- •1. Що таке інноваційна діяльність? Яке місце вона посідає в інноваційному процесі?
- •2. Охарактеризувати наступальні стратегії.
- •1. Роль новацій і нововведень у розвитку суспільства
- •2. Охарактеризувати оборонні стратегії
- •1. Охарактеризувати загальну схему інноваційної діяльності на підприємстві.
- •2. Що передбачає розроблення інноваційної стратегії
- •1.Класифікація інновацій та їх особливості:
- •За особливостями здійснення:
- •За місцем у виробничому процесі:
- •За охопленням очікуваної частки ринку:
- •За інноваційним потенціалом та ступенем новизни:
- •За особливостями інноваційного процесу:
- •2.Система основних показників, які використовуються в процесі оцінки ефективності реальних інвестицій в інноваційний проект.
- •1. Розкрийте сутність «життєвого циклу» інновацій. Назвати основні етапи і характеристики життєвого циклу інновацій.
- •2. Оцінка ризиків реальних інноваційних проектів .
- •1. Загальна характеристика інноваційного процесу
- •2. Особливості процесу формування інвестиційних ресурсів підприємства
- •1. Стадії інноваційного процесу на підприємстві
- •2. Класифікація джерел фінансування інноваційних проектів
- •1. Законодавчо- нормативне забезпечення інноваційного розвитку
- •2. Основні принципи формування інвестиційних ресурсів підприємства.
- •1. Дати визначення поняттям «новація», інновація, нововведення, пояснити їх відмінності і навести приклади
- •2. Політика формування джерел фінансування інноваційних проектів
- •1. Чинники, що перешкоджають інноваційній діяльності в організації
- •2. Розроблення бюджету реалізації інноваційного проекту
- •1. Засоби подолання опору нововведенням в організації
- •2. Забезпечення нейтралізації проектних ризиків
- •1. Особливості взаємодії організації та нововведень
- •2. Обґрунтування форм виходу проекту з інноваційної програми підприємства
- •1. Інноваційний потенціал та його оцінка
- •2. Від чого залежить визначення стратегії кожної організації
- •1. Інфраструктурне забезпечення інноваційної стратегії
- •2. Алгоритм управління інноваційним проектом
- •1. Типи інноваційних стратегій
- •2. Які сфери знань з правління проектами Ви знаєте? Які процеси входять до їх складу?
- •1. Стадії і чинники вибору інноваційної стратегії підприємства.
- •2. Принципи і методи які використовуються в сучасній практиці оцінки реальних інвестицій в інноваційні проекти.
- •1. Процес розроблення нового продукту
- •2. Організація інноваційної діяльності
- •1. Проблеми і завдання в рамках інноваційного менеджменту розроблення нового товару
- •2. Фактори що впливають на розвиток інноваційного процесу
- •1. Чинники які сприяють інноваційній діяльності в організації
- •2. В чому полягає завдання ретроспективного аналізу ринку, розвитку продукті? Які характеристики продукту Вам відомі?
- •1. Що таке інноваційний проект? Назвати ознаки інноваційного проекту.
- •2. Системні стратегічні та середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні.
- •1. Назвати процеси управління інноваційними проектами. Які зв’язки існують між ними? Що таке управління інноваційними проектом?
- •2.Складаві ефекту інноваційної діяльності
- •1. Що таке життєвий цикл (жц) інноваційного проекту(жціп)? Які фази входять до його складу?
- •2. Загальний принцип реєстрації інноваційного проекту.
- •1. З яких розділів складається бізнес-план? Для чого його розробляють?
- •2. Процеси управління проектами щодо адміністрування контракту
Білет № 1
1. Що таке інноваційна діяльність? Яке місце вона посідає в інноваційному процесі?
Інноваційна діяльність — вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи покращений продукт, введений на ринок, в новий чи покращений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, чи новий підхід до соціальних послуг.
Інноваційна діяльність — діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.
Інноваційна діяльність (від англ.innovation — нововведення) — діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.
Інноваційна діяльність — діяльність, спрямована на комерціалізацію накопичених знань, технологій і обладнання. Результатом інноваційної діяльності є новий або додатковий продукт або продукт з новими якостями.
Відповідно до Закону «Про інвестиційну діяльність» Інноваційна діяльність − одна з форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу
Інноваційний процес є ширшим поняттям. Його можна визначити як сукупність етапів, стадій, дій, пов'язаних з ініціюванням, розробкою та виготовленням продукції, технологій, що матимуть нові властивості, які більш ефективно задовольнятимуть існуючі потреби і такі, що з'являються або можуть з'явитися. Американський економіст Д. Брайт зазначав, що це — єдиний процес, який поєднує науку, техніку, економіку, підприємництво та управління.
Поняття "інноваційний процес" еволюціонувало протягом півстоліття. У 50-60-ті роки переважали моделі інноваційного процесу, в яких основним фактором їх розвитку вважались наукові дослідження, а ринок — вторинним елементом. Це так звані моделі "технологічного поштовху" та "рушійної сили ринку". При цьому у другій моделі збуту продукції приділялося більше уваги. З розвитком нових технологій було розроблено модель, яка збалансовувала відносини наукових досліджень і ринку, — так звана поєднальна модель. В її рамках передбачалося, що технічні інновації повинні супроводжуватись інноваціями в галузі маркетингу, менеджменту, виробництва. Останніми десятиріччями переважаючою стала "інтегрована модель" з мінімально можливим часом виконання науково-дослідних робіт, організації виробництва продукції та просування її на ринок.
2. Охарактеризувати наступальні стратегії.
Наступальні стратегії поділяються на дві групи: активно наступальні, помірно наступальні .
Активна наступальна стратегія (стратегія лідерства) — означає поставлення за мету стати першим, провідним підприємством у певній сфері діяльності та збуту. Зазвичай навіть великі та потужні підприємства не ризикують використовувати її в рамках широкого кола видів продукції. Як правило, вона застосовується лише відповідно до одного чи кількох окремо взятих продуктів, там, де існують сприятливі умови для здійснення такої стратегії (ресурси, науково-технічний потенціал). Активна наступальна стратегія є дуже ризиковою з точки зору завоювання та збереження ринкових позицій і пов’язана зі значними витратами ресурсів. Проте використання цієї стратегії може принести вагомі результати.
Помірна наступальна стратегія (прямування за лідером) фокусується на швидкому розширенні ринкової ніші. Сенс такої стратегії полягає в тому, що організація зосереджується на інноваціях (продуктах), які вже здобули визнання ринку. Мета безпечна «безпечна торговельна політика», коли підприємство намагається уникнути великого ризику, а також можливих труднощів під час освоєння нової продукції з високими інноваційними характеристиками.
До наступальних стратегій відносяться:
1. кидання виклику- мета цієї стратегії — посісти місце лідера. У цьому разі ключовими проблемами є такі:
вибір плацдарму для атаки на лідера;
оцінка його можливої реакції і захисту.
Фінансові або непрямі атаки можуть набирати різних форм: стратегії обходу, оточення, партизанської війни і т. ін.
Наступ на сильні сторони супротивника може вестись у будь-якому напрямі: зниження ціни; здійснення аналогічної рекламної кампанії; надання товару нових рис (характеристик), які зможуть привернути увагу споживачів конкурента; створення нових потужностей на території конкурента; випуску нових моделей товарів, що можуть замінити моделі конкурентів (модель проти моделі). Класичним випадком, як відзначає Ф. Котлер [58], є атака конкурентів фірмою, що пропонує аналогічний за якістю товар за нижчою ціною.
Стратегія «партизанської війни» передбачає здійснення фірмою торговельних «вилазок» і заплановану «збуреність» конкурента на їх власних ринках. Такі дії можуть спонукати конкурентів піти на відповідну домовленість (координацію торговельних дій, поділ ринків збуту тощо).
Проти агресивних стратегій конкурентів фірми-лідери висувають стратегію випереджувальних ударів, яка спрямована на захист вигідної позиції на ринку. Ця стратегія здійснюється за допомогою таких заходів: розширення виробничих потужностей у більшому розмірі, ніж потребує ринок; налагодження зв’язків з найкращими постачальниками ресурсів; збереження найкращого географічного положення; закріплення психологічного іміджу фірми в споживачів. Ці та інші підходи успішно використовуються компаніями-лідерами. Наприклад, «Де Бірс консолідейтед майнз» — найбільший світовий дистриб’ютор алмазів; «Дженерал міллз» — лідер ресторанного бізнесу, що встановив тісні зв’язки з постачальниками морських продуктів.
Крім того, до наступальних належать стратегії цінового лідерства, диференціації продукції, раціоналізації, освоєння і заповнення «ринкової ніші», злиття та придбання, стратегія орієнтації на малі наукомісткі фірми.
Стратегія цінового лідерства передбачає зниження витрат виробництва за рахунок масованого збільшення його обсягів і раціоналізації виробничих процесів.
Стратегія злиття та придбання має на меті покращити позиції організації на ринку за рахунок об’єднання з фірмами-користувачами, фірмами-постачальниками і фірмами-конкурентами. Її переваги — швидке входження на ринок.
Стратегія диференціації продукції ґрунтується на здійсненні фірмою постійних удосконалень, модернізації і модифікації продукту з якісним дизайном, кращим, ніж у конкурентів. Застосування цієї стратегії можливе за умови наявності множини характеристик товару, які виділяються і ціняться споживачем, різноманітного попиту на продукцію даного асортименту.
У стратегії диференціації продукції підприємство ризикує відстати в технології виробництва, зниженні витрат і конкуруючі підприємства можуть перейти в атакуючу позицію. Зберігається небезпека імітації унікальних властивостей продукту.
Залежно від особливостей галузі, ринку, товару й інших умов наступальні стратегії можуть утілюватись у різних варіантах і їх комбінаціях.
Стратегія освоєння і заповнення «ринкових ніш» полягає в проведенні наукових і технічних досліджень, активної інноваційної діяльності та маркетингу. Вона використовується з найбільшим успіхом в умовах швидкої зміни кон’юнктури ринку та структури виробництва. Цю стратегію називають ще стратегією активних НДДКР і наступального маркетингу, оскільки її використання потребує проведення ретельного вивчення ринку, організації рекламних заходів, забезпечення організаційної адаптації підприємства до змін середовища.
Стратегія, яку використовують малі наукомісткі фірми, є одним з різновидів стратегії захоплення «ринкових ніш».
Білет №2