До політичних причин і умов злочинності у сфері економіки слід віднести:

1. Загальну політичну нестабільність, що нерідко виступає фак­тором циклічного посилення економічної кризи та безупинно ство­рює загрозу втрати державою статусу гаранта економічної стабільно­сті.

Політична нестабільність викликає також низький рівень поваги до влади, у тому числі до системи юстиції, правоохоронних органів.

2. Низький рівень особистої участі населення в боротьбі зі зло­чинами в сфері економіки.

3. Корумпованість, тобто продажність і підкупність державного і муніципального апарату, що перешкоджає прийняттю ефективних антикризових заходів і справедливих заходів відповідальності від­носно осіб, які вчинили корисливі злочини.

У цьому зв'язку особи, що незаконно заволоділи чужим майном у великих розмірах, мають гарантії захищеності від кримінального переслідування.

Відсутність політичної волі у формі справжньої зацікавлено­сті значної частини представників державного апарату в ефективній боротьбі з такими базовими видами корисливих злочинів, як лега­лізація (відмивання) коштів або іншого майна, придбаного незакон­ним шляхом, монополістичні дії й обмеження конкуренції тощо.

Правові фактори злочинності у сфері економіки:

1. Наявність численних прогалин і протиріч у законодавстві ци- вілісшчного комплексу, у фінансовому (у тому числі податковому), бюджетному та валютному законодавстві.

2. Дефіцит офіційного тлумачення кримінально-правових норм про відповідальність за заподіяння майнового збитку шляхом об­ману або зловживання довірою, а також за всі злочини сфери еко­номічної діяльності, що визначає низьку інтенсивність застосування відповідних норм.

3. Технічні недоліки кримінально-правових норм, що передба­чають відповідальність за найнебезпечніші види злочинів у сфері економіки, у тому числі:

• вчинені організованими групами (у КК. України дано надмірно загальне визначення поняття організованої групи, що не дозволяє однозначно інтерпретувати на практиці її ос­новні ознаки);

• деякі види злочинів, вчинені у великих розмірах або що заподіяли великої шкоди незаконного одержання кредиту, великі розміри легалізації (відмивання) коштів або іншого майна, придбаного незаконним шляхом, виготовлення або збуту підробле­них грошей чи цінних паперів тощо.

4. Термінологічна непогодженість карного, цивільного та гос­подарського законодавства в частині, що ставиться до визначення бланкетних ознак окремих видів злочинів.

5. Відсутність закону про попередження злочинності, що ство­рює нормативні, передумови для поступового переходу від пере­важно каральної моделі боротьби з корисливою злочинністю, за якої остання здатна відтворювати сама себе, до профілактичної — засно­ваної на фінансових гарантіях пріоритету заходів з обмеження при­чин і умов здійснення злочинів (у тому числі корисливих) перед заходами кримінального переслідування.

6. Відсутність ефективного правового регулювання криміналь­ної відповідальності за злочини у сфері економіки, вчинені юридич­ними особами.