Глава 72 правове регулювання спадкових відносин

§ 1. Спадкування за законом

ЦК УРСР передбачено такі підстави спадкування: спадкування за законом та спадкування за заповітом.

Кожний громадянин має право за життя розпорядитися своїм майном на випадок смерті. Таке розпорядження, зроблене у встановленій законом формі, називається заповітом. Право заповідати майно — один з істотних елементів цивільної правоздатності громадян (ст. 10 ЦКУРСР). При спадкуванні за заповітом майно померлого переходить до осіб, зазначених у заповіті.

Коли ж громадянин не залишив заповіту або заповіт виявився недійсним, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або не закликаються до спадкування, або громадянин розпорядився лише частиною свого майна настає спадкування за законом (в останньому випадку спадкування за законом матиме місце щодо майна, відносно якого немає розпоряджень у заповіті).

Спадкування за законом відбувається в усіх випадках, коли І оскільки воно не змінено заповітом (ст. 524 ЦК УРСР).

При спадкуванні за законом майно померлого переходить до осіб, зазначених у законі. Закон встановлює і порядок переходу майна померлого до цих осіб.

Коло спадкоємців за законом. Статті 529—531 ЦК УРСР визначають коло спадкоємців за законом. Згідно з цими статтями спадкоємцями за законом є діти (в тому числі усиновлені), онуки, правнуки, дружина, батьки (усиновителі), брати, сестри, дід і баба померлого, а також непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.

Спадкоємці за законом поділяються на дві черги. До складу спадкоємців першої черги входять такі особи:

1. Діти. Після смерті матері діти у всіх випадках визнаються спадкоємцями за законом. Після смерті батька діти не завжди закликаються до спадкування.

Після смерті батька діти визнаються спадкоємцями за законом, якщо між батьком і дитиною є правовий зв'язок, зокрема:

а) коли діти народилися від батьків, що перебували в зареєстрованому шлюбі;

б) якщо походження дітей від батьків, які не перебували у зареєстрованому шлюбі, встановлено на підставі спільної заяви батька та матері дитини в держав ні органи запису актів громадянського стану;

в) коли походження дитини від даного батька встановлено в судовому по рядку;

г) якщо діти народилися до 8 липня 1944 р. від батьків, що не перебували у

! Глава 72

еєстрованому шлюбі, проте даний громадянин був записаний їх батьком у зі запису актів громадянського стану.

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР до спадкоємців першої черги належить також ди-а померлого, яка народилася після його смерті.

Діти, зачаті або народжені у шлюбі, визнаному недійсним, мають такі самі дкові права, що й діти, народжені в дійсному шлюбі.

Спадкоємцями за законом нарівні з дітьми померлого визнаються усиновлені. Пасинки та падчерки не є спадкоємцями після вітчима та мачухи, крім випад-коли мало місце усиновлення їх або факт утримання. Однак у цьому разі во-здержать спадщину не як пасинки та падчерки, а відповідно як усиновлені чи иманці.

2. Дружина померлого. Як дружина спадкувати може лише особа, яка пере- ала в зареєстрованому шлюбі з померлим на момент відкриття спадщини. )те жінка визнається спадкоємцем після смерті чоловіка, а чоловік є спадко- іем після смерті жінки незалежно від того, чи підтримували вони фактично обні відносини, чи проживали разом, чи надавали один одному матеріальну омогу, а також незалежно від характеру особистих стосунків між ними: важ-

0. щоб у момент відкриття спадщини вони перебували в зареєстрованому обі.

Коли ж на момент відкриття спадщини шлюб було у встановленому законом ядку розірвано, то колишня дружина не має права на спадщину.

3. Батьки померлого. Мати завжди є спадкоємцем після смерті своїх дітей. ько ж є спадкоємцем після смерті своїх дітей за тих самих умов, за яких і і визнаються спадкоємцями після смерті свого батька, тобто коли між ними /є правовий зв'язок.

Спадкоємцями є також усиновителі померлого. Вітчим та мачуха не є спад-мцями після смерті пасинка або падчерки, крім випадків, коли мало місце їх новлення чи факт утримання ними відповідно вітчима або мачухи. Однак у . випадках вони спадкуватимуть вже як усиновителі або утриманці.

4. Онуки та правнуки померлого. Онуки та правнуки спадкодавця нале- гь до першої черги спадкоємців, але вони мають право одержати спадщину ли- за умови, коли їх мати чи батько (відповідно дід або баба), які мали право на дщину, померли ще до її відкриття, тобто за правом представлення¹.

До складу спадкоємців другої черги входять такі особи:

1. Брати та сестри померлого. Спадкоємцями визнаються як повнорідні, і неповнорідні брати та сестри (такі, що мають спільних матір та батька, і

і, що мають спільну матір і різних батьків або спільного батька й різних ма-ів). Зведені брати та сестри померлого спадкоємцями не визнаються.

