- •Isbn 966-699-156-х © Оригінал-макет видавництва «Основа», 2006 вступ історія розвитку охорони праці в україні та за кордоном
- •Динаміка валового внутрішнього продукту та виробничого травматизму
- •Відомості про стан виробничого травматизму за 2003-2004 рік по областях
- •Предмет, структура, зміст та мета навчальної дисципліни «охорона праці»
- •Розділ 1. Наукові, правові, організаційні та економічні основи охорони праці
- •1.1. Основні поняття в галузі охорони праці, терміни та визначення
- •1.1.1. Термінологія охорони праці
- •1.1.2. Задачі охорони праці та її структура
- •1.2.1. Попередження виробничого травматизму, професійної захворюваності та аварій - головне завдання охорони праці
- •1.2.2. Системний аналіз в охороні праці
- •1.2.3. Ризик як оцінка небезпеки
- •1.2.4. Аналіз умов праці
- •1.2.5. Аналіз виробничого травматизму
- •1.3. Нормативно-правова база охорони праці в Україні 1.3.1. Законодавство України в галузі охорони праці
- •1.3.2. Принципи державної політики в галузі охорони праці
- •Пріоритет життя і здоров'я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.
- •Соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
- •Встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.
- •Адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану.
- •Інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці.
- •Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
- •1.3.3. Застосування міжнародних договорів та угод.
- •1.3.4. Основні положення державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання
- •1.3.5. Нормативно-правові акти та документи підприємств з охорони праці
- •1.3.6. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
- •1.4. Гарантії прав на охорону праці
- •1.4.1. Гарантії прав на охорону праці під час прийому працівника на роботу і під час роботи
- •1.4.2. Права працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці
- •1.4.3. Видача працівникам спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту
- •1.4.4. Гарантії охорони праці жінок, неповнолітніх, інвалідів та людей похилого віку
- •1.4.5. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або в разі їх смерті
- •1.5. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві
- •1.5.1. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і повноваження
- •1.5.2. Державний нагляд, відомчий і громадський контроль за охороною праці
- •1.6. Розслідування, реєстрація, облік та аналіз нещасних випадків, професійних захворювань та аварій
- •1.6.1. Розслідування та облік нещасних випадків
- •1.7.4. Визначення ефективності заходів і засобів профілактики виробничого травматизму і професійної захворюваності
- •1.7.5. Стимулювання охорони праці
- •X Методи стимулювання дотримання нормативних вимог охорони праці на підприємстві Система стимулювання
- •1.7.6. Фінансування охорони праці
- •2.1. Основні поняття фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії
- •2.1.1. Основні поняття фізіології праці
- •2.1.2. Основні поняття гігієни праці
- •2.1.3. Основні поняття виробничої санітарії
- •2.2. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги
- •2.2.1. Вимоги до розміщення та планування території підприємства
- •2.2.3. Організація праці на робочому місці
- •Характеристика робочих поз людини
- •2.3.1. Загальні положення
- •2.3.2. Дія параметрів мікроклімату на людину
- •2.3.3. Нормування мікроклімату
- •Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочої зони виробничих приміщень
- •Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень
- •2.3.4. Загальні заходи та засоби нормалізації мікроклімату та теплозахисту
- •2.4. Оздоровлення повітряного середовища 2.4.1. Загальні положення
- •2.4.2 Структура і склад атмосфери
- •2.4.3. Забруднюючі речовини, нормування, дія на людину
- •Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у робочій зоні і в атмосфері населених пунктів
- •2.4.4. Методи регулювання якості повітряного середовища і зниження негативного впливу забруднюючих речовин на працівників
- •2.4.5. Вентиляція
- •2.4.6. Природна вентиляція
- •2.4.7. Механічна вентиляція
- •2.4.8. Кондиціонування повітря
- •2.5. Освітлення виробничих приміщень 2.5.1. Загальні уявлення
- •2.6. Захист від шуму у виробничому середовищі 2.6.1. Загальне положення
- •2.7.3. Методи гігієнічної оцінки та нормативні параметри виробничої вібрації
- •2.8. Захист від електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону
- •2.8.1. Основні положення
- •2.9.3. Захист від лазерних випромінювань
- •Гранично допустимі дози у випадку однократного впливу на очі колімірованого (прямого) лазерного випромінювання
- •2. Діаметр обмежуючої апертура 710-3 м.
- •2.10.1. Загальні положення
- •2.10.2. Основні поняття і характеристики іонізуючих випромінювань
- •Основні характеристики іонізуючих випромінювань
- •2.10.3. Біологічний вплив іонізуючих випромінювань
- •2.10.4. Нормування іонізуючих випромінювань
- •Ліміти дози опромінювання (мЗв/рік)
- •2.10.5. Захист від іонізуючих випромінювань
- •3.2.1. Посудини, що працюють під тиском
- •3.2.3. Парові і водогрійні котли
- •3.3. Безпека під час експлуатації установок кріогенної техніки
- •3.4.1. Загальні положення
- •3.4.2. Вимоги до місць виконання робіт
- •3.4.3. Вимоги до вантажно-розвантажувальних засобів
- •3.5. Електробезпека
- •3.5.1. Основні визначення, нормативна база і актуальність проблеми електробезпеки Основні визначення
- •3.5.5. Чинники, що впливають на тяжкість ураження електричним струмом
- •3.5.11. Опосвідчення стану безпеки та експертиза електроустановок споживачів
- •4.1. Основні поняття та значення пожежної безпеки 4.1.1. Основні терміни та визначення
- •4.2. Складові та загальна схема забезпечення пожежної безпеки
- •4.2.1. Концептуальні основи пожежної безпеки
- •4.2.2. Вихідні дані і шляхи забезпечення пожежної безпеки об'єкта
- •4.3. Законодавча і нормативно-правова база пожежної безпеки
- •4.3.1. Загальна характеристика законодавчої і нормативно-правової бази України про пожежну безпеку
- •4.3.2. Основні положення Закону України «Про пожежну безпеку»
- •4.4. Пожежовибухонебезпечні властивостІ речовин і матеріалів
- •4.4.1. Сутність та види горіння. Класи пожеж
- •4.4.3. Класифікація вибухонебезпечних газо- і пароповітряних сумішей
- •4.5. Оцінка вибухопожежонебезпеки об'єкта
- •4.5.1. Основні принципи аналізу і класифікації об'єктів за їх вибухопожежонебезпекою
- •4.5.2. Категорії приміщень і будівель за вибухопожежною і пожежною небезпекою
2.10.3. Біологічний вплив іонізуючих випромінювань
Механізм взаємодії випромінювання з речовиною залежить від властивостей середовища, виду та енергії випромінювання.
Вивчення дії випромінювання на організм людини визначило наступні особливості:
• дія ІВ на організм невідчутна людиною. У людей відсутній орган почуття, що сприймає іонізуючі випромінювання. Тому людина може проковтнути чи вдихнути радіоактивну речовину без усяких первинних відчуттів. Дозиметричні прилади є як би додатковим органом почуттів, призначеним для сприйняття ІВ;
висока ефективність поглиненої енергії. Мала кількість поглиненої енергії випромінювання може викликати глибокі біологічні зміни в організмі;
різні органи живого організму мають свою чутливість до опромінення. При щоденному впливі дози 0,002-0,005 Гр вже настають зміни в крові;
наявність прихованого чи інкубаційного періоду прояву дії іонізуючого випромінювання. Цей період часто називають періодом удаваного благополуччя. Тривалість його скорочується зі збільшенням дози;
дія малих доз може підсумовуватися чи накопичуватися. Цей ефект називається кумуляцією;
вплив опромінювання може проявлятися безпосередньо на живому організмі у вигляді миттєвих уражень (соматичний ефект), через деякий час у вигляді різноманітних захворювань (соматично-стоха- стичний ефект), а також на його потомстві (генетичний ефект);
не кожен організм у цілому однаково реагує на опромінення.
Іонізуюче випромінювання, впливаючи на живий організм, викликає в ньому ланцюг зворотних і незворотних змін, що призводять до тих чи інших біологічних наслідків, залежно від виду, рівня опромінення, часу дії, розміру поверхні, яка опромінюється, та властивостей організму. Первинним етапом - спусковим механізмом, що ініціює різноманітні процеси в біологічному об'єкті, є іонізація і порушення молекулярних зв'язків. У результаті впливу ІВ порушується нормальний плин біохімічних процесів і обмін речовин, блокується ділення клітин та процеси регенерації тканин. Відомо, що 2/3 загального складу тканини людини складають вода і вуглець. Вода під впливом випромінювання розщеплюється на водень Н і гідроксильну групу ОН, що безпосередньо, або через ланцюг вторинних ланцюгових перетворень призводить до утворення продуктів з високою хімічною активністю: гідратного оксиду НО2 і перекису водню Н2О2. Ці з'єднання взаємодіють з молекулами органічної речовини тканини, окисляючи і руйнуючи її на клітинному рівні.
Залежно від величини поглиненої дози випромінювання та індивідуальних особливостей організму викликані зміни можуть бути зворотними чи незворотними. У випадку невеликих доз уражені тканини відновлюють свою функціональну діяльність. Великі дози при тривалому впливі можуть викликати незворотне ураження окремих органів чи всього організму.
Будь-який вид ІВ викликає біологічні зміни в організмі як при зовнішньому (джерело знаходиться поза організмом), так і при внутрішньому опроміненні (радіоактивні речовини попадають усередину організму, наприклад пероральним чи інгаляційним шляхом). Найбільш небезпечними щодо внутрішнього опромінення є речовини, які мають більшу іонізуючу здатність, тобто а- і р-випромінювачі. Зовнішнє опромінення а-, а також р-частками менш небезпечно. Вони мають невеликий пробіг у тканині і не досягають кровотворних чи інших внутрішніх органів. Небезпечними для зовнішнього опромінення є у- і нейтронне випромінення, що проникає у тканину на велику глибину і руйнує її.
Важливим фактором впливу ІВ на організм є тривалість опромінення. У результаті одноразового опроміненні всього тіла людини можливі біологічні порушення залежать від сумарної поглиненої дози випромінювання.
Поглинена доза випромінювання, що викликає ураження окремих частин тіла, а потім смерть, перевищує смертельну поглинену дозу опромінення всього тіла. Смертельні поглинені дози для окремих частин тіла наступні: голова - 20 Гр, нижня частина живота - 30 Гр, верхня частина живота - 50 Гр, грудна клітка - 100 Гр, кінцівки - 200 Гр. Променеві захворювання можуть початися вже при дозі в 1 Гр. При загальному опроміненні за короткий термін доза 5-6 Гр призводить до смертельного результату у 100% опромінених, якщо постраждалим не була вчасно надана спеціальна медична допомога.
Ступінь чутливості різних тканин до опромінення неоднакова. Якщо розглядати тканини органів у порядку зменшення їхньої чутливості до впливу випромінювання, то одержимо наступну послідовність: зародкові клітини, червоний кістковий мозок, селезінка, легені, лімфатична тканина, зобна залоза. Велика чутливість кровотворних органів до радіації лежить в основі визначення характеру променевої хвороби. У разі одноразового опромінення всього тіла людини поглиненою дозою 0,5 Гр за добу після опромінення може різко скоротитися число лімфоцитів. Зменшиться також і кількість еритроцитів (червоних кров'яних тілець) по закінченні двох тижнів після опромінення. У здорової людини нараховується біля 1014 червоних кров'яних тілець (щоденне відтворення 1012), а у хворого променевою хворобою таке співвідношення порушується, і в результаті гине організм.
Ступінь ураження організму залежить від розміру поверхні, що опромінюється. Зі зменшенням поверхні, що опромінюється, зменшується і біологічний ефект. Так, у разі опромінення фотонами поглиненою дозою 4 Гр ділянки тіла площею 6 см2 помітного ураження організму не спостерігалося, а у разі опромінення такою ж дозою всього тіла було 50% смертельних випадків.
Радіоактивні речовини можуть потрапляти всередину організму в результаті вдиханні повітря, забрудненого радіоактивними елементами, із забрудненою їжею чи водою, через шкіру, а також у результаті зараження відкритих ран.
Найчастіше радіоактивні речовини попадають в організм через травний тракт внаслідок недотримання вимог безпеки.
Небезпека радіоактивних джерел, що попадають тим чи іншим шляхом в організм людини, тим більше, чим вище їх активність. Ступінь небезпеки залежить також від швидкості виведення речовини з організму. Період напівви- ведення Тнв, тобто термін за який активність нукліда в організмі зменшиться у два рази, для калію-40 Т = 58 діб; цезію-137 Т = 70 діб; для стронцію-90 Тнв= 1,8 • 104 діб.
Деякі радіоактивні речовини, потрапляючи в організм, розподіляються в ньому більш-менш рівномірно, інші концентруються в окремих внутрішніх органах. Так, у кісткових тканинах відкладаються джерела а-випромінюван- ня (радій-226, уран-238, плутоній-239); р-випромінювання (стронцій-90, ітрий-91). Ці елементи, хімічно зв'язані з кістковою тканиною, дуже важко виводяться з організму. Тривалий час утримуються в організмі також елементи з великим атомним номером (полоній, уран і ін.). Елементи, що утворюють в організмі легкорозчинні солі, накопичуються в м'яких тканинах і відносно легко видаляються з організму. У м'язових тканинах більш менш рівномірно розподіляються джерела р-випромінювання натрій-24 та цезій-137, а у щитовидній залозі відбувається накопичування у-випромінюючого елементу йод-131. Накопичування радіоактивних елементів в окремих тканинах та органах обумовлює з часом розвиток в них патологічних змін, наприклад злоякісних пухлин.