§ 5. Обґрунтування стратегічних цілей та форм інвестиційної діяльності

Оскільки близько 90% споживачів крихти на внутрішньому рин­ку відомі, ми маємо намір робити продавати їм продукцію без­посередньо.

Враховуючи незадоволений попит на гумову крихту на укра­їнському ринку, який значно перевищує проектну потужність пе­редбачуваного підприємства, низьку собівартість виробів порів­няно з конкурентами на внутрішньому ринку, якість товару, його упакування і маркірування, методи відпуску і відвантаження то­вару, розрахунків із клієнтами, ми зможемо утримати ціни на сформованому рівні, а надалі, по мірі завоювання ринку, і зни­зити їх.

Для просування продукції на ринок передбачено створити групу маркетингу, робота якої будуватиметься в двох напрямах: аналітичному і зовнішньої реклами.

Аналітичний метод передбачає:

• інформування центральних галузевих відомств, головних підприємств, визначених Урядом України і забезпечених державним фінансуванням, з випуску пріоритетних видів продукції, які використовують у гумовотехнічні вироби, і беруть участь у тендерах;

• направлення ними контрактних пропозицій;

• проведення спеціалізованих виставок;

• пошук потенційних покупців шляхом систематизації публі­кацій і даних, які містяться в періодичній і спеціалізованій літературі. З метою розширення області застосування про­дукції необхідно враховувати закордонний досвід, брати участь у науково-практичних конференціях відповідного профілю.

Зовнішня реклама — це публікації про підприємство у спеці­алізованих періодичних і рекламних виданнях, адресна реклама потенційним споживачам гумовотехнічних виробів України. Не можна забувати про спільну роботу зі службами екології — ор­ганізування разом із природоохоронними органами семінарів і конференцій про проблеми переробки й використання вторин­них ресурсів.

У хімічній промисловості України працює мережа заводів, що виготовляють гумовотехнічну продукцію: шини, транспортерні стрічки, ремені, амортизатори, які активно застосовують у вироб­ництві сиру вторинну гуму-регенерат, яку виготовляють із гумо­вої крихти. Він, своєю чергою, частково успішно заміняє первин­ний каучук, а вартість його менше в 2—3 рази, ніж первинної гуми.

Попит на крихту на сьогодні задоволено не більше, ніж на 30%, а її дефіцит в автодорожній промисловості становить понад 80%. З урахуванням найближчих перспектив будівництва та ре­конструкції автодоріг, що відповідають сучасному світовому рів­ню, потреби в гумовій крихті зростатимуть.

Обсяг виробництва регенерату, отриманого з гумової крихти на Україні, на даний момент становить приблизно 18 тис. тонн. Виробничі потужності використовуються не більше ніж на 30% за потреби не менше 45 тис. тонн.

У світовій практиці використання вторинних ресурсів є об'єк­тивна тенденція до постійного використання гумової крихти при виробництві сирої вторинної гуми-регенерату, що дозволяє пере­робляти зношені шини в сировину для виробництва регенерату з економією значних ресурсів.

Найвагомішими за обсягами переробки зношених шин у світі, є США і Канада. За даними Північноамериканської асоціації з переробки гуми, ринок має такий вид: 300 тис. тонн використа­них шин переробляють у США й Канаді. З них 120 тис. тонн здрібнених шин щорічно використовують на цементних заводах і електростанціях. Виробляється 96 тис. тонн гумової крихти, 40 тис. тонн якої йде на виготовлення асфальтових сумішей, 55,6 тис. тонн — на виготовлення гумовотехнічної продукції.

Наймогутнішими споживачами гумової крихти в Європі є «Kreiburg GmdH» (Титмонінг, Німеччина), провідний виробник масивних переїздів «Штраіл», на які витрачається щорічно близько 80 тис. тонн гумової крихти, а також «KVG» (Ессен, Німеччина), «Syntek» (Берлін, Німеччина).

У 1997 році Європейська комісія затвердила програму будів­ництва мережі шляхів для нових транспортних коридорів з ви­користанням гумомістких асфальтових сумішей, що щорічно пог­линатимуть сотні тисяч тонн гумової крихти. Зокрема, для будівництва в Росії мережі доріг ЄБРР виділив $400 млн.

Яскравим свідченням потреби Європейського ринку в гумовій крихті є розміщення замовлень на будівництво коридорів у про­відних Європейських фірмах, що активно додають гумову крихту в гарячий асфальт і бітум. Цим зумовлено той факт, що засоби, виділені ЄБРР, пріоритетно використають країни ЄС, що воло­діють цими передовими технологіями.

У Європі споживчий ринок гумової крихти значно розширено за рахунок безлічі дрібних і середніх фірм, які виготовляють гу­мовотехнічну продукцію, застосовуючи готовий регенерат, або виробляючи його самостійно. Це такі фірми, як «Kentavpos» (Греція), «Polyglass» (Швеція), «NC» (м. Пафос, Кіпр), що ви­робляють 5 тис. м² гнучкої покрівлі щодня, «Reiser» (Німеччина), «Izolacia» (Польща) — гнучка покрівля із застосуванням гумової крихти, «Regum group» (Словаччина), «Matador» (Словаччина).

Значний дефіцит гумової крихти відчуває Росія, де у цей час простоюють багато шиноремонтних заводів — у минулому спо­живачі крихти на території колишнього СРСР.

На внутрішньому ринку України сьогодні діють такі основні виробники гумової крихти:

• зовнішньоекономічна фірма «МАГ» (м. Комсомольськ, Пол­тавської обл.). Переробляє 16—20 тис. тонн на рік, працює на італійському устаткуванні за технологією механічного здрібнювання шин без попереднього витягу металокорду. Застосування такої технології призводить до значних ви­трат електроенергії, затрачуваної на рубання металокорду, що міститься всередині гумової маси. Крім того, як відхід виробництва утворюється спеціальна металева «січка», схильна до самозаймання;

• ВО «Гумотехніка», м. Суми. Виробляє 8—10 тис. тонн крих­ти на рік, працює на енергоємному вітчизняному застаріло­му обладнанні 1965 р випуску.

• ВАТ «Регенерат», м. Лисичанськ, продуктивністю до 10 тис. тонн;

• Дрогобицький шиноремонтний завод, який використовував імпортну криогенну методику. На сьогодні через низку при­чин заводне працює.

Обсяг продажів гумової крихти по Україні становив: у фірми «МАГ» — 9 тис. тонн; у ПО «Гумотехніка» — 1 тис. тонн; в AT «Регенерат» — 8 тис. тонн. Однак потреба в гумовій крихті, яку використовують підприємства України (в основному на вироб­ництво регенерату), становить 40—50 тис. тонн. Довелося імпор­тувати гумову крихту з Росії (Курський шиноремонтний завод), що тільки частково покрила дефіцит.

Порівняно з основним конкурентом — фірмою «МАГ», ціна гумової крихти буде приблизно вдвічі нижче, що зумовлено та­кими чинниками:

— використання недорогих кредитних ресурсів (до 40% річних);

— зменшення амортизаційних відрахувань на українське уста­ткування за рахунок нижчої вартості порівняно з західними ана­логами;

— менша енергоємність виробництва на одиницю виробленої

продукції;

— одержання додаткового готового продукту — ліквідних ар­муючих матеріалів;

— можливість використання металокорду і дроту, витягнутих методами, що їх не руйнують;

— немає відходів («січки»), тож немає і витрат на її вивезення і поховання.

Визначальним заходом для досягнення необхідної якості ви­робленої продукції є обрана технологія і спосіб її реалізації. Гуму зазвичай відокремлюють від металокорду і дроту, а потім далі переробляють. Унаслідок цього чистота гумової крихти стано­вить не нижче 98%, поліамідного волокна — не нижче 95%. Пе­ревага цієї технології порівняно з конкурентами полягає в тому, що в гумовій крихті немає металу, а поліамідного корду — у внутрішньому обсязі кожної гумової гранули, натомість одержу­ють чистий металевий дріт.

Пропонований проект та відповідна стратегія інвестиційної ді­яльності основані на наукомісткій технології, припускають роз­ширення номенклатури продукції. Цього можна досягти, змен­шивши дисперсність (розмірів) вироблених гранул. Таким чином буде задоволено потреби виробників інноваційних продуктів (гнучких покрівельних матеріалів, бітумно-мастильних, асфаль­тобетонних сумішей, що матимуть за рахунок застосування крих­ти нові споживчі властивості). Стане можливим одержання по­ліамідних (капронових) гранулятів і теплоізоляційних матеріалів зі спінених поліамідів, зокрема, блокових замінників мінеральної вати, а також міжтрубних теплоізоляторів шкаралупного вигля­ду; висококалорійного палива для теплоенергетичних установок і цементних заводів; використання у виробництві нових буді­вельних матеріалів: плоского шиферу, тротуарних плит, товарно­го бетону, армованих вторинними металокордними нитками.

Основним гарантом якості продукції є пропонований спосіб попереднього витягнення із шини металокорду, обране техноло­гічне устаткування і технологічний регламент, параметри якого підтримуються автоматично. Об'єктивним критерієм якості гу­мової крихти є ступінь її здрібнювання, яка забезпечується за допомогою устаткування для помелу і сепарації крихти, повною відсутністю механічних домішок (відділення металокорду), низь­ким вмістом текстильного волокна (не більше 2%) за рахунок особливостей застосовуваної технології. Важливу роль відіграє автоматизація технологічного процесу і застосування засобів ав­томатичного контролю за якістю продукції, що забезпечує 98% виходу готової продукції із заданими параметрами якості.

Подальше підвищення якості продукції досягається залучен­ням вузько профільних фахівців в галузі хімії полімерів і тепло­енергетики, наявністю деталізованих регламентних документів, що спрощують прийняття оперативних рішень персоналом.