Соціально-психологічні фактори корисливої злочинності:

1. Низький рівень правосвідомості, відсутність солідарності на­селення із кримінально-правовими заборонами за переважну біль­шість злочинів у сфері економічної діяльності.

2. Правовий нігілізм, зневажання ймовірністю притягнення до відповідальності за корисливий злочин.

3. Критично низький рівень знання кримінально дієздатним населенням меж відповідальності за злочини у сфері економічної діяльності.

4. Втрата населенням довіри та готовності надавати підтримку правоохоронним органам, що займаються розкриттям і розсліду­ванням корисливих злочинів.

Організаційні чинники злочинності у сфері економіки:

1. Відсутність державної системи кримінологічного моніто­рингу економіки — процесу безперервного спостереження, оцінки й прогнозування явищ, що виникають в економіці для своєчасного реагування на нові тенденції та процеси в ній.

2. Дефіцит ефективних способів розслідування шахрайства, за­подіяння майнового збитку шляхом обману або зловживання дові­рою, а також податкових, митних, валютних і кредитних злочинів, які вчиняються з використанням новітніх (насамперед комп'ютер­них) технологій.

Розслідування названих категорій злочинів звичай­ними методами вже не забезпечує виявлення та закріплення необ­хідних доказів винності осіб, що вчинили такі злочини.

3. Низький рівень координації діяльності правоохоронних ор­ганів по боротьбі з корисливими злочинами.

4. Відсутність високоефективного механізму пошуку за кордо­ном (насамперед в офшорних зонах) і повернення незаконно над­баного і (або) вивезеного майна.

Запобігання економічній злочинності.

Попередження економічної злочинності є невід'ємною складо­вою соціального управління, що має передбачати впровадження економічних, організаційно-виробничих, технічних, правових і ви­ховних заходів, спрямованих на нейтралізацію або зниження впливу обставин, що зумовлюють вчинення злочинів у сфері економіки.

Протягом майже всієї історії існування радянської влади бо­ротьба з економічною злочинністю носила пріоритетний характер.

Важливе значення, зокрема, мали фундаментальні дослідження природи економічної злочинності, які проводили відомі вчені-юристи В.Н. Кудрявцев, В.Г. Танасевич, Б.Е. Богданов, Г.К. Сінілов та інші.

На початку 70-х років минулого століття в системі МВС СРСР було створено спеціальний інститут з проблем охорони і збереження соціалістичної власності, а у 6 областях України — відділи та відді­лення, які проводили дослідження окремих проблем боротьби з еко­номічною злочинністю.

У системі правоохоронних органів такими підрозділами є Дер­жавна служба боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ) і Дер­жавна податкова служба (ДПС).

Діяльність зазначених служб при сумлінності, чесності та непідкупності їх працівників має відповідати міжнародним стандартам, бути максимально прозорою та зрозумі­лою як для громадськості, так і для підприємців, щоб ефективно ви­конувати покладені на них завдання:

• своєчасно попереджати, роз­слідувати та розкривати злочини у сфері економіки на підприємс­твах, в організаціях, комерційних структурах, фінансово-кредитній і банківській системах,

• добиватися повного відшкодування нанесе­них збитків,

• забезпечувати захист громадян від злочинних посягань;

• активно використовувати засоби масової інформації для висвіт­лення стану економічної злочинності в країні та регіонах і напрямів боротьби з нею.

Заходи запобігання економічної злочинності прийнято дифе­ренціювати на:

• загальні, тобто ті, які не спрямовані на виявлення кримінологічних факторів у сфері економіки,

• спеціальні, тобто за­ходи цілеспрямованого впливу на такі фактори в найбільш уражених сферах і галузях господарської діяльності з урахуванням особливо­стей їх функціонування.

Одночасно як критерій для класифікації заходів боротьби з еко­номічною злочинністю також використовується належність цих за­ходів до однорідної соціальної сфери.

'Гак, В.Н. Кудрявцев, який усебічно дослідив причини та умови економічних злочинів, вважає, що на основі даного критерію виділяються:

• економічні,

• політичні,

• правові,

• психологічні,

• організаційні,

• технічні заходи боротьби з ко­рисливою злочинністю.

Економічні заходи боротьби з корисливою злочинністю.

Загальні:

а) подолання економічної кризи;

б) зниження рівня реальної інфляції до 2—4% у рік;

в) зниження ступеня поляризації населення за рівнем доходів;

г) ресурсне забезпечення прожиткового мінімуму населення;

д) підтримка реального безробіття на рівні не вище 5—6% пра­цездатного населення.

Спеціальні:

а) адекватне ресурсне забезпечення підрозділів правоохоронних органів по боротьбі зі злочинами у сфері економіки;

б) створення економічної основи державних позабюджетних фондів, що передбачають відособлене фінансування програм ком­пенсації збитків жертвам злочинів у сфері економіки.

Політичні заходи боротьби з корисливою злочинністю.

Загальні:

а) забезпечення стабільності обмеженого державного управ­ління майном і економічною діяльністю;

б) підтримка стійкої рівноваги державних і приватних інтересів у економіці;

в) обмеження корупції в органах державної влади й місцевого самоврядування, що відають державним регулюванням економікою.

Спеціальні:

а) розробка державної стратегії боротьби з корисливою злочин­ністю;

б) визначення цілей і завдань боротьби зі злочинністю у сфері економіки в програмних документах політичних партій і рухів;

в) забезпечення державної підтримки розвитку недержавних ін­ститутів боротьби зі злочинністю у сфері економіки та окремими її видами.

Правові заходи боротьби з корисливою злочинністю.

Загальні:

а) усунення протиріч у правовому регулюванні власності, еко­номічної діяльності та служби в комерційних та інших організаціях;

б) заповнення прогалин у правовому регулюванні окремих видів економічних відносин (наприклад, відносин власності на землю).

Спеціальні:

а) внесення змін і доповнень у кримінальне законодавство у ча­стині, що відноситься до вдосконалення норм про відповідальність за злочини проти власності у сфері економічної діяльності;

б) усунення термінологічної непогодженості цивільного, адмі­ністративного, митного, податкового, валютного і кримінального законодавства;

в) розробка та прийняття офіційного тлумачення норм про від­повідальність за злочини у сфері економіки;

г) удосконалювання правового регулювання діяльності підроз­ділів правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу з окремими видами злочинів у сфері економіки;

д) нормативне врегулювання механізму компенсації збитків, за­подіяних жертвам злочинів у сфері економіки.

Психологічні заходи боротьби з корисливою злочинністю.

Загальні:

а) виховання поваги до законодавчих норм у сфері економіки;

б) формування ідеалів чесного підприємництва;

в) формування довіри населення до державної економічної по­літики;

г) виховання негативного ставлення до ухилення від сплати по­датків.

Спеціальні:

а) інформування населення про стан правового регулювання відповідальності за корисливі злочини;

б) виховання солідарності населення із кримінально-правовими заборонами щодо суспільно небезпечної економічної поведінки;

в) інформування про негативні наслідки порушення кримі­нально-правових заборон у сфері економіки;

г) інформування про заходи профілактики окремих видів кори­сливих злочинів;

д) інформування про способи легального захисту прав, поруше­них у результаті здійснення корисливих злочинів;

е) демонстрація позитивних результатів попередження й при­пинення окремих видів корисливих злочинів.

Організаційні заходи боротьби з корисливою злочинністю.

Загальні:

а) розробка й упровадження нових соціальних технологій, що об'єктивно перешкоджають здійсненню корисливих злочинів (за­безпечення «прозорості» державного бюджету, оголошення рей­тингу вільних від корупції сфер державного управління окремими секторами економіки; галузева паспортизація суб'єктів економічної діяльності тощо).

Спеціальні:

а) кримінологічна експертиза економічного законодавства;

б) створення системи кримінологічного моніторингу всіх галу­зей економіки;

в) розробка спеціалізованих програм (планів) або розділів таких програм (планів) боротьби з окремими видами корисливих злочи­нів;

г) оптимізація системи підрозділів правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу з окремими видами корисливих злочинів;

д) удосконалювання механізму взаємодії вітчизняних та інозем­них правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу з корисли­вими злочинами транснаціонального характеру.

14