Висновки
Нове слово, сказане Кантом про поведінку людини, - автономія моральності. Попередні теорії були гетерономними, тобто виводили мораль із зовнішніх стосовно неї принципів. Одні моралісти бачили корінь моральних принципів у певному примусовому розпорядженні - волі бога, настановах суспільства, вимогах природженого почуття. Інші наполягали на тому, що уявлення про добро і зло є похідними від цілей, яких домагається людина, і наслідків, що випливають з її поведінки, від її прагнення до щастя, насолоді, користі.
Кант утверджує принципову самостійність і самоцінність моральних принципів. Добро є добром, навіть якщо ніхто не є добрим. Критерії тут абсолютні й очевидні. Філософський аналіз моральних понять говорить про те, що вони не виводяться з досвіду, вони апріорно закладені в розумі людини. Вихідне поняття етики Канта - автономна добра воля. Вона не пасивна, від її носія мислитель вимагає дії, вчинку. Моральний вчинок виглядає як результат деякого внутрішнього імператива (веління), що часом йде врозріз з аморальною практикою навколишньої дійсності.
У зв'язку з цим філософ підкреслює першість практичного розуму в порівнянні з теоретичним. Головне - поведінка, а знання вторинне. Тому для того, аби розпізнати добро і зло, не потрібно фахової освіти, досить інтуїції ("здатності судження"). Тут Кант розходиться з "першовідкривачем" моралі Сократом, для якого добро збігається зі знанням і відсутність знання є єдиним джерелом усякої моральної недосконалості. У такий спосіб Кант виходить за межі просвітительського раціоналізму. Природа людини за ним – її воля. Воля з погляду етики не сваволя, не просто логічна конструкція, при якій з даної причини можуть на рівних правах виникати різні дії. Моральна свобода особи полягає в усвідомленні і виконанні обов’язку перед самим собою й іншими людьми.
Список використаної літератури
Виндельбанд В. История новой философии в ее связи с общей культурой и отдельными науками: — М.: Канон-Пресс-Ц, 2000. — 696с.
Вопросы теоретического наследия И.Канта. — Калининград: Калининец, 1981. – 480 с.
Кант Е. Критика чистого розуму / Пер. з нім. та прим. І.Бурковського. — К.: Юніверс, 2000. — 501 с.
Кант И. Лекции по этике / Пер. с нем.: А.К. Судаков, В.В. Крылова; Общ. ред., сост. и вступ. ст. А.А. Гусейнова. — М.: Республика, 2000. — 430 с.
Кант И. Метафизические начала естествознания / Под общ. ред.: В.Ф. Асмуса и др.. — М.: Мысль, 1999. — 1709 с.
Кант И. Основы метафизики нравственности / Под общ. ред.: В.Ф. Асмуса и др.. — М.: Мысль, 1999. — 1470 с.
Кант И. Основы метафизики нравственности; Критика практического разума; Метафизика нравов / Ред. Н.А.Никитина. — Спб.: Наука, 1995. — 528с.
Лазарев В.В. Этическая мысль в Германии и России: Кант – Гегель – Вл.Соловьев / РАН. Ин-т философии. — М., 1996. — 301 с.
Мінаков М.А. Вчення Канта про віру розуму. — К.: Центр практ. філос., 2001. — 139 с.
Немецкая классическая философия. — М.: ЭКСМО-ПРЕСС; Х.: Фолио, 2000 – Т. 1: Право и Свобода: И.Кант. Г.Гегель. Ф.Шеллинг / Сост., вступ. ст. и коммент. В.В.Шкоды. — 781 с.