних читаннях позиції О.Кобилянської не були стійкі. Часом в неї помічається відхилення в бік модерних захоплень, так званою “чистою красою”, зокрема захоплення містикою, яку намагалася вводити в свої твори – “Земля”, “У неділю рано зілля копала” та ін.
Але “проповідником” “чистого мистецтва” О.Кобилянська не була. Навпаки, вона брала здебільшого ті теми, які мають значний суспільний інтерес. Перевагу віддавала двом улюбленим образам: селянин, що шукає правди; дівчина, що прагне вирватися з міщанського середовища, здобути незалежне становище в світі.