9.3.4 Кредитування україни іншими державами

Двосторонні кредитні угоди (договори) представляють собою угоди між державою-кредитором і державою-боржником, на підставі яких держава-кредитор надає державі-боржнику певну суму грошей або поставляє їй товари, а держава-боржник пови­нна в певний строк погасити суму боргу на передбачених договором умовах (золотом, іноземною валютою, товарами тощо) і виплатити певну суму в межах процентної ставки за користування кредитом.

Групи зарубіжних країн-донорів, що діють в Україні:

- країни, що здійснюють широкомасштабні програми допомоги (Російська Федерація, Німеччина);

- країни, чия допомога сконцентрована лише на двох — трьох секторах;

- країни, чия діяльність обмежується обміном експертів та програмами малих грантів.

Способи організації валютно-кредитних відносин:

1) за торговельними і платіжними угодами, які передбача­ють здійснення кредитних операцій на основі двостороннього клірингу;

2. за угодами про економічне і промислово-технічне спів­робітництво;

3. за міждержавними угодами про поставки товарів на ком­пенсаційних засадах;

4. за спеціальними кредитними угодами.

Кабінет Міністрів та Національний банк України можуть виступати гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу державного валютного фонду та державного майна України. Гарантії іноземним кредиторам надаються Кабінетом Міністрів України разом з Національним банком України лише за кредитами, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності згідно з укладеними міждер­жавними і міжурядовими угодами. Платежі за гарантією забезпечуються коштами Державного валютного фонду та іншого державного майна.

9.3.5 Використання лізингових операцій в україні

Лізинговий кредит — це економічні відносини між юридично самостійними суб'єктами з приводу передачі в оренду засобів праці, а також придбання рухомого і нерухомого майна на певний термін.

Лізинг - довгострокова оренда, яка передбачає здачу майна в оренду на 3-5 років і більше; об'єктами лізингу можуть бути обладнання, авіаційні двигуни, контейнери, літаки, судна, споруди, будівлі, підприємства, склади та інше дороговартісне обладнання тривалого користування. є найбільш поширеним у міжнародній комерційній практиці видом оренди.

Лізинг - є специфічною формою фінансування капітальних вкладень, він є альтернативою традиційному банківському кредитуванню, при якій лізингова компанія купує для свого клієнта право власності на майно і передає йому в оренду на тривалий строк. Лізингова компанія кредитує орендаря шляхом надання йому права користування об'єктом.

Розрізняють два види лізингу – фінансовий та оперативний.

Операція фінансового лізингу - коли одна сторона (лізингодавець), на умовах іншої сторони (лізингоодержувача) укладає договір (договір поставки) з третьою стороною (постачальником), згідно з яким лізингодавець одержує виробниче обладнання, засоби виробництва або інше обладнання (обладнання) на умовах, схвалених лізингоодержувачем настільки, наскільки вони стосуються його інтересів, та укладає договір (договір лізингу) з лізингоодержувачем, надаючи лізингоодержувачу право користування обладнанням за лізингові платежі (Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг 1988 р.). При цьому лізингодавець та лізингоодержувач є резидентами різних країн.

Україна приєдналася до цієї Конвенції УНІДРУА у 2006 р. (Закон України про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг від 11 січня 2006 року N 3301-IV).

Держави-учасниці СНД у квітні 2005 р. прийняли Модельний закон про лізинг, де визначені правові й організаційно-економічні особливості лізингу. Закон виділяє дві основні форми лізингу - внутрішній і міжнародний лізинг.

Міжнародний лізинг - вид лізингу, пов'язаний з реалізацією договору лізингу, у якому лізингодавець і лізингоодержувач є суб'єктами господарської діяльності різних держав. Згідно модельного закону про лізинг країн СНД, до основних видів лізингу належать фінансовий лізинг, оперативний (операційний) лізинг, зворотній лізинг, вторинний лізинг, сублізинг.

Нормативним документом, що регулює лізингову діяльність в Україні, є Закон Про фінансовий лізинг від 16 грудня 1997 року N 723/97- ВР. Визначення міжнародного фінансового лізингу в законі збігається з визначенням, наведеним у Конвенції УНІДРУА.

Суб'єктами лізингу можуть бути (ст. 4):

• лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

• лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

• продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

• інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.