Існують зовнішні і внутрішні способи зниження (оптимізації) ризику. До зовнішніх способів відносять:

• делегування (розподіл) частин ризику між партнерами по бізнесу, які матимуть можливість контролювати той або інший ризик;

• хеджування (захист від втрат) – це спосіб зменшення ризику господарської діяльності укладенням довгострокової угоди на постачання продукції між постачальником і споживачем (наприклад контракти на постачання зерна під врожай майбутнього року. Споживач набуває права на фіксовану кількість зерна наступного року за певну ціну, тобто захищає себе від додаткових витрат у разі неврожаю. Постачальник гарантує собі відповідну ціну на зерно, навіть якщо воно матиме тенденцію до зниження наступного року).

• страхування ризику.

Внутрішні способи зниження ризику:

• підвищення якості і ефективності управління фірмою;

• диверсифікація (розподіл) інвестицій між різними об'єктами, видами діяльності;

• лімітація (наприклад, встановлення верхньої межі суми інвестицій в конкретний проект);

• створення запасів (резервів) для покриття можливих непередбачених витрат;

• збільшення повноти і обґрунтованості інформації, на підставі якої ухвалюються конкретні управлінські рішення.

5. Фінансовий план.

Головною метою фінансового плану є узагальнення у вартісному виразі результатів розробки всіх попередніх розділів бізнес-плану, обґрунтування доцільності реалізації запропонованого бізнес проекту. Економічні розрахунки, які містяться у фінансовому плані, повинні відповідати на наступні питання:

1. звідки фірма бере кошти і на що їх буде витрачено?

2. яким буде фінансовий стан фірми до кінця прогнозованого періоду?

3. чи здатний підприємець ефективно розпоряджатись отриманими коштами, і виконувати своєчасно всі узяті на себе зобов'язання?

Фінансовий план повинен складатися з наступних розділів:

• план доходів і витрат;

• план руху грошових коштів;

• плановий баланс.