2. Дід і баба померлого. Як зазначено в ст. 530 ЦК УРСР, спадкоємцями є і баба як з боку матері, так і з боку батька.

Особливе місце серед спадкоємців за законом посідають непрацездатні особи, перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. Боне входять ні в першу, ні в другу чергу спадкоємців за законом. За наявності

Цією нормою послідовно керуються суди, в тому числі Верховний Суд України. (Ухвала )вої колегії у цивільних справах Верховного Суду України від 13 липня 1994 року / Практика в України в цивільних справах. — 1995. — Ч. 2. — С. 150—151).

Правове регулювання спадкових відносин 611

інших спадкоємців вони успадковують нарівні зі спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства. Отже, вони приєднуються до спадкоємців або першої, або другої черги залежно від того, яка черга спадкоємців фактично успадковує майно.

Таким чином, спадкоємцями за законом визнаються не тільки найближчі родичі померлого, а й сторонні особи за умови їх непрацездатності та перебування на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. Непрацездатність особи встановлюється залежно від віку і стану здоров'я.

За чинним законодавством, непрацездатними вважаються особи у віці до 16 років (а ті, що навчаються, до 18 років), жінки, які досягли 55-річного, та чоловіки, які досягли 60-річного віку, а також інваліди 1, 2 та 3-ї груп.

Аналіз судової практики свідчить, що непрацездатні особи можуть бути зараховані до зазначеної категорії спадкоємців лише за наявності таких умов:

а) непрацездатна особа має перебувати на утриманні померлого не менше од ного року безпосередньо перед його смертю;

б) допомога, яку надавав померлий цій непрацездатній особі, має бути основ ним джерелом її існування (хоч не обов'язково, щоб вона була єдиним джерелом існування);

в) допомога має надаватися систематично.

Порядок закликання до спадкування. Не всі спадкоємці за законом одночасно закликаються до прийняття спадщини.

ЦК УРСР передбачає черговість закликання до спадкування зазначених черг спадкоємців.

Коли є спадкоємці першої черги — діти, дружина, батьки померлого, а також онуки та правнуки (за вищезазначених умов), право на одержання спадщини виникає лише у цих осіб. Спадкоємці другої черги до спадкування в цьому випадку не закликаються. Коли немає спадкоємців першої черги або коли вони не прийняли спадщини, а також якщо всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, до спадкування закликатимуться спадкоємці другої черги — брати, сестри, дід та баба померлого (ст. 530 ЦК УРСР).

Особливий порядок закликання до спадкування встановлено щодо утриманців. Непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті, за наявності спадкоємців першої черги разом з ними закликаються до спадкування. За відсутності спадкоємців першої черги або в разі неприйняття ними спадщини, а також коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, зазначені непрацездатні особи закликаються до спадкування нарівні зі спадкоємцями другої черги.

Встановлюючи такий порядок закликання до спадкування утриманців, законодавець виключає можливість, коли б стороння особа могла усунути від спадкування близьких родичів померлого — братів, сестер, діда та бабу.

Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом або жоден зі спадкоємців не прийняв спадщини, чи всі спадкоємці позбавлені спадщини за заповітом, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави (ст. 524 ЦК УРСР).

Дещо інакше вирішується це питання за новим ЦК України. Відповідно до ст. 1296 нового ЦК України в разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а та-

І Глава 72

і відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відпо-[ого органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної лади за місцем відкриття спадщини.

Розподіл майна померлого між спадкоємцями при спадкуванні за за-,ом. При спадкуванні за законом спадкове майно поділяється на рівні части-ліж особами, які закликані до спадкування у порядку черговості. Наприклад, я смерті Н. залишилися дружина, двоє дітей та брат померлого. Право на )жання спадщини у цьому випадку мають дружина і двоє дітей, оскільки вони адкоємцями першої черги. Спадкове майно буде поділене між ними в рівних -ках, тобто кожний з них має право на одержання і/З частини спадщини, г не закликатиметься до спадкування, оскільки він є спадкоємцем другої и.

Коли хтось із спадкоємців не прийме спадщини, тоді його частка переходить *ших спадкоємців, закликаних до спадкування.

Іроге, перш ніж визначити конкретно частку кожного Із спадкоємців, слід новити, яке майно належало померлому, зокрема треба визначити частку кини (що лишився в живих) у майні, яке було спільно придбане подружжям іас сумісного життя, і виключити її зі складу спадкового майна. іаприклад, коли під час сумісного життя подружжя придбало будинок, то я смерті одного з них треба визначити, яка частка в праві власності на буди-належала померлому, і тільки в цій частині відкривається спадщина. Це сто-ься й іншого майна.

Травило, згідно з яким спадкове майно при спадкуванні за законом поділя-я у рівних частках між особами, закликаними до спадкування, не застосову-я лише в двох випадках.

Іерший випадок стосується поділу майна між спадкоємцями, що спадкують равом представлення, наприклад, між онуками або правнуками. Онуки та нуки можуть не одержати частку, рівну часткам інших спадкоємців. Як уже зчалося, онуки та правнуки закликаються до спадкування з іншими спадко-ми першої черги лише тоді, коли на момент відкриття спадщини немає в жи-того з їх батьків, який мав би одержати спадщину. При цьому згідно зі 29 ЦК УРСР вони успадковують порівну в тій частці, яка б належала при куванні за законом одному з їх померлих батьків.

Іаприклад, якщо після смерті громадянина Н. залишилися дочка і троє дітей рлого раніше сина, то ці троє онуків поділять між собою частку їхнього по-ого батька (тобто половину спадкового майна) і таким чином кожний з них «ить по 1/6 частині спадкового майна, дочка ж одержить половину спад-і. Діти ж дочки взагалі не закликатимуться до спадкування. 'ругий випадок стосується предметів домашньої обстановки та вжитку. (К УРСР встановлено особливі правила щодо спадкування предметів домаш-збстановки та вжитку. Відповідно до ст. 533 ЦК УРСР предмети звичайної лньої обстановки та вжитку переходять за законом до спадкоємців, які про-ли спільно зі спадкодавцем не менше одного року до його смерті незалежно їрги цих спадкоємців і належної їм спадкової частки.

ак, громадянин Н. проживав зі своїм братом. Діти Н. — дочка та син — али окремо від свого батька. Після смерті Н. всі предмети звичайної домаш-ібстановки та вжитку перейдуть до його брата, незважаючи на те, що брат

Правове регулювання спадкових відносин 613

є спадкоємцем другої черги, а діти — спадкоємці першої черги. Решту майна, яке не належить до предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку, буде поділено в рівних частках між дочкою і сином спадкодавця, оскільки вони як спадкоємці першої черги закликаються до спадкування.

Норма ст. 533 ЦК УРСР спрямована на захист інтересів членів сім'ї, які проживали разом із спадкодавцем.

Зрозуміло, що короткий строк проживання спільно зі спадкодавцем (наприклад, протягом кількох тижнів чи місяців) не може створювати будь-яких переваг для такого спадкоємця щодо спадкування предметів домашньої обстановки та вжитку. Треба визнати цілком обгрунтованим і доцільним встановлення у законодавстві річного строку, який (як мінімум) повинен прожити спадкоємець спільно зі спадкодавцем для того, щоб одержати переваги в спадкуванні зазначених предметів.

Для визнання спадкоємця таким, який проживав спільно зі спадкодавцем, достатньо встановити факти їх сумісного проживання в одній кімнаті чи в одній квартирі (строком не менше одного року) та спільного користування предметами домашньої обстановки та вжитку.

До предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку належать речі, призначені для задоволення звичайних, повсякденних потреб громадян, тобтс це меблі, посуд тощо.

Верховний Суд України, застосовуючи ст. 533 ЦК УРСР, виходить з того, що "предметами звичайної домашньої обстановки і вжитку слід вважати такі предмети зазначеного призначення, використання яких у даний час є характерним не лише для високозабезпечених людей. Це можуть бути килими, холодильники, телевізори, меблеві гарнітури, сервізи (крім коштовних)¹.

До предметів домашньої обстановки та вжитку не належать житлові будинки, дачі, автомашини, човни, предмети, що були необхідні спадкодавцю для здійснення його професійної діяльності (рояль, гітара тощо), вироби з дорогоцінних металів, твори мистецтва, що мають художню чи історичну цінність, антикваріат, валютні цінності, вклади в банку, гроші, одяг та взуття померлого.

За наявності сумнівів щодо того, чи можна віднести ту чи Іншу річ до предметів домашньої обстановки та вжитку, це питання вирішує суд.

Коли серед спадкоємців за законом відсутні такі, які б проживали спільно зі спадкодавцем, все майно, в тому числі і предмети домашньої обстановки та вжитку, поділяється на рівні частки між усіма спадкоємцями, закликаними до спадкування в порядку черговості.

Такий порядок спадкування за законом передбачає ЦК УРСР.

Наведений порядок спадкування зазнав істотних змін у зв'язку з прийняттям нового ЦК України. Більшість цих змін є цілком слушною, такою, що відповідає сучасному етапові розвитку нашого суспільства, але доцільність деяких з них викликає деякі сумніви.

Замість двох черг спадкоємців за законом новим ЦК України передбачається п'ять черг спадкоємців.

¹ Верховний Суд України. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995—1998). Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ / Відп. ред. П. І. Шевчук. - К., 1998. - С. 189.