ПРОКУРАТУРА ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВІДДІЛ ЗАХИСТУ МАЙНОВИХ, ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН ТА ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

з питань організації проведення перевірок дотримання законодавства України про охорону здоров’я

М. Івано-Франківськ

2008 рік

ПЛАН

Вступ.

1. Завдання та мета прокурорського нагляду за додержанням законодавства у сфері охорони здоров’я.

2.Огляд законодавства та інших нормативно - правових актів, які регулюють правовідносини у сфері охорони здоров'я.

3.Інформаційне забезпечення прокурора про стан законності у сфері охорони здоров’я.

4.Об"єкти, які підлягають перевірці:

5.Питання, що підлягають з'ясуванню в ході перевірки:

5.1 Загальні питання діяльності лікувально профілактичного закладу

5.2. Дотримання гарантованих прав громадян на охорону здоров'я:

5.3.Дотримання законності при виконанні кошторису витрат установи, використання коштів на виконання програм в сфері охорони здоров”я.

5.4.Дотримання законності при безкоштовній і пільговій відпустці медикаментів.

5.5 Надання платних послуг.

5.6. Спонсорська (благодійна, добровільна) допомога.

5.7. Дотримання вимог Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів"

5.8 Проведення перевірок за фактами професійних правопорушень медичних працівників .

5.9.Перевірка законності створення і діяльності суб'єктів підприємницької діяльності в сфері охорони здоров'я. Медична практика.

5.10.Проведення перевірок щодо забезпечення якості лікарських засобів.

6.Особливості проведення перевірки додержання вимог Закону України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення".

7. Заходи прокурорського реагування на виявлені порушення.

Вступ

Життя і здоров'я кожної людини, як визначено у ст.3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід'ємне і непорушне право на охорону здо­ров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Але ж як ці гарантовані державою положення впроваджуються в повсяк­денне життя конкретної людини? Аналіз демографічних проблем в Україні показав, що стан охорони здо­ров'я громадян викликає велике за­непокоєння.

Високий рівень смертності нега­тивно впливає на середню трива­лість життя в Україні, яка становить 62,1 роки у чоловіків і 73,3 роки у жінок.

В галузі охорони здоров'я області залишаєть­ся низка проблем та невирішених питань.

Усі ми розуміємо, наскільки гост­ро сприймають цю проблему мало захищені верстви населення - інвалі­ди, особи похилого віку та інші малозабезпечені громадяни, які в силу матеріальної і фізичної неспроможності постійно потребують державно­го захисту.

Недостатнім є рівень фінансуван­ня галузі охорони здоров'я, у структурі видатків якого домінують виплати на заробітну плату медичним працівникам та енергоносії. У розрахунку на одного мешканця показник на 12 відс. нижчий від середнього в Україні, що не дозволяє в повному обсязі забезпечувати повноцінне лікування та харчу­вання хворих у стаціонарах. Малозахищеним верствам населення не надається на­лежна медична допомога, оскільки ці послуги безпідставно переводяться на платну основу.

Не виконуються соціальні гарантії щодо забез­печення медикаментами пільгових категорій населення. Актуальним для області ще залишається питання смертності дітей до одного року життя. Медична апаратура та устаткування закладів охорони здоров'я, особливо розташованих у сільській місцевості, потребує поповнення і оновлення.

На цьому загальному фоні зрос­тає захворюваність людей на окремі небезпечні для життя хвороби.

Захворюваність населення за основними видами на 10,0 тис. населення становить 8601,0 випадків. У тому числі

• хвороби системи кровообігу -738.3 випадків (728.8 в 2006 р.)

• злоякісні новоутворення – 27,1 вип. ( 26,9 в 2006 р.)

• травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх причин ( 424,2 вип. ( 419,4 в 2006 р.)

• хвороби органів дихання -3508,3 вип. (3491,3 В 2006 році).

Загальна смертність на 1,0 тис. населення становить 13,3 випадки, в тому числі внаслідок

• хвороби системи кровообігу – 8.7 випадків (8,6 в 2006р.).

• травм та отруєння – 0,5 вип.( 0,4 в 2006р).

• злоякісні новоутворення -1,6 вип.( 1,5 в 2006 р.)

Мережа галузі охоплює 40 закладів обласного підпорядкування, 14 центральних районних, 9 районних, 3 центральних міських, 13 міських, 4 дільничні лікарні, 4 міських і районних пологові будинки, 3 станції швидкої ячної допомоги, 119 сільських лікарських амбулаторій та 561 фельдшерсько-акушерський пункт.

Всього в області працюють 36 тис. медичних працівників, з них 5939 лікарів, 14358 середнього та 14320 молодшого медичного персоналу.

Ліжковий фонд закладів охорони здоров'я становить 12446 ліжок. Забезпеченість ліжками складає 88,6 на 10 тис. населення, при рекомендованому Міністерством охорони здоров'я -80.

Проведеними перевірками в т.ч. і в інших областях виявлялися численні порушення за­конів та гарантованих Конституцією прав громадян на безоплатну медич­ну допомогу.

Зокрема, в порушення вимог ст. 49 Конституції України, яка гарантує громадянам право на безоплатну ме­дичну допомогу в державних і кому­нальних закладах охорони здоров'я, медичні заклади незаконно займались поборами з громадян за надання їм різних медичних послуг, вчиняли інші протиправні дії.

Керівництво медичних установ грубо ігнорує рішення Конституційного Суду України, якими однознач­но визначено, що безоплатна медич­на допомога, передбачена Конститу­цією України, не може обмежуватись і повинна надаватись усім громадя­нам незалежно від її обсягу.

Що стосується можливості фінан­сування галузі охорони здоров'я за рахунок розвитку позабюджетних ме­ханізмів, залучення додаткових кош­тів, у тому числі і шляхом створення лікарняних кас, то така діяльність, як зазначено в рішенні Конституцій­ного Суду України, має бути врегу­льована виключно законом.

Тому прокурорам при виявленні фактів неза­конного здирництва коштів з осіб, які звертались до лікарняних закладів за наданням їм медичної допомоги, необхідно вживати заходів, щодо притягнення винних до передбачуваної законом відповідальності в т.ч. і кримінальної.

Звертає на себе увагу різнома­нітність зловживань з боку медпер­соналу. Зокрема ненадання медичної допомоги че­рез відсутність коштів на лікування. Вимагання грошей під видом "благодійних внесків" за проходження медичних обстежень та досліджень.

1. Завдання та мета прокурорського нагляду за додержанням законодавства у сфері охорони здоров’я.

Відповідно до ст. З Конституції України здоров'я громадян є найвищою соціальною цінністю. Проте реалії сьогодення свідчать про певні прогалини в діяльності уповнова­жених на це органів виконавчої влади, та правоохоронних органів . Мова йде про зловживання, які мають місце у сфері охорони здоров'я, і не зовсім активну ді­яльність з боку правоохоронних органів що­до попередження та виявлення та­ких зловживань.

Значну роль у боротьбі з правопорушеннями у ме­дичній галузі відіграють і органи прокуратури, адже саме на цей державний орган відповідно до п.5 ст.121 Конституції України покладено функцію здійснення нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Принципами організації діяльності прокуратури відповідно до ст.6 Закону України “Про прокуратуру” є захист у межах своєї компетенції прав і свобод громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак, вжиття заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Суть прокурорського нагляду полягає у забезпеченні не тільки неухильного виконання норм, передбачених Конституцією України та законами. Маючи унікальний досвід практичного застосування законів, діяльність органів прокуратури спрямована:

по-перше, на виявлення порушень чинного законодавства у діяльності органів державного управляння та контролю, виконавчої влади, у діяльності посадових осіб у сфері охорони здоров’я ;

по-друге, більш ґрунтовно та поглиблено аналізувати, спільно з іншими фахівцями, практику застосування законів, і, насамперед, встановлювати причини, чому порушуються права громадян на охорону здоров’я , не працює та чи інша норма Закону чи з інших причин.

Крім цього, діяльність прокуратури повинна бути спрямована на забезпечення нагляду за виконанням загальновизнаних принципів і норм міжнародного права і міжнародних угод, особливо щодо майнових та немайнових прав людини.

Завданням органів прокуратури відповідно до положень Конституції України, вимог Закону України „Про прокуратуру” є забезпечення ефективного нагляду за додержанням законодавства, яке регулює питання медичного забезпечення громадян.

Наказом Генерального прокурора України №3гн. Від 19.09.2005 року “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів визначено, що основним завданням наглядової діяльності є захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів, зобов’язано прокурорів всіх рівнів забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів. Основними напрямами наглядової діяльності щодо захисту прав і свобод людини і громадянина є: оплата та охорона праці, охорона здоров’я, соціальне та пенсійне забезпечення, права і свободи осіб, які потребують державної підтримки та допомоги.

При цьому необхідно мати на увазі, що на всіх етапах наглядової прокурорської діяльності у сфері охорони здоров’я , незалежно від питання, яке перевіряється, прокурор повинен переслідувати лише одну ціль: досягнення фактичного поновлення порушених прав громадян, принциповості і гостроти реагування на ці порушення, усунення причин і умов, що сприяли їх вчиненню, невідворотності покарання правопорушників, особливо посадових осіб, досягнення максимальної гласності у роботі.

Останніми роками в Україні не чутно про гучні корупційні спра­ви у сфері охорони здоров'я, про значні розкрадання грошових кош­тів у медичних закладах, нецільове використання бюджетних коштів посадовими особами лікувально-профілактичних закладів тощо.

Проте типові зловживання та правопорушення, що здійснюються в аптеках, фармакологічних закла­дах, лікарнях та інших медичних закладах, все ще непоодинокі. Умовно їх можна розподілити на кілька груп. Найбільш типові з них такі